Новини
Львівські стародруки /Запаско, Мацюк/ (Видання 1983 року)
2000 грн.
Культурна спадщина України.
Книгознавчий нарис розповідає про львівські стародруки - видання XVI-XVIII ст., що стали надбанням скарбниці вітчизняної культури. Нині вони дбайливо зберігаються в державних бібліотеках, музеях, архівах.
«Львівські стародруки. Книгознавчий нарис».
Автори: Яким Запаско, Орест Мацюк
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1983
Мова: українська
Сторінок: 172
Середньовічні міста Полісся (Археологія і давня історія України №11)
800 грн.
Первобытная культура /Тайлор/ (Наукове видання 1939 року)
1200 грн.
Класична історична праця. Навчальний посібник.
Едуард Бернетт Тайлор (в неточній старої російської транслітерації – Тейлор) належить до найвидатніших етнографів та істориків культури XIX ст. Особливо великий його внесок у тісно пов'язану з етнографією, а в минулому нерідко навіть історію первісного суспільства, що ототожнювалася з нею. Тайлор багато зробив для розуміння закономірностей розвитку первісної культури, методів її вивчення та відтворення картини культурного, передусім релігійного життя первісного людства. Його дослідження становили тим більший інтерес, що його діяльність розгорталася за часів формування в етнографії її першої – еволюціоністської – науково-теоретичної школи, і сам він був одним із засновників цієї школи. Щоб оцінити внесок Тайлора в етнографію та суміжні з нею галузі знання, треба перш за все зрозуміти, чим став для них еволюціонізм.
«Первобытная культура». (Первісна культура)
Автор: Е.Тайлор
Видавництво: Государственное социально-экономическое издательство, 1939
Мова: російська
Сторінок: 565
Каталог колекції документів Київської Археографічної комісії. 1369–1899
2100 грн.
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
2800 грн.
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353