Новини
Колекція кістяних виробів із верхньопалеолітичних стоянок Мізин і Добраничівка /Кулаковська Л. В./ Наукове видання 2008 року
В 1907 році під час земляних робіт житель села Мізин Чернігівської губернії С. Кошель зайшов великі кістки мамонта. Про це було повідомлено Чернігівську губернську учену архівну комісію
В ході дослідження стоянки, що тривало аж до 1950-х років, було відкрито та повністю досліджене житло з кісток мамонта, прилеглі до нього місця обробки каменю та кістки, вогнища. Зібрана колекція артефактів, утилітарні кістяні вироби, предмети мистецтва.
Затверджено до друку рішенням вченої ради Інституту археології НАН.
З чорно-білими ілюстраціями.
Назва: Колекція кістяних виробів із верхньопалеолітичних стоянок Мізин і Добраничівка (каталог)
Автор: Кулаковська Л. В.
Видавець: Київ, 2008, Інститут археології НАН України
Мова: українська
Сторінок: 40
довжина 14,5
ширина 20,5
товщина 0,3
Вага: 0,090 кг
Duccio (Дуччо -картинна галерея геніїв, аргентинське видання 1964 року)
Роботи італійського художника Duccio di Buoninsegna (Дуччо).
«Pinacoteca de los genios», яка пропонує повну панораму майстерних творінь живопису, була створена групою видатних експертів мистецтва під керівництвом доктора Діно Фаббрі та адаптована фахівцями для іспаномовної публіки. У цьому випуску — Duccio di Buoninsegna (близько 1255–1319) — італійський художник, представник сієнської школи живопису. 6 сторінок тексту + XVI повносторінкових високоякісних кольорових зображень.
«Duccio - pinacoteca de los genios, 21» (Дуччо - картинна галерея геніїв, №21)
Автор: Enzo Carli
Видавництво: Codex, Буенос-Айрес, 1964
Мова: іспанська
Записки Видока. Начальника парижской тайной полиции / Е. Видок / (Видання 1991 року)
Роман про неймовірні пригоди колишнього каторжника, а згодом начальника таємної паризької поліції Відока
"Записки Відока" – справжня історія життя цієї дивовижної людини, яка вплинула на майбутнє карного розшуку. Криваві епізоди з життя найзапекліших лиходіїв, гучні афери шахраїв і заплутані судові процеси – все це у цьому романі, якого по праву називали "вершиною детективних пригод".
Назва: Пригоди Відока
Автор: Ежен Відок
Рік: 1991
Місто: Київ
Видавництво: Свенас
Сторінок: 425
Мова: російська
История Киева (Букіністика)
Мілітарія Київської Русі (Бережинський В. Г.)
Мілітарія Київської Русі
Автор: Бережинський В. Г.
Рік видання: 2014
Мова: українська
Кількість сторінок: 370
Книга присвячена озброєнню давньоруської держави IX–XIII cт. Дається характеристика кожного виду холодної зброї, метальної артилерії, облогової техніки, а також «грецького вогню». Описуються різні прийоми та техніки бойового застосування.
Сочинения в 12 томах. Тарле. Е.В.
Посімейні списки приписаних до селян Обіднянської волості за 1911 р. та Лучанської волості за 1912 р. Брацлавський повіт, Подільська губернія (Вінницьке родознавство)
Унікальне джерело з історії та генеалогії Вінниччини - посімейні списки сімей з поселень, що зараз входять до Вінницької області.
Особливість саме цих списків в тому, що до них записані, переважно, нащадки шляхти Речі Посполитої, які на початок 20 століття були, майже, повністю позбавлені колишнього свого статусу.
Поділля, в силу ріних причин, не може похвалитись добре збереженою архівно-документальною спадщиною. Через це, кожне таке джерело є надзвичайно цінним для всіх, хто досліджує родовід чи історію села. Або просто цікавиться українськими іменами та прізвищами дорадянського періоду.
Списки містять прізвища та імена всіх членів селянських сімей, їх вік та примітки щодо військової служби, смерті тощо.
КНИГА ПРОДАЄТЬСЯ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ОПЛАТОЮ
Подорожі по Україні в XIX столітті /Князь Долгорукий. Путешествие в Киев/ (Репринт)
Репринтне видання подорожніх записів відомого свого часу письменника князя Івана Михайловича Долгорукого, в яких він ділиться своїми враженнями про подорож до Києва.
Тревел-блог 200 річної давності!
Путешествіе въ Кіевъ въ 1817 году
Сочиненіе князя Ивана Михайловича Долгорукаго
Рік: Репринт 2010 року
Сторінок: 220
Мова: дореформена російська
Средневековая Русь (букіністика)
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Собрание сочинений в двенадцати томах /Уильям Мейкпис Теккерей/ Антикварне видання 1974 року
Основа романів та гумористичних нарисів Теккерея – його песимізм та реалістичне зображення англійського життя. Правду життя автор хотів протиставити умовної ідеалізації типових англійських романів. Теккерей, назвавши свій найкращий твір — «Ярмарок марнославства» — романом без героя — ставить у центр дії людей порочних чи щонайменше егоїстичних. Виходячи з переконання, що в житті зло набагато цікавіше і різноманітніше добра, Теккерей вивчав характери людей, які діють з поганих спонукань. Зображуючи зло, пороки та дріб'язковість своїх персонажів, він тим самим яскравіше проповідував позитивні ідеали. Водночас, захоплюючись своїми хибними героями, він збуджував до них більший інтерес читача.
Своєрідним акордом у творах Теккерея звучить песимізм у поєднанні з гумором, надаючи їм життєвості і водночас справжньої художності. Хоча за своїми реалістичними прийомами Теккерей подібний до Діккенса, він відрізняється тим, що не робить поступок сентиментальному уявленню про англійську чесноту, а нещадно малює людей у всій їхній непривабливості. Його романи перетворюються на сатири, з яскравим зображенням людських вад у вельми непривабливому вигляді.
Том 1: повести 1838-1842
Том 2: повести, пародии, публицистика
Том 3: Записки Барри Линдона, Книга снобов
Том 4: Ярмарка тщеславия
Том 5: История Пенденниса, его удач и злоключений
Том 6: История Пенденниса (книга вторая)
Том 7: История Генри Эсмонда. Английские юмористы XVIII века
Том 8: Ньюкомы. Жизнеописание одной весьма почтенной семьи, составленное Артуром Пенденнисом, эсквайром.
Том 9: Ньюкомы (книга вторая)
Том 10: Виргинцы
Том 11: Виргинцы. Четыре Георга
Том 12: Повести, очерки. Дени Дюваль (неоконченный роман)
Назва: Собрание сочинений в двенадцати томах
Автор: Уільям М. Теккерей
Видавець: Москва, 1974, "Художественная литература"
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 13,5 (5 книг)
Вага: 2,480 кг (5 книг)
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька