Новини
Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья /Сокольский/ (Видання 1971 року)
Матеріали та дослідження з археології.
Ця робота присвячена історії деревообробки в одному з районів античного світу, в державах Північного Причорномор'я, які відігравали важливу роль у процесі історичного розвитку своєї епохи, особливо в історії народів Східної Європи, і були найдавнішими державами на території нашої країни. Вивчення виробництва та культури цих держав і, зокрема, деревообробки має велике значення і водночас становить велику складність, тому що виробництво та культура тут були засновані на базі виробництва та культури греко-середземноморського товариства VII-VI ст. до зв. е., а надалі розвивалися в тісному контакті з культурою місцевих північно-чорноморських народів.
«Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья» (Деревообробне ремесло в Античних державах Північного Причорномор'я).
Автор: Сокольський М.І.
Видавництво: «Наука», Москва, 1971
Мова: російська
Сторінок: 286
Очерки поэтического стиля древней Руси. В.П.Адрианова-Перетц (Наукове видання 1947 року)
Літературознавство про історичну тематику у давньоруській літературі.
"Твердження національної своєрідності культури давньої Русі одне з найважливіших важливих досягнень радянської історичної науки. Працями акад. А. С. Орлова, акад. Б. Д. Грекова, акад. І. Е. Грабаря, акад. С. П. Обнорського, проф. М. М. Вороніна, Д. С. Лихачова та інших радянських вчених рішуче спростовано уявлення про несамостійне, наслідувальний характер російського образотворчого мистецтва, літератури до літературної мови? 1-XVII ст. Дослідження розкрили глибокі народні витоки культури російського середньовіччя і показали, що засвоєння культурного досвіду народів, що стикалися з Російською державою, було творчим, і напрям цього засвоєння визначався тим місцевим, „своєземним” ґрунтом, де воно відбувалося. Радянське літературознавство переконливо довело, що історична тематика зайняла у давньоруській літературі у перших її кроків панівне місце і що у художньому втіленні саме цієї тематики зароджувалися і зміцнювалися ті якості російської літератури, які підтримують єдність російського літературного процесу на всьому його протязі, народність, реалізм зображення та висока виразність літературної мови." (з оригінальної передмови).
"Очерки поэтического стиля древней Руси".
Автор: В.П.Адрианова-Перетц
Видавництво Академії наук СРСР Москва - Ленінград 1947
Мова російська
Сторінок 188
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Избранные произведения /И. В. Мичурин/ (Антикварне видання 1949 року)
Раритетне природознавче видання. У збірник "Избранных произведений" увійшли автобіографічні відомості, праці зі статевої та вегетативної гібридизації та методах відбору гібридних сіянців, статті з агротехніки та публіцистичні виступи І. В. Мічуріна.
Попри наявність радянської пропаганди у тексті видання, праця І. В. Мічуріна містить багатий фактичний та ілюстративний матеріал, який може бути використаний дослідниками природознавства та всіма, хто цікавиться історією біологічної науки двадцятого століття.
Назва: Избранные произведения.
Автор: Іван Володимирович Мічурін (1855 — 1935) - біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур. Розробив методи селекції плодово-ягодних рослин, головним чином — метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).
Рік: 1949
Москва
Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР
Сторінок: 263
довжина 26
ширина 18
товщина 1,5
Вага: 0,680 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Середньовічні міста Полісся (Археологія і давня історія України №11)
Из истории культуры древней Руси. Исследования и заметки. (Издательство Москва – 1984)
Історії праслов'янської та античної культурної спадщини, питанням розвитку духовної культури Київської Русі та давньоруських князівств XII—XIII ст.
У книзі Бориса Рибакова зібрано дослідження (як раніше публіковані, так і знову написані для цієї збірки), присвячені різним сюжетам давньоруської культури: історії праслов'янської та античної культурної спадщини, питанням розвитку духовної культури Київської Русі та давньоруських князівств XII—XIII ст. — літератури та літописання, наукових знань, образотворчого мистецтва та ін. Особливу увагу приділено питанню співвідношення двох культур руського середньовіччя — народної та феодальної. Для фахівців-істориків, викладачів вищої та середньої школи, а також читачів, які цікавляться історією давньоруської культури.
"З історії культури стародавньої Русі. Дослідження та нотатки".
Автор: Борис Олександрович Рибаков.
Видавництво Московського університету 1984
Мова російська
Сторінок 240
Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. (Збірник актових документів)
Лохвицька ратушна книга другої половини 17 ст. (Збірник актових документів)
серія “Пам’ятки української мови”
Рік видання: 1986
Видавництво: Наукова думка
Публікація пам’ятки староукраїнської мови — документів ратуші м. Лохвиця Лубенського полку Гетьманщини (тепер в межах Полтавської області України).
Класична видавнича наукова серія.
Ґрунтовне джерело до історії української мови, діловодства, побуту, , культури, соціально-суспільних взаємин в українській державі козацької доби.
Букіністична рідкість. Хороший стан.
“Сагайдачний” /Андрій Чайковський/ (Видання 1990 року)
До книги українського письменника Андрія Чайковського (1857-1935) ввійшов історичний роман у трьох книгах "Побратими", "до слави" (ч. 1,2) та нариси "Петро Конашевич-Сагайдачний" і "Запорожжя", в яких на документальній основі зображено події кінця 16-початку 17 ст., коли гетьманом українського запорозького козацтва був Сагайдачний.
У творі змальовано й інші постаті народних ватажків, визначних культурних діячів того часу.
Назва: "Сагайдачний"
Автор: Андрій Чайковський
Видання: 1990 р., Видавництво "Дніпро", Київ
Сторінок: 583
довжина 21
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,520 кг
Українська драматургія XIX-XX століть / Іван Карпенко-Карий, Михайло Старицкий, Іван Кочерга / (Видання 2006 року)
Збірка визначних творів класиків української драматургії.
До видання увійшли знакові п'єси трьох видатних українських драматургів: "Талан" і "Оборона Буші" Михайла Старицького, "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого та "Ярослав Мудрий" Івана Кочерги. Твори об'єднані темою пошуку правди та осмислення історичної долі України. Особливу увагу приділено історичній драматургії, що розкриває важливі моменти українського минулого та їх значення для майбутнього.
Гетьмани України. Історичні портрети /Шутря М.А./ (Видання 1991 року)
Життєпис українських діячів державного рангу. Збірник.
Більшість портретів належать перу видатного історика В. Антоновича, окремі написані академіком М. Василенком, письменниками й науковцями Г. Хоткевичем, О. Левицьким, Я. Дзирою, Ю. Хорунжим. Уперше сучасні читачі матимуть найповніший життєпис українських діячів державного рангу: Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Мазепи, П. Орлика, П. Полуботка та інших. Збірник розрахований на масового читача.
«Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник».
Редактор: Шутря М.А.
Видавництво: Журнал «Україна», газета «Вечірній Київ», Київ, 1991
Мова: українська
Сторінок: 211
Эмблемы земель гербы городов Левобережной Украины периода феодализма. Румянцева В. В. (Букіністика 1986 року)
Історія виникнення та подальшої еволюції міських гербів Лівобережної України в період феодалізму. Для виявлення генези міських гербів розглядаються символи та емблеми, які існували на цій території з давніх часів. Виникнення інституту міського герба показано в тісному зв'язку із закономірностями розвитку українських феодальних міст, особливостями їхнього суспільного устрою та правовим становищем.
Розкривається зміст герба як історичного джерела.
Эмблемы земель гербы городов Левобережной Украины периода феодализма.
Авторка: Румянцева В. В.
Рік: 1986 - Наукова думка
мова: російська
Сторінок: 128
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.