Унікальне мистецьке видання. Лев Михайлович Жемчужников — визначний художник, який усю свою творчість присвятив українському народові та міцно ввійшов в історію української культури. Він належав до тієї групи митців, яка в середині XIX століття, за життя Тараса Шевченка, виступили як послідовники та продовжувачі реалістичних, демократичних традицій, закладених в українському мистецтві великим Кобзарем. Книга кандидата мистецтвознавства Л. І. Попової є коротким критико-біографічним нарисом життя та творчості Л. М. Жемчужникова. Автор аналізує основні твори художника: картину "Кобзар на шляху", альбом "Живописна Україна", офорти "Покинута", "За штатом" та інші. У книзі висвітлюється також діяльність Жемчужникова як художнього критика, публіциста, дослідника українського фольклору. Видання буде цікавим для істориків, мистецтвознавців та для широкого кола читачів. Книга містить суперобкладинку. Назва: Лев Михайлович Жемчужников. Автор: Лідія Іванівна Попова (нар. 1925) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства. Лев Михайлович Жемчужников (1828 — 1912) — український художник. З материнського боку правнук гетьмана Розумовського. Основні твори: графіка – "Жниця", "Химка Забіячиха", "Кирило Харченко", "Автопортрет", "Козак у степу", "Покинута"; живопис – "Кобзар на шляху" (за мотивами поеми "Катерина" Т. Шевченка), "Сім’я Лизогубів, яка скубе корпію", "Отара овечок, що повертаються в село увечері", "Лірник у хаті", "Козак їде на Січ". Рік: 1961 Київ Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР Сторінок: - довжина 22 ширина 18 товщина 1 Вага: 0,360 кг

Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві. Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови). «Михайловские мозаики». Автор: Лазарев В.М. Видавництво: «Искусство», 1966 Мова: російська Сторінок: 265 Розміри,см.: довжина 30 ширина 21,5 товщина 2 Вага: 1,180 кг