Новини
Сочинения в трёх томах /О.Генри/ Антикварне видання 1975 року
О. Генрі - найпопулярніший американський гуморист початку століття і майстер-оповідач, один із корифеїв цього жанру, що має давню традицію в літературі США. Життя та розповіді О. Генрі, взяті загалом його творчість, письменницький шлях, доля - утворюють яскраву та примітну сторінку в історії культури США початку ХХ століття.
Зміст
Том 1: Короли и капуста. Четыре миллиона. Сердце Запада
Том 2: Горящий светильник. Голос большого города. Благородный жулик. Дороги судьбы. На выбор.
Том 3: Коловращение. Деловые люди. Всего понемножку. Под лежачий камень. Остатки.
Назва: Сочинения в трёх томах
Автор: О.Генри (Уільям Сідней Портер)
Видавець: Москва, 1975, "Правда"
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 7 (3 книги)
Вага: 1,370 кг (3 книги)
Клеопатра. Владычица зари. /Генри Райдер Хаггард/ (Художнє видання 1992 року)
Класика світової літуратури історичного жанру. Загибель Антонія і Клеопатри вважають одним із загадкових трагічних епізодів минулого. Автор створює ще одну легенду про знамениту царицю Давнього Єгипту і намагається дати відповіді на питання і загадки подій, які призвелти до її падіння. Водночас перед читачем постає й інша царівна, Нефрет, яка була зв`язана сімейними зв`язками з династією вавилонських царів. Після численних пригод їй судилося стати тою, хто об’єднала Верхній і Нижній Єгипет.
Дане видання проілюстрував та оформив художник А. Орлов, свої коментарі залишив А. Темчин.
Книгу переклали з англійської на російську мову Ю. Жукова та І. Архангельська.
Дане видання зацікавить дослідників історії Древнього Єгипту, тих, хто захоплюється історичними постатями, та колекціонерів антикварних видань.
Назва: Клеопатра. Владычица зари.
Автор: Генрі Райдер Хаггард (1856 - 1925) - англійський письменник, юрист, агроном і ґрунтознавець; класик світової пригодницької літератури, творець літературного жанру «загублений світ», один із засновників жанру фентезі. Брав участь у реформуванні системи сільського господарства Британської імперії.
Рік: 1992
КИЕВ
Издательство "Художественная литература"
Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва /Рибаков М.О./(Наукове видання 1997 року)
Книга з історії Києва.
Книга являє собою своєрідний збірник історико-краєзнавчих та культурологічних нарисів про Київ. У ній висвітлені питання адміністративно-територіального поділу міста у різні часи, наведені відомості про топографію міста й окремих його складових, будинки та вулиці, яких вже не існує в сучасному Києві. Для широкого кола читачів.
Присутній відтиск печатки неіснуючої бібліотеки
«Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва».
Автор: Рибаков М.О.
Видавництво: «Кий», Київ, 1997
Мова: українська
Сторінок: 369
Розміри, см.:
Довжина 24,5
ширина 15
товщина 2,2
вага 0,555 кг
https://rvv-kniga.com/product/nevidomi-ta-malovidomi-storinky-istoriyi-kyyeva-rybakov-m-o-naukove-vydannya-1997-roku-2/
Политическая и культовая элита Ольвии IV-I вв. до н.э. (Николаев Н.И.
З історії античного міста Ольвія, що в кордонах сучасної Миколаївської області України.
В книзі вперше в українському антикознавстві детально досліджений каталог ольвійських громадян IOSPE 201, який в своїй суті є календарем Ольвії. Встановлена автором відповідність ольвійського епонімного та сучасного літочислення дозволила уточнити дати фіксації більш як сімдесяти епіграфічних пам'ятників IV-I ст. до н.е., в тому числі, знаменитого декрету в честь Протогена, побудувати фрагменти родовідних гілок головних елітних родів Ольвії, а також, в першому наближенні написати історію їх, не рідко конфліктних, взаємовідносин.
Монографія вводить в науковий обіг велику кількість нових фактів з історії Ольвії елліністичної доби.
Для всіх хто цікавиться історією українських земель за Античної доби.
Костомаров М.І. Твори в двох томах (Видання 1990 року)
Літературна творчість Миколи Костомарова. Поеми, драми,оповідання.
Цей двотомник охоплює всю художню спадщину М. Костомарова письменника. До першого тому ввійшли поезії різних років життя, поетичні переклади, історичні драми «Сава Чалий», «Переяславська ніч», «Елліни Тавріди» та ін., а також соціально-психологічні оповідання.
«Костомаров М.І. Твори в двох томах»
Автор Костомаров Микола Іванович (1817—1885) відомий світові як видатний український історик, етнограф, фольклорист, критик, статті якого друкувалися в прогресивних часописах «Основа», «Современник», «Отечественные записки»; член Кирило-Мефодіївського товариства.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» 1990
Мова українська
Томас Гейнсборо /Е. Некрасова/ (Видання 1990 року)
Життя та творчість одного з видатних англійських художників
Книга присвячена життю та творчості одного з видатних представників англійського живопису доби її розквіту. Уславлений ще за життя як портретист, Томас Гейнсборо (1727-1788) був також чудовим пейзажистом, і автор особливо підкреслює цей бік його обдарування. У книзі 150 кольорових і тонових ілюстрацій, які всебічно представляють творчість художника. Аналізуючи Творчість Гейнсборо, авторка відходить від загальноприйнятої традиції: вона не розглядає його лише як блискучого портретиста, але підкреслює визначні досягнення Гейнсборо в пейзажному живописі.
«Внесок Англії у світову скарбницю мистецтва визначається насамперед творчістю Хогарта. Гейнсборо і Констебла, які представляли три покоління художників XVIII століття. У грудні 1788 року перший президент лондонської Королівської Академії, знаменитий портретист Джошуа Рейнолдс віддав належне своєму побратиму і супернику Томасу Гейнсборо, який незадовго до цього помер, присвятивши йому чергову президентську промову до учнів Академії. Рейнолдс сказав: «Якби наша нація зробила достатньо талантів, щоб ми удостоїлися честі іменуватися англійською школою живопису, ім'я Гейнсборо перейшло б до потомства серед перших носіїв слави, що починається». Справді, цей чудовий майстер у результаті пошуків і досягнень створив яскравий образ своєї суперечливої епохи». (Зі вступу)
«Томас Гейнсборо»
Автор: Є.О.Некрасова (1905-1989), доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник-консультант Науково-дослідного інституту ордена Леніна Академії мистецтв СРСР. Вона виступила автором численних статей та перекладів з англійської, монографічних видань «Хогарт» (1933), «Творчість Вільяма Блейка» (1959, 1962), «Тернер» (1970), «Мистецтво англійського романтизму» (1975), «Ломоносов-художник» (1989), а також підготувала видання книги Джеймса Уістлера «Витончене мистецтво створювати собі ворогів» (автор вступної статті, укладач та перекладач, 1970).
Видавництво: «Изобразительное искусство», 1990
Мова: російська
Сторінок: 221
Трипільські поселення-гіганти (археологія)
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Petrus Christus (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус. Французьке видання 1968 року)
Альбом робіт фламандського живописця Петруса Крістуса
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Петруса Крістуса.
Петрус Крістус (нід. Petrus Christus) (1410/1420 — 1475/1476) — фламандський художник, працював у Брюгге з 1444 року. Також згадується під ім'ям Пітер Крістофсен. Петрус Крістус був учнем Яна ван Ейка, на стиль Крістуса крім вчителя вплинули художники Рогір ван дер Вейден і Робер Кампен. Петрус успадкував майстерню Ван Ейка після його смерті в 1441 році й справив значний вплив на інших майстрів Брюггської школи — Дірка Баутса і Гертгена той Сінт-Янса. У полотнах на релігійні теми Крістус не зумів досягти рівня Ван Ейка, однак портрети пензля Крістуса відомі завдяки характерно проробленим деталям.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°126: Petrus Christus» (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
История древнего востока (Наукове видання 1991 року)
Класика історіографії. У навчальному посібнику "История древнего востока: Материалы по историографии" представлені фрагменти з праць сходознавців 30-80-х років XX століття (В. В. Струве, Г. Г. Гіоргадзе,
Г. Ф. Ільїна та ін.), а також переклади досліджень зарубіжних
авторів із найважливіших проблем історії країн Стародавнього Сходу. Матеріали підібрані на теми: рабовласництво в Єгипті
Нового царства, соціальні відносини за законами Хаммурапі, фор
ми залежності в Хетській державі, рабство в стародавній Індії.
Видання містить методичні вказівки та коментарі.
Попри певну ідеологічну забарвленість, видання цінне тим, що у ньому містяться великі фрагменти з рідкісних сходознавчих робіт, а це може допомогти зрозуміти загальну картину розвитку на
уки про давній світ - з її досягненнями, протиріччями та слабкостями.
Книга буде цікавою історикам, зокрема, сходознавцям.
Зміст
- Предисловие - 3
- Раздел I. РАБСТВО В ЕГИПТЕ НОВОГО ЦАРСТВА
(Сост. О. В. Томашевич) - 6
- Раздел II. СОЦИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА СТАРОВАВИ-
ЛОНСКОГО ОБЩЕСТВА (Сост. С. С. Соловьева) - 51
- Раздел III. РАБСТВО В ХЕТТСКОМ ОБЩЕСТВЕ (Сост.
А. А. Вигасин) - 102
- Раздел IV. РАБСТВО В ДРЕВНЕЙ ИНДИИ (Сост.
А. А. Вигасин) - 148
У книзі на титульному аркуші є підпис, ймовірно, попереднього власника.
Назва: История древнего востока
Автор: редактори: Василь Іванович Кузищин (1930 — 2013) — історик, спеціаліст з економіки та культури античності, доктор історичних наук, професор.
Олексій Олексійович Вігасін (нар. 1946) - сходознавець, індолог, санскритолог, доктор історичних наук, професор.
Рік: 1991
Сторінок: 198
Розміри,см.:
довжина 21
ширина 14
товщина 1
Вага: 0,200 кг
Єгиптознавство. Пошуки гробниці Осіріса / (Видання 2006 року)
Подарункове видання щоденника експедиції міс Емілі Сендс 1926 р., присвяченого пошукам гробниці бога Осіріса в Єгипті.
Унікальне подарункове видання, яке є точним відтворенням щоденника містичної експедиції 1926 р. Книга імітує автентичний щоденник міс Емілі Сендс, яка разом зі своїми супутниками вирушила до Єгипту на пошуки легендарної магії бога Осіріса та прихованих скарбів давнини.
Експедиція розпочалася в листопаді 1926 р., але після декількох звітів про перебіг подорожі міс Емілі та всі учасники експедиції безслідно зникли. Щоденник детально описує хід дослідження єгипетських пам'яток, пірамід, храмів і гробниць, поєднуючи наукові спостереження з містичними пошуками.
Видання стало міжнародним бестселером, тримаючись на першому місці рейтингу "New York Times" протягом 24 тижнів поспіль. Книга оформлена у збільшеному форматі з ілюстраціями та твердою палітуркою, що створює ефект справжнього старовинного щоденника.
Це захопливе поєднання історичних фактів про Стародавній Єгипет із елементами пригодницького роману та містичної літератури.
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227