Новини
На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура)/В. И. Немировичъ-Данченко/Антикварна книга 1904 року
Белетризовані записки про поїздку на театр російсько-японської війни відомого російського письменника та публіциста В. І. Немировича-Данченка.
Немирович-Данченко вважається одним із перших професійних військових кореспондентів у Росії. Його називали «російським Дюма» та «королем військових кореспондентів». Він брав участь як військовий кореспондент у військових діях у Російсько-турецькій війні 1877-1878 років та Першій Балканській війні 1912-1913 років. Його перу належать численні твори художньої літератури, нарисова проза, спогади, військові кореспонденції.
Він брав участь також у Російсько-японській війні як військовий кореспондент газети «Російське слово», в тому числі у битвах при обороні Порт-Артура, що знайшло своє відображення в його творах.
Назва: На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура). Из писемъ съ дороги
Автор: В. І. Немирович-Данченко
Видавець: Санкт-Петербург, 1904, Типографія товариства І. Д. Ситіна
Мова: дореформена російська
Сторінок: 167
довжина 22
ширина 14,5
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Тира римского времени /Н. А. Сон/ Наукове видання 1993 року
Антична Тіра, розташована в дельті Дністра, досліджена недостатньо. У останні десятиліття у зв'язку з відкриттям нових джерел стало зрозуміло, що Тіра протягом усього античного періоду була важливим центром Північно-Західного Причорномор'я, до якого тяжіло населення Нижнього Подністров'я. Тісна взаємодія античної і варварської цивілізацій протягом довгого часу не могла не призвести до своєрідності в історичному та культурному розвитку грецького населення античних центрів Причорномор'я.
У монографії з використанням наративних, епіграфічних, нумізматичних та археологічних джерел досліджується історія, господарство, матеріальна та духовна культура населення Тіри перших століть н. е.
Для істориків, археологів. З чорно-білими фотоілюстраціями.
Затверджено до друку вченою радою Інституту археології АН України.
Назва: Тира римского времени
Автор: Н. А. Сон
Видавець: Київ, 1993, Наукова думка
Мова: російська
Сторінок: 154
довжина 20
ширина 14
товщина 1
Вага: 0,160 кг
Твори в п’ятьох томах /Євген Гребінка/(Видання 1957 року)
Серед попередників Шевченка, в творах якого утвердився критичний реалізм як певний художній метод, помітне місце в історії нашої літератури належить Є. П. Гребінці — художнику слова, що протягом майже двадцяти років брав участь в українському й російському літературному процесі.
Національна самобутність і оригінальність, високий художній рівень творів Гребінки забезпечили їм великий і цілком заслужений успіх.
Том 1. Байки. Поезії. Рассказы пирятинца. Оповідання (1834-1838).
Том 2. Оповідання, повісті (1839-1841).
Том 3. Оповідання, повісті (1842-1844).
Том 4. Оповідання, повісті (1844-1847).
Том 5. Повісті, оповідання (1847-1848). Нариси (1844-1846). Статті (1837-1845).
Из истории культуры древней Руси. Исследования и заметки. (Издательство Москва – 1984)
Історії праслов'янської та античної культурної спадщини, питанням розвитку духовної культури Київської Русі та давньоруських князівств XII—XIII ст.
У книзі Бориса Рибакова зібрано дослідження (як раніше публіковані, так і знову написані для цієї збірки), присвячені різним сюжетам давньоруської культури: історії праслов'янської та античної культурної спадщини, питанням розвитку духовної культури Київської Русі та давньоруських князівств XII—XIII ст. — літератури та літописання, наукових знань, образотворчого мистецтва та ін. Особливу увагу приділено питанню співвідношення двох культур руського середньовіччя — народної та феодальної. Для фахівців-істориків, викладачів вищої та середньої школи, а також читачів, які цікавляться історією давньоруської культури.
"З історії культури стародавньої Русі. Дослідження та нотатки".
Автор: Борис Олександрович Рибаков.
Видавництво Московського університету 1984
Мова російська
Сторінок 240
Золотий Ра. Іван Білик (Перше оригінальне видання 1989 року)
Найвідоміша українська художня книга про часи Давньої Греції, Єгипту, Персії, Скіфії та ін. авторства найкращого романіста історичної художньої прози Івана Білика.
— Історик не має права нічого замовчувати, — таки говорить Геродот. — Інакше то буде не історія, а політика. Що зможуть наступні покоління довідатися про минулі часи, коли знатимуть лиш один бік справи? Історик повинен записувати все, хоча вірити всьому тому не зобов'язаний.
Він киває пальцем у такт своїм словам. Слова справді відповідають його уявленням про покликання історика, і все-таки щось муляє йому, наче камінчик у черевику. Гість неохоче спиняється й викидає його:
— Завжди бути послідовним просто неможливо... Людина — істота слабка, ворогів же та спокус у неї дуже й дуже...
***
На одній із полиць моєї бібліотеки лежить його досить ваговита книжка, я беру її й простягаю йому. Він крутить книжку в руках і трохи скептично посміхається:
— Вміщується на одній руці...
Я запитую:
— А який вигляд вона мала в твій час?
— Двісті з гаком сувоїв папірусу по два лікті кожен, — відповідає Геродот, мружачись до полиць моєї бібліотеки, яка тягнеться від стіни до стіни. — Моя книжка тут оце ледве-ледве вмістилася б.
А в моїй книгозбірні вміщається зо дві тисячі томів.
Геродот поставив свою видану в наш час книжечку на місце, а потім відступив і глянув на неї від протилежної стіни. Книжка мов потонула в каламутному морі.
— Ти все оце перечитав? — питає він, і я розгублено кручу головою. — Нащо ж вони тобі?
Як я міг пояснити, що немає потреби принаймні відразу перечитувати все, що стоїть у тебе на полицях, скажімо, кількадесятитомні енциклопедичні словники. А багатотомні батареї мертвих і живих класиків? А маса суто випадкових видань, до яких навряд чи коли дійде черга, бо якщо й настане їхній зоряний час, то лише в найближчому складі макулатури... Я спробував пояснити гостеві все це, але він затаврував його простим і звичним для себе словом "варварство". Я відповів, що серед нас тепер багато хто думає так само, мовляв, це інформаційний потоп, у якому рано чи пізно захлинеться цивілізація; коротше кажучи, справжній абсурд. А він знову дивиться на свою книжку:
— Я вклав у неї кільканадцять років життя, а її й не видно серед інших...
Я ж намагаюся виправдати особливості нашої доби:
— У папірусних сувоях лише моя бібліотека зайняда б величезний багатоповерховий будинок, а тепер такі бібліотеки має багато хто.
Гість мій скалить облямоване зморщечками око:
— Навіщо вам стільки книжок, якщо ви їх не читаєте? Може, для утеплення стін?..
Золотий Ра
Автор: Іван Білик
Рік: 1989 (перше видання)
Сторінок: 470
Архаическая расписная керамика из Ольвии (восточногреческая, лаконская, коринфская, имитации)
Архаическая расписная керамика из Ольвии (восточногреческая, лаконская, коринфская, имитации)
Автори: Буйських Алла Валеріївна
Рік видання: 2013
Мова: російська
Кількість сторінок: 456, з ілюстраціями
Монографію присвячено залученню до наукового обігу колекції розписної кераміки другої половини – кінця VII–V ст. до н. е., знайденої в Ольвії та виготовленої в різних центрах Середземномор’я, її класифікації та хронології. Комплексний аналіз джерела дозволив дослідити динаміку імпорту, з’ясувати початок місцевих імітацій довізної кераміки. Нова хронологія ранньої кераміки надала, в результаті, можливість поточнити початкову дату існування Ольвійського полісу.
Художественные изделия античных мастеров (Видання 1982 року)
Родосько-іонійська кераміка VII ст. до н.е.
Дане видання є збіркою статей, що стосуються вивчення художніх виробів античних майстрів. Збірка була створена з ініціативи і за найближчої участі К.С.Горбунової, яка протягом багатьох років керувала роботою відділу античного світу Державного Ермітажу.
«Художественные изделия античных мастеров. Сборник статей»
Редактор: С.П.Борисковська
Видавництво: «Искусство» Ленінградське відділення, 1982
Мова: російська
Сторінок: 127
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська
Поезії /Павло Грабовський/(Видання 1989 року)
У книзі - кращі поетичні твори видатного українського поета і перекладача, революційного демократа (1864-1902). Людина трагічної долі, він не зламався під гнітом обставин і невтомно працював на ниві красного письменства. Зображуючи картини нужденного життя трудового народу, тяжку, безпросвітну долю убогої людини в капіталістичному світі, поет висловлює віру в її майбутнє.
Видання присвячено 125-річчю з дня народження поета.
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269