Новини
Церковно-визвольний рух на Чернігівщині в 1920-х роках. Віктор Моренець (2016)
Книга про діяльність Української автокефальної православної церкви на Чернігівщині в 1920-х роках. До книги увійшли архівні документи, спогади Голови ВПЦР Василя Потієнка, маловідомі світлини культових споруд 1920—1930 років, друковані видання української церкви 1921 року.
Церковно-визвольний рух на Чернігівщині в 1920-х роках
Редактор-упорядник В.І. Моренець
Рік: 2016
Сторінок: 390
Зміст
- Передмова.
- Історична довідка.
- Українська церква на Чернігівщині в 1920-х роках.
- Василь Потієнко. Спогади.
- УАПЦ в документах совєтської спецслужби. . .
- Церкви Чернігівщини із збірки НБУ імені В.І. Вернадського.
- Друковані видання Української церкви 1921 року.
- Географічний покажчик.
Гетьмани України. Історичні портрети /Шутря М.А./ (Видання 1991 року)
Життєпис українських діячів державного рангу. Збірник.
Більшість портретів належать перу видатного історика В. Антоновича, окремі написані академіком М. Василенком, письменниками й науковцями Г. Хоткевичем, О. Левицьким, Я. Дзирою, Ю. Хорунжим. Уперше сучасні читачі матимуть найповніший життєпис українських діячів державного рангу: Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Мазепи, П. Орлика, П. Полуботка та інших. Збірник розрахований на масового читача.
«Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник».
Редактор: Шутря М.А.
Видавництво: Журнал «Україна», газета «Вечірній Київ», Київ, 1991
Мова: українська
Сторінок: 211
Історія Слободської України /Дмитро Багалій/ (Видання 1993 року)
Книга обіймає широке коло історико-географічних, соціально-економічних і культурних питань розвитку Слобідської України — від заселення краю до початку XX ст. Для викладачів, науковців, широкого читацького загалу.
«Історія Слободської України»
Автор: Дмитро Багалій
Видавництво: «Дельта», Харків, 1993
Мова: українська
Сторінок: 254
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Костомаров М.І. Твори в двох томах (Видання 1990 року)
Літературна творчість Миколи Костомарова. Поеми, драми,оповідання.
Цей двотомник охоплює всю художню спадщину М. Костомарова письменника. До першого тому ввійшли поезії різних років життя, поетичні переклади, історичні драми «Сава Чалий», «Переяславська ніч», «Елліни Тавріди» та ін., а також соціально-психологічні оповідання.
«Костомаров М.І. Твори в двох томах»
Автор Костомаров Микола Іванович (1817—1885) відомий світові як видатний український історик, етнограф, фольклорист, критик, статті якого друкувалися в прогресивних часописах «Основа», «Современник», «Отечественные записки»; член Кирило-Мефодіївського товариства.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» 1990
Мова українська
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Дослідження з слов’яно-руської археології (Наукове видання 1976 року)
Збірник наукових праць з археології та історії Київської Русі.
У збірнику вміщено статті, публікації та повідомлення, присвячені історії та археології східних слов'ян і Київської Русі. Висвітлюються питання етнічного розвитку слов'ян, їх культури та соціально-економічних відносин на різних історичних етапах, починаючи з рубежу нашої ери до XIII ст. включно.
«Дослідження з слов'яно-руської археології».
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 227
Генетика общая и прикладная /Мюнтцинг/ (Наукове видання 1967 року)
Підручник генетики для вишів.
Підручник генетики, написаний одним із найбільших сучасних генетиків - шведським ученим А.Мюнтцингом, широко відомим своїми дослідженнями в галузі теоретичної та прикладної генетики. Книга ця добре знайома вітчизняному читачеві за попереднім виданням, випущеним російською Видавництвом іноземної літератури в 1963 р. під назвою "Генетичні дослідження". У ній систематично викладені всі розділи генетики: матеріальні основи спадковості, закони Менделя, успадкування кількісних ознак, кросипіговер, мутаційний процес і різні типи мутацій, фізіологічна та біохімічна генетика, основи молекулярної генетики, природа гена, різні типи гібри , деякі відомості з генетики людини До книги додано словник основних генетичних термінів. У новому виданні значно доповнено розділи з молекулярної та біохімічної генетики; внесено також останні дані науки та деякі інші глави. Призначена для студентів та викладачів біологічних факультетів університетів, педагогічних, медичних та сільськогосподарських інститутів, для викладачів середньої школи та технікумів, для науковців різних спеціальностей (біологів, медиків тощо).
«Генетика общая и прикладная» (Генетика загальна та прикладна).
Автор: А.Мюнтцинг
Видавництво: «Мир», 1967
Мова: російська
Сторінок: 600
Я, БОГДАН. (СПОВІДЬ У СЛАВІ) / ПАВЛО Загребельний / (Видання 1986 року)
"Я, Богдан (Сповідь у славі)" Павла Загребельного — це масштабний історичний роман, присвячений особистості Богдана Хмельницького, видатного гетьмана України та центральної фігури національно-визвольної війни проти польського панування у XVII столітті. У цій книзі автор створює глибокий і багатогранний портрет Хмельницького, показуючи його не лише як політичного лідера, але і як людину з власними сумнівами, прагненнями і внутрішніми суперечностями.
Роман побудований у формі сповіді, що дозволяє заглянути в думки і душу гетьмана, показуючи його з людського боку. Богдан постає не просто героєм чи вождем, а людиною, яка намагається зрозуміти себе у вирі складних подій. Водночас, через призму життя Хмельницького, Загребельний майстерно відтворює історичну атмосферу того часу — політичні інтриги, військові кампанії, боротьбу за незалежність та важкі рішення, які визначають долі нації.
"Я, Богдан" — це не просто хроніка подій, а філософський роздум про владу, націю, відповідальність і ціну успіху.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Твори. Юрій ФЕДЬКОВИЧ (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
Поетичні, прозові, драматичні твори та листи видатного українського літератора 19 ст. Юрія Федьковича.
"Осип-Юрій Федькович — се безперечно одна з найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі. Так і здається, що природа гуцульської землі і гуцульської породи зложила в ньому що мала найніжнішого і найсердечнішого: чаруючу простоту й мелодійність слова, теплоту чуття і той погідний, сердечний та неколючий гумор, котрий так і липне до серця кожного слухача, а особливо того, хто привик до меланхолійної вдачі і їдкого сарказму наших підгірських та долинянських селян. Типовий гуцул, Федькович і в літературній своїй діяльності відзначується всіма добрими й слабими прикметами гуцульської вдачі." (відгук Івана Франка)
Твори
Автор: Юрій Адальбертович Федькович (1834-1888)
Київ 1985 Наукова думка
Сторінок: 576
Крокодил / (Видання 1978 року)
Знаменитий радянський сатиричний журнал із гострими політичними карикатурами та соціальною критикою доби застою.
Підшивка всіх 36 номерів популярного радянського сатиричного журналу "Крокодил" за 1978 р. Видання було одним із найпопулярніших гумористичних видань СРСР, що виходило з 1922 р., та містило карикатури, фейлетони, гумористичні розповіді та ілюстрації, спрямовані на висміювання різноманітних соціальних і політичних явищ.
У представлених номерах можна побачити характерні для "Крокодилу" теми: критика західного світу та капіталізму, антиамериканська пропаганда, висміювання бюрократії, соціальних недоліків радянського суспільства та побутових проблем. Карикатури яскраво відображають епоху "застою" кінця 1970-х рр.
Перший номер містить обкладинку з карикатурою про дитячий садок та пінгвінів. В інших номерах представлені карикатури на міжнародні теми, зокрема, антиамериканську спрямованість (зображення бомби з написом "USA" та військових у четвертому номері), а також внутрішні соціальні проблеми радянського суспільства.
П'ятий номер включає "Рекламне прикладення" – сатиричну пародію на газетні оголошення та поради, що висміює радянську дійсність. Також у виданні згадуються офіційні постанови партії та уряду щодо соціалістичного змагання та підвищення ефективності виробництва.
Журнал був офіційним виданням газети "Правда" та ЦК КПРС, проте мав певну свободу критикувати окремі недоліки радянської системи в межах дозволеного, при цьому обов'язково підтримуючи загальну ідеологічну лінію партії.