Новини
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1 (репринт)
Репринтне видання Літописів Катеринославської вченої архівної комісії, в якому відтворюються публікації джерел та матеріалів з історії та культури Придніпров'я.
Катеринославська губернія займала величезний простір Півдня України - Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області України.
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1
Рік: 2010 (репринт з книги 1904 року)
Кількість сторінок: 336
Мова: російська
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Земледелие татар Среднего Поволжья и Приуралья XIX – начала XX в. Историко-этнографическое исследование. Халиков Н.А. (Наукова книга 1981 року)
Описується традиційне землеробство та землеробська техніка татар у XIX – на початку XX ст. На основі великого фактичного матеріалу розглядається агрокультура татар Середнього Поволжя та Приуралля в усьому її різноманітті, виділяються територіальні землеробські комплекси, намагаються простежити походження деяких традиційних елементів землеробства.
Земледелие татар Среднего Поволжья и Приуралья XIX - начала XX в. Историко-этнографическое исследование.
Автор: Наїль Альфредович Халіков
Рік: 1981
Сторінок: 123
Мова: російська
Трипільські поселення-гіганти (археологія)
Михайловские мозаики / Лазарев В.Н. /(Видання 1966 року)
Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві.
Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови).
«Михайловские мозаики».
Автор: Лазарев В.М.
Видавництво: «Искусство», 1966
Мова: російська
Сторінок: 265
Розміри,см.:
довжина 30
ширина 21,5
товщина 2
Вага: 1,180 кг
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Я, Богдан (Сповідь у славі)/Павло Загребельний/(Видання 1983 року)
Історико-філософський роман про Богдана Хмельницького, видатного державного діяча України XVII ст.
У цьому романі-сповіді Павло Загребельний майстерно відтворює образ Богдана Хмельницького - визначного полководця, мудрого політика та тонкого дипломата. Автор зображує гетьмана як на вершині слави, так і в моменти глибоких роздумів та сумнівів, розкриваючи його не лише як історичну постать, але й як звичайну людину.
Твір охоплює драматичний період визвольної війни українського народу проти соціального та національного гніту. Центральною подією роману є Переяславська рада 1654 р., яка призвела до об'єднання України з Росією.
Особливістю роману є його форма - монолог-сповідь, що дозволяє читачеві зануритися у внутрішній світ Богдана Хмельницького, зрозуміти його мотиви, сумніви та прагнення. Це дає можливість по-новому поглянути на історичні події та оцінити складність рішень, які доводилося приймати гетьману.
Ця книга буде цікава як любителям історичної прози, так і тим, хто цікавиться українською історією та філософією лідерства.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Єгиптознавство. Пошуки гробниці Осіріса / (Видання 2006 року)
Подарункове видання щоденника експедиції міс Емілі Сендс 1926 р., присвяченого пошукам гробниці бога Осіріса в Єгипті.
Унікальне подарункове видання, яке є точним відтворенням щоденника містичної експедиції 1926 р. Книга імітує автентичний щоденник міс Емілі Сендс, яка разом зі своїми супутниками вирушила до Єгипту на пошуки легендарної магії бога Осіріса та прихованих скарбів давнини.
Експедиція розпочалася в листопаді 1926 р., але після декількох звітів про перебіг подорожі міс Емілі та всі учасники експедиції безслідно зникли. Щоденник детально описує хід дослідження єгипетських пам'яток, пірамід, храмів і гробниць, поєднуючи наукові спостереження з містичними пошуками.
Видання стало міжнародним бестселером, тримаючись на першому місці рейтингу "New York Times" протягом 24 тижнів поспіль. Книга оформлена у збільшеному форматі з ілюстраціями та твердою палітуркою, що створює ефект справжнього старовинного щоденника.
Це захопливе поєднання історичних фактів про Стародавній Єгипет із елементами пригодницького роману та містичної літератури.
Слово о плъку Игоревѣ та його поетичні переклади і переспіви (Наукове видання 1967 року)
У збірці вміщено оригінальний текст "Слова о полку Ігореві", а також варіанти перекладів твору або його фрагментів, зроблених Маркіяном Шашкевичем, Тарасом Шевченко, Іваном Франко, Максимом Рильским, Павло Тичиною та іншими українськими класиками.
У додатках - родовід руських князів, згаданих у "Слові", та перелік різночитань.
З чорно-білими фотоілюстраціями.
История украинского народа. Е.Я. Ефименко (Видання 1990 року)
Класика української історіографії. В книзі в нарисовій формі описуються основні події історичного минулого українського народу від найдавніших часів до кінця 19 ст.
Книга є перевиданням роботи 19 століття та є пам'яткою книговидання доби розвалу СРСР, коли нарешті стало вільно друкувати раніше недоступні широкому читачеві дореволюційні та емігрантські праці з історії України.
История украинского народа
Авторка: Олександра Яківна Єфименко (дівоче прізвище Ставровська; 1848 — 1918) — український історик і етнограф, перша жінка в Російській імперії, що здобула ступінь доктора історії honoris causa (1910), у 1907–1917 професорка російської історії на Бестужевських курсах у Петербурзі. Авторка праць про політичний та соціально-економічний устрій України XVII—XVIII ст.
Київ: Либідь - 1990 рік
Мова: російська
Сторінок: 510
Янковская культура (Наукове видання з археології 1986 року)
Культура залізного віку південного Примор'я (Далекий Схід)
«Примор'я -- один із екзотичних куточків, який здавна привертав увагу дослідників. Своєрідна і його давня історія, для реконструкції якої археологічний матеріал часто є єдиним достовірним джерелом. Пропонована книга присвячена янківській археологічній культурі (перша половина тисячоліття до н.е.)».
У книзі розглядається культура залізного віку I тисячоліття до н.е. південного Примор'я. Міститься зведений опис пам'яток. Використовуються раніше методи дослідження, що широко не застосовувалися в даному регіоні. Містить ілюстрації.
«Янковская культура»
Автори: Ж.В.Андреєва, И.С.Жущиховська, Н.А.Кононенко
Видавництво: «Наука» 1986
Мова: російська
Сторінок: 213