Новини
Toulouse-Lautrec and the Parise of the Cabarets (Тулуз-Лотрек і Париж кабаре (колекція сучасного мистецтва). Американське видання 1975 року)
Альбом робіт художників-імпресіоністів
В останній чверті дев’ятнадцятого століття група бунтівних молодих художників відмовилася від запилених моделей і предметів мистецтва, пов’язаних із грецькими та римськими міфами, щоб широко відчинити вікна й поглянути на природу. Кілька років тому вони почали виставляти мольберти поза дверима, вони віддавали перевагу невизначеності світла, яке було природним і живим, хоча й нерівномірним, а не ідеальному, штучному освітленню академічних шкіл. Цих митців зневажливо називали «la bande a Monet». Проте, як група, вони поєднували різноманітність з індивідуальністю. Усі вони мали талант — у більшості з них була навіть нотка генія. Справді, було б важко уявити групу Коли вони вперше виставляли свої роботи, їх презирливо називали «імпресіоністами».
«Toulouse-Lautrec and the Parise of the Cabarets»
Автор: Jacques Lassaigne (Жак Лассен)
Видавництво: Lamplight Pub Нью-Йорк 1975
Мова: англійська
Сторінок: 91
Вибрані твори / А. П. Чехов / (Видання 1981 року)
Збірка найвідоміших творів класика світової літератури Антона Чехова українською мовою.
До видання увійшли знакові оповідання та повісті 1880-1903 рр., серед яких "Смерть чиновника", "Хамелеон", "Людина в футлярі", "Дама з собачкою", а також драма "Вишневий сад". Особливу цінність становлять майстерні переклади українських літераторів: Андрія Хуторяна, Степана Воскрекасенка, Андрія Головка, Петра Панча та інших. Видання супроводжується ґрунтовною передмовою Віктора Положія та науковими коментарями Валентини Пересипкіної, які допомагають краще зрозуміти творчість письменника та історичний контекст його творів.
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська
Мистецтво фольклор та етнографія слов’янських народів /Федорук О.К./(Наукове видання 1993 року)
Українське народознавство та фольклористика.
Доповіді на ХІ Міжнародному з'їзді славістів присвячені актуальним питанням культурного розвитку слов'янських народів. Із залученням широкого новітнього матеріалу розкрито взаємини різних видів мистецтва слов'ян доби барокко, висвітлено проблемні аспекти українського народознавства та фольклористики на загальнослов'янському тлі, схарактеризовано внесок українських митців, духовної та матеріальної культури українців загалом у скарбницю Слов'янщини.
«Мистецтво фольклор та етнографія слов'янських народів. ХІ Міжнародний з'їзд славістів (Братислава, 30 серпня - 8 вересня 1993 р.)»
Редактор: Федорук О.К.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1993
Мова: українська
Сторінок: 196
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського /уп. С. Полун/ (Видання 1988 року)
Альбом кращих творів колекції музею
Феодосійська картинна галерея — один з найстаріших художніх музеїв країни. Крім робіт І. Айвазовського, в галереї експонуються твори М.Латрі, Л.Лагоріо, К.Богаєвського, А.Фесслера та інших відомих майстрів. В альбомі репродукуються кращі твори з колекції. У вступній статті висвітлено історію створення музею.. Українською, російською, англійською мовами. Резюме німецькою і французькою мовами.
«Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського». Альбом
Автор-упорядник: Світлана Полун
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 150
Монголия и Кам /Козлов П.К./ (Видання 1947 року)
Монголо-тибетська експедиція 1899 -1901 рр.
У видання увійшла робота російського дослідника П.Козлова про монголо-тибетську експедицію у верхів'я річок Хуанхе, Янцзи та Меконг, досконалої ним у 1899-1901 роках. Під час експедиції були зібрані важливі матеріали про орографію, геологію, клімат, рослинність і тваринний світ нагір'я Тибету і про маловідомі східно-тибетські племена.
«Монголия и Кам: труды экспедиціи Императорскаго Русскаго географическаго общества, совершенной в 1899-1901 гг»
Автор: Козлов П.К.
Видавництво: ОГИЗ Государственное издательство географической литературы, Москва, 1947
Мова: російська
Сторінок: 437
Писатель и художник (Видання 1979 року)
Великий альбом з безліччю ілюстрацій
До цієї книги увійшли ілюстрації до творів російської класичної літератури. Вступна стаття Володимира Солоухіна
«Писатель и художник. Произведения русской классической литературы в иллюстрациях Ильи Глазунова». Альбом
Автори: Солоухін Володимир Олексійович, Глазунов Ілля Сергійович
Видавництво: «Изобразительное искусство» 1979
Мова: російська
Сторінок: 238
Дерев’яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник 5 Музею української культури в Свиднику (Чехословацьке видання 1971 року)
Культурна спадщина України.
«Дерев'яні церкви є складовою частиною культури нашого населення, одним з проявів його духовного життя, характерною рисою якого протягом сторіч було те, що воно формувалося під двома впливами, місцевим староукраїнським з візантійськими елементами (який в розумінні історичному репрезентувала східноримська державність, культура та її наступники) та західноримським. Ці дві області культурних, ідейних і державно-політичних концепцій, зустрічаючись, шляхами спокійних або насильних впливів, утворюють неповторні ситуації з неповторними продуктами - речовими артефактами культури. Спокійні впливи можуть мати місце тоді, коли сусідні народи живуть у самостійних політично-державних формаціях. Але для Закарпаття, Галичини та Буковини типова була відірваність від держави, яка продовжувала розвивати староукраїнські культурні основи. Протягом довгих сторіч ці області розвивалися при наявності чужих державно-політичних, ідейно-культурних, конфесійних та етнічних впливів.»
«Дерев'яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник 5 Музею української культури в Свиднику»
Автор: Бланка Ковачовичова-Пушкарьова, Імріх Пушкар
Видавництво: Свидницький музей української культури в Братіславському педагогічному видавництві української літератури в Пряшеві, Чехословаччина, 1971
Мова: українська
Сторінок: 517
Petrus Christus (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус. Французьке видання 1968 року)
Альбом робіт фламандського живописця Петруса Крістуса
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Петруса Крістуса.
Петрус Крістус (нід. Petrus Christus) (1410/1420 — 1475/1476) — фламандський художник, працював у Брюгге з 1444 року. Також згадується під ім'ям Пітер Крістофсен. Петрус Крістус був учнем Яна ван Ейка, на стиль Крістуса крім вчителя вплинули художники Рогір ван дер Вейден і Робер Кампен. Петрус успадкував майстерню Ван Ейка після його смерті в 1441 році й справив значний вплив на інших майстрів Брюггської школи — Дірка Баутса і Гертгена той Сінт-Янса. У полотнах на релігійні теми Крістус не зумів досягти рівня Ван Ейка, однак портрети пензля Крістуса відомі завдяки характерно проробленим деталям.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°126: Petrus Christus» (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Селекция и сортовая агротехника пшеницы интенсивного типа /Ремесло В.М./ (Видання 1982 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
У книзі наведено основні дані щодо методів селекції пшениці інтенсивного типу, що забезпечує підвищення ефективності роботи селекціонерів. Висвітлено біологічні особливості цих пшениць, що визначають можливість швидкої їх адаптації до різних еколого-географічних умов та широкий ареал обробітку. Дано характеристику інтенсивних сортів, створених у СРСР та зарубіжних країнах, коротка історія їх створення. Викладено біологічні основи формування високого потенціалу продуктивності інтенсивних сортів. Дано обґрунтування використання результатів морфофізіологічного аналізу для виявлення шляхів, що підвищують реальну продуктивність озимої пшениці за різних умов сортової агротехніки стосовно до різних ґрунтово-кліматичних зон. Книга містить 156 таблиць, 49 ілюстрацій, 50 назв бібліографічного списку.
«Селекция и сортовая агротехника пшеницы интенсивного типа»
Автор: Ремесло В.М.
Видавництво: «Колос», 1982
Мова: російська
Сторінок: 301
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227