Висвітлюються питання розвитку господарства східних слов'ян у період, коли вони вперше почали згадуватися в історичних джерелах. Докладно розглянуто комплекс, що становить сферу сільськогосподарського виробництва (землеробство, скотарство, різні промисли). Велика увага приділяється залізоробному виробництву, ковальському та ювелірному ремеслу, гончарству тощо. Господарство східнослов'янських племен на рубежі нашої ери. За матеріалами зарубинецької культури. Авторка: Пачкова Світлана Петрівна Київ 1974 Наукова думка Сторінок: 136

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Достопримечательности Полтавы. Павел Бодянский Репринт з книги 19 століття про пам'ятки м. Полтави. Одна з перших книг туристичної тематики по Полтавщині. Автор: Павло Бодянський Рік: 2011 (репринт з книги 1850 року)

Філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть. У монографії, присвяченій 1500-річчю Києва, на широкому джерельному матеріалі висвітлюється філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть - Іларіона, Ф.Печерського, Нестора, В.Мономаха, Л.Жидяти, К.Смолятича та інших, дається характеристика національної своєрідності давньоруської філософії, її зв'язку із духовною культурою інших народів. Зміст: - Християнізація русі та духовна культура східних слов'ян - Ярославові книжники Лука Жидята та Іларіон - Монастирська ідеологія. Феодосій та Нестор - Продовження традиції. Іоанн та Володимир Мономах - У витоків раціоналізму. Климент Смолятич - Розум та віра. Кирило Туровський "Мислителі Київської Русі" Автори: Олександр Фазлаєвич Замалєєв, Воладимир Опанасович Зоц Видавництво Вища школа, 1981 Мова російська Сторінок 160