Новини
Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений /Г. С. Оголевец/ (Антикварне видання 1951 року)
6200 грн.
Довідкове видання з ботаніки. "Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений" містить список лікарських, ефірних та токсичних рослин із описом їх зовнішнього вигляду, розподілу речовин, що містяться в них, та з характеристикою терапевтичних властивостей. У виданні є латино-російський покажчик назв рослин.
Словник містить багато чорно-білих та кольорових зображень рослин.
Книга зацікавить ботаніків, медичних працівників та усіх любителів рідкісних антикварних видань.
Назва: Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений.
Рік: 1951
Москва
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Мова: латинська, російська
Сторінок: 486
довжина 27
ширина 18
товщина 3,5
Вага: 1,220 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Українська етнографія (Видання 1958 року)
1750 грн.
Проблеми давньоруської та середньовічної археології (Археологія і давня історія України №1)
900 грн.
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
2800 грн.
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Золотий Ра. Іван Білик (Перше оригінальне видання 1989 року)
650 грн.
Найвідоміша українська художня книга про часи Давньої Греції, Єгипту, Персії, Скіфії та ін. авторства найкращого романіста історичної художньої прози Івана Білика.
— Історик не має права нічого замовчувати, — таки говорить Геродот. — Інакше то буде не історія, а політика. Що зможуть наступні покоління довідатися про минулі часи, коли знатимуть лиш один бік справи? Історик повинен записувати все, хоча вірити всьому тому не зобов'язаний.
Він киває пальцем у такт своїм словам. Слова справді відповідають його уявленням про покликання історика, і все-таки щось муляє йому, наче камінчик у черевику. Гість неохоче спиняється й викидає його:
— Завжди бути послідовним просто неможливо... Людина — істота слабка, ворогів же та спокус у неї дуже й дуже...
***
На одній із полиць моєї бібліотеки лежить його досить ваговита книжка, я беру її й простягаю йому. Він крутить книжку в руках і трохи скептично посміхається:
— Вміщується на одній руці...
Я запитую:
— А який вигляд вона мала в твій час?
— Двісті з гаком сувоїв папірусу по два лікті кожен, — відповідає Геродот, мружачись до полиць моєї бібліотеки, яка тягнеться від стіни до стіни. — Моя книжка тут оце ледве-ледве вмістилася б.
А в моїй книгозбірні вміщається зо дві тисячі томів.
Геродот поставив свою видану в наш час книжечку на місце, а потім відступив і глянув на неї від протилежної стіни. Книжка мов потонула в каламутному морі.
— Ти все оце перечитав? — питає він, і я розгублено кручу головою. — Нащо ж вони тобі?
Як я міг пояснити, що немає потреби принаймні відразу перечитувати все, що стоїть у тебе на полицях, скажімо, кількадесятитомні енциклопедичні словники. А багатотомні батареї мертвих і живих класиків? А маса суто випадкових видань, до яких навряд чи коли дійде черга, бо якщо й настане їхній зоряний час, то лише в найближчому складі макулатури... Я спробував пояснити гостеві все це, але він затаврував його простим і звичним для себе словом "варварство". Я відповів, що серед нас тепер багато хто думає так само, мовляв, це інформаційний потоп, у якому рано чи пізно захлинеться цивілізація; коротше кажучи, справжній абсурд. А він знову дивиться на свою книжку:
— Я вклав у неї кільканадцять років життя, а її й не видно серед інших...
Я ж намагаюся виправдати особливості нашої доби:
— У папірусних сувоях лише моя бібліотека зайняда б величезний багатоповерховий будинок, а тепер такі бібліотеки має багато хто.
Гість мій скалить облямоване зморщечками око:
— Навіщо вам стільки книжок, якщо ви їх не читаєте? Може, для утеплення стін?..
Золотий Ра
Автор: Іван Білик
Рік: 1989 (перше видання)
Сторінок: 470
Українська поезія XVII століття /упорядник В.В. Яременко/ (Видання 1988 року)
2800 грн.
Українське народне мистецтво. Поезії.
Це друга книжка своєрідної тритомної антології епохи українського ренесансу та барокко. У збірці представлені імена тих, чия поетична спадщина визначає обличчя і характер української поезії першої половини сімнадцятого сторіччя. Серед найталановитіших поетів Д. Наливайко, Віталій, Г.Дорофієвич, О.Митура, І.Домбровський, М.Смотрицький, К.Сакович, С.Почаський, І.Ужевич, К.Транквіліон-Ставровецький та інші. Читач познайомиться також із зразками анонімної поезії того часу.»
«Українська поезія XVII століття (Перша половина)». Антологія.
Автор: Василь Васильович Яременко
Видавництво: «Радянський письменник», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 352
Три літа. Автографи поезій 1843-1845 років. Тарас Шевченко (Видання 1966 року)
5200 грн.
"Шановний друже! Цю книгу не можна читати без глибокого хвилювання і роздумів ... Перед тобою автографи славнозвісної рукописної збірки Тараса Григоровича Швеченка "Три літа". Це одна з найбільших реліквій українського народу, найяскравіший документ полум'яної творчості великого поета революціонера.
До збірки "Три літа "Шевченко переписав свої твори періоду трьох літ: 1843 - 1845 років. Власною рукою поета начертані тут такі його шедеври, як "Сон", "Кавказ", невмирущий "Заповіт" та інші (всього 23 поезії) . /Є. Шабліовський/
Під час арешту Шевченка 5 квітня 1847 року жандарми відібрали в нього всі папери і серед них цей рукописний збірник. Саме за вміщені тут революційні твори Микола І покарав митця засланням у солдатчину з суворою забороною писати і малювати.
Оправа книги виконана в стилі 19 століття.
Три літа. Автографи поезій 1843-1845 років
Автор: Тарас Шевченко
Київ - 1966 Наукова думка
Археологічні дослідження стародавнього Києва (Наукове видання 1976 року)
1800 грн.
Збірник матеріалів з археології Києва.
У збірнику вміщено матеріали про розкопки, які здійснювала Київська постійно діюча експедиція Інституту археології АН УРСР протягом 1973 р., зокрема матеріали досліджень «города» Володимира та «города» Ярослава, околишніх районів Києва, а також нововідкритих зрубних комплексів Подолу Х-ХІ ст. на Житньому торзі. З розкопками на Подолі пов'язані і теоретичні розробки про конструктивні особливості дерев'яних будівель Подолу та дендрохронологічне вивчення стародавнього Києва. Ряд публікацій присвячено важливим питанням будівництва Києва ХІ ст., зокрема таким важливим архітектурним спорудам, як Золоті ворота та Успенський собор Печерського монастиря (їх історико-археологічне дослідження та реконструкція). Збірник містить спеціальні дослідження про торговельні зв'язки Києва з країнами Арабського Сходу та Візантією, а також формування Києвоподолу. Окремий розділ становлять матеріали до археологічної карти Києва з Х по XVIII ст.
«Археологічні дослідження стародавнього Києва».
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 220
Розміри, см.:
Довжина 22
ширина 17
товщина 1,2
вага 0,425 кг
Исторія Русовъ (Репринт з книги 1846 року)
1600 грн.
Один з перших творів з історії України, надзвичайно популярний в першій половині 19 століття.
"До початку 1990х, за майже двохсотлітній період свого існування «Історія Русів» була опублікована двічі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге — 1956 року в Нью-Йорку.
Свого часу вона таємно поширювалася в списках, за неї платили несосвітенні гроші, всі, хто її прочитав, зазнали її чару. «Історією Русів» користувався Тарас Шевченко при написанні багатьох своїх патріотичних творів, а також Пушкін («Полтава»), Гоголь («Тарас Бульба») та багато-багато інших письменників, істориків, політичних діячів.
«Історія Русів» — це твір історичний і політичний, суворо реалістичний і легендарний, романтичний; це — дзвін на сполох, заклик українцям до єднання, визволення, це — історично справедливий погляд на наше минуле."
Исторія Русовъ или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, Архіепископа Бѣлорускаго.
Репринт 1991 року з книги 1846
Сторінок: 302
Мова: дореформена російська
Северо-Западный Крым в античную эпоху (археологія)
790 грн.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
2400 грн.
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
3200 грн.
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська