Новини
На крилах поезії вірші українських поетів (Видання 1980 року)
Збірка творів українських поетів
Українській дожовтневій поезії належить почесне місце серед вершинних досягнень світової літератури. Кращі її надбання високо цінували видатні мислителі світу. Загальновідомо, як шанували полум'яну революційну поезію Тараса Шевченка Герцен і Чернишевський. Творчість і доля найвидатнішого поета України привернули увагу Карла Маркса. Суспільно-революціонізуючій ролі імені й творчості Шевченка надавав важливого значення Ленін. Передова українська поезія на всіх історичних етапах виражала визвольні прагнення народу, його болі й радощі, найсвітліші сподівання. Сповнена прометеївського духу, вона кликала «громадою обух сталить», наближати час, коли «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі». Кращі українські поети минулого, черпаючи духовну силу й творчу наснагу «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких», засвічували для людей праці «досвітні огні» революційних ідеалів, несли їм «вогонь в одежі слова», збагачували духовно. Поезії, вміщені в цій збірці, дозволяють простежити шлях, що його пройшла українська література від кінця XVIII століття.
«На крилах поезії. Вірші українських поетів кінця XVIII - початку XX ст.»
Упорядник: Гончар О.І.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980
Мова: українська
Сторінок: 291
Лікарські та господарські порадники XVIII ст.. (Наукове видання 1984 року)
Пам’ятки української мови XVIII ст.
Публікуються пам'ятки науково-практичного жанру ХVІІІ ст. - лікарські і господарські порадники, що користувалися широким попитом у тогочасних читачів. Вони повно відбивають лексичні і фразеологічні, фонетичні і граматичні особливості живого народного мовлення. На їх матеріалі виразно простежується процес становлення наукового стилю української літературної мови на народній основі, її перехід у другій половині та кінці ХVІІІ ст. до національного періоду. Книга містить вступ, тексти пам'яток «Л?карства описаньніє», <<Книга л?чебная» і «Практика сіА, или оув?щеніе, працовитымъ господарем» з докладними коментарями, а також додатки. Для філологів - науковців.
«Лікарські та господарські порадники XVIII ст.»
Підготував до видання: В.А.Передрієнко
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 126
Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського /уп. С. Полун/ (Видання 1988 року)
Альбом кращих творів колекції музею
Феодосійська картинна галерея — один з найстаріших художніх музеїв країни. Крім робіт І. Айвазовського, в галереї експонуються твори М.Латрі, Л.Лагоріо, К.Богаєвського, А.Фесслера та інших відомих майстрів. В альбомі репродукуються кращі твори з колекції. У вступній статті висвітлено історію створення музею.. Українською, російською, англійською мовами. Резюме німецькою і французькою мовами.
«Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського». Альбом
Автор-упорядник: Світлана Полун
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 150
село Дніпровське: минуле та сьогодення
Дніпровське: минуле та сьогодення
Збірник статей і матеріалів
Рік: 2011
Кількість сторінок: 752
Історія села Дніпровське (до 1962 р. - с. Навози) Чернігівського району Чернігівської області. Спираючись на призабуті й нововиявлені джерела фахівці історики й аматори-краєзнавці висвітлили найважливіші події в житті цього старовинного села від найдавніших часів до наших днів.
Містить переписи села.
Для науковців, педагогів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією Чернігово-Сіверщини.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
ЛЕОНТІЙ ТАРАСЕВИЧ і українське мистецтво барокко. Д.В.Степовик (Наукове видання 1986 року)
Наукова праця на основі вивчення творчості Л.Тарасевича та художників його кола щодо характерних особливостей українського барокко.
Значну увагу приділено питанню утвердження реалістичних тенденцій в українському мистецтві XVII ст.
Для мистецтвознавців, художників, істориків, шанувальників мистецтва.
ЛЕОНТІЙ ТАРАСЕВИЧ і українське мистецтво барокко
Автор: Дмитро Власович Степовик.
Рік: 1986, Київ - "Наукова думка"
Сторінок: 236
Розміри, см.: Довжина 22; ширина 17,5; товщина 1,5;
Вага 0,619 кг
Материалы и исследования по археологии СССР. №160/ (Антикварна книга 1969 року)
Збірник археологічних досліджень зарубинецької культури.
Це видання присвячене новим археологічним знахідкам та дослідженням зарубинецької культури у Подніпров'ї. Збірник є продовженням серії публікацій, присвячених цій важливій археологічній культурі кінця І тис. до н.е. - початку І тис. н.е.
Основні теми збірника:
- Нові археологічні матеріали з розкопок кінця 1950-х - початку 1960-х рр. на Середньому Дніпрі та в басейнах річок Десна і Прип'ять
- Дослідження "класичних" зарубинецьких пам'яток ІІ ст. до н.е. - І ст. н.е.
- Матеріали з нових могильників та поселень зарубинецької культури
Особлива увага приділяється проблемі зв'язку зарубинецької культури з ранньосередньовічними східнослов'янськими племенами. Автори розглядають зарубинецькі племена як найбільш вірогідних предків східних слов'ян, відомих археологам.
Збірник містить результати розкопок таких важливих пам'яток як Пирогівський могильник, могильник біля села Отвержичі, поселення на Іван-Горі, Щучинському та Ходорівському городищах, могильник біля села Хотянівка та ін.
Видання є цінним джерелом для археологів, істориків, етнологів та всіх, хто цікавиться давньою історією України та походженням слов'янських народів.
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Хто такі українці і чого вони хочуть /М. С. Грушевський/ (Наукове видання 1991 року)
Класичне історичне видання. Збірка М. С. Грушевського "Хто такі українці і чого вони хочуть", незважаючи на те, що була написана автором у далекому 1917 році та відображала тогочасні реалії, важлива й актуальна праця для українців у теперішній час. До написання цієї брошури М.Грушевського спонукало ознайомлення із запитами, що надходили до Інформаційного бюро Центральної Ради. Відчувалася велика потреба, навіть у свідомих українців, більше знати про походження та історію свого народу, щоб краще розуміти, які вимоги вони мають відстоювати саме як українці. Автор вітав поступову консолідацію усіх прихильників українства в українську політичну націю.
Зміст
- Передмова - З
1. Як все починалося, або «радісні дні всеросійського визволення»
- Українська Центральна Рада й її Універсал - 5
- Україна і Росія. Переговори в справі нового ладу (липень-серпень 1917 р.) - 25
2. «Теперішня Україна і її минувшина»
- Звідки пішлО Українство і до чого воно йде - 38
- Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статті й тексти - 53
3. «Наші вимоги»
- Вільна Україна - 95
- Хто такі українці і чого вони хочуть - 109
- Якої ми хочемо автономії й федерації - 121
4. Після IV Універсалу
- На порозі Нової України. Гадки і мрії - 133
5. Осмислюючи уроки «української революції»
- Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання. Замітки з приводу дебат на конференціях закордонних членів партії - 225
- Лист до редакції шоденннка «Вперед» - 236
- Коментар - 237
Видання розраховане на широке коло читачів.
У книзі на титульному аркуші є підпис, ймовірно, попереднього власника.
Назва: Хто такі українці і чого вони хочуть
Автор: Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) - видатний український історик, громадський діяч, Президент Української Народної Республіки
Рік: 1991
Київ, Товариство «Знання» України
Сторінок: 240
Розміри,см.:
довжина 20
ширина 12,5
товщина 1,2
Вага: 0,212 кг