Новини
Керамическая тара из Ольвии. Из опыта изучения амфор VI-IV вв. до н.э. Лейпунская Н.А. (Наукова книга 1981 року)
Дослідження однієї з наймасовіших категорій археологічного матеріалу в античних центрах — керамічної тари, яка є важливим джерелом для вивчення економіки та історії цих міст. Проаналізовано та узагальнено матеріал, отриманий в результаті багаторічних розкопок в Ольвії — одному з античних міст Північного Причорномор’я. Запропонована система опису та класифікації матеріалу дозволяє судити про основні напрями зовнішніх зв’язків Ольвії, їх об’єму та хронологічних змінах.
Керамическая тара из Ольвии. Из опыта изучения амфор VI-IV вв. до н.э.
Авторка: Лейпунська Ніна Олександрівна (1930-2008)
Київ 1981 Наукова Думка
Сторінок: 118
Мова: російська
Ліна Костенко /В. С. Брюховецький/ (Літературознавче видання 1990 року)
Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму.
Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї.
Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко.
Назва: Ліна Костенко.
Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ.
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Рік: 1990
Київ,
Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 260
довжина 17
ширина 12,5
товщина 2
Вага: 0,250 кг
Твори. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка. (Видання класичної літератури 1984 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Збірка творів видатних українських літераторів XIX століття - Петра Гулака-Артемовського та Євгена Гребінки
"Перші три десятиліття XIX ст. висунули перед молодою українською літературою багато складних проблем, починаючи з відстоювання прав на розвиток літератури рідною мовою і кінчаючи визначенням характеру і шляхів її розвитку. Необхідно було переборювати не лише самодержавні утиски і переслідування, а й скептичне ставлення шовіністичних кіл до самої можливості створення літератури українською мовою.
Серед тих, хто слідом за Котляревським утверджував українську мову як мову самобутньої національної культури, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петру Гулаку-Артемовському і Євгену Гребінці"
Поетичні твори. Петро Гулак-Артемовський. (1790-1865)
Поетичні твори. Повісті та оповідання. Євген Гребінка. (1812-1848)
Київ - 1984 - Наукова думка
Сторінок: 605
Поезії /Павло Грабовський/(Видання 1989 року)
У книзі - кращі поетичні твори видатного українського поета і перекладача, революційного демократа (1864-1902). Людина трагічної долі, він не зламався під гнітом обставин і невтомно працював на ниві красного письменства. Зображуючи картини нужденного життя трудового народу, тяжку, безпросвітну долю убогої людини в капіталістичному світі, поет висловлює віру в її майбутнє.
Видання присвячено 125-річчю з дня народження поета.
Віктор Рижих. Живопис (Видання 1986 року)
Альбом робіт українського радянського художника
Альбом серії «Художники України» присвячений творчості відомого українського живописця, заслуженого художника УРСР Віктора Рудих – автора великих тематичних полотен, численних пейзажів та натюрмортів, майстра психологічного портрета. Розрахований на широке коло любителів образотворчого мистецтва.
«Віктор Рижих. Живопис»
Автор-упорядник: Петрова О.М.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1986
Мова: українська
Сторінок: 44+73
Записки сенатора Лопухина Россия XVIII столетия /Лопухін І.В./ (Перевидання 1990 року)
Репринтне відтворення з Лондонського видання 1860 р.
Репринтне видання мемуарних джерел XVIII ст. – «Записки сенатора І. В. Лопухіна», «Записки імператриці Катерини ІІ», «Записки княгині О. Р.Дашкової» продовжує публікацію історичних матеріалів Вільної російської друкарні Герца та Огарьова (здійснену Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР). Відтворення «Записок» супроводжує спеціальний том, що розкриває складну долю кожної з пам'яток, що публікуються, їх місце в громадському русі XIX століття і вписує їх у загальну картину політичної історії Росії XVIII століття. Ця серія відкривається «Записками» великого державного діяча, публіциста, близького кола Н. І.Новікова – Івана Володимировича Лопухіна.
«Записки сенатора Лопухина»
Автор: Іван Володимирович Лопухін
Видавництво: «Наука», 1990
Мова: дореформена російська
Сторінок: 211
Киев во второй половине XVII века. Г.В. Алферова. В.А. Харламов (Історично-архітектурний нарис 1982 року)
Історично-архітектурний нарис про місто Київ кінця 17 століття. Книга вийшла під юбілейне святкування 1500 ліття міста.
Основні теми книги: план Києва 1695 року, верхнє мале місто, верхнє велике місто, михайлівське відділення, печерське містечко, нижнє місто - Поділ, реконструкція планування Києва кінця 17 ст. за матеріалами плана Ушакова 1695 року
Для всіх, кому цікава історія столиці України.
Киев во второй половине XVII века.
Автори: Алферова, Харламов
Київ 1982 Наукова думка
Сторінок: 160
Мова російська
Відсутня суперобкладинка і карти
Падіння давньої столиці Олесь Лупій (Книга 1991 року)
Захопливий історичний роман від письменника Олеся Лупія про часи Руси та стосунки між тогочасною елітою.
В романі відтворені трагічні події 1239-1240 років у Київському, Чернігівському та Галицько-Волинському князівствах. Серед головних героїв твору - князі Данило Галицький, Василь Волинський, Михайло Чернігівський, воєвода Дмитро,тисяцький Родько,а також - угорський король Бела IV, золотоординський хан Батий, його відомі полководці Субудай і Менгу-хан.
У романі широко висвітлені зв'язки руських князів з європейськими володарями того часу, намагання створити коаліцію проти монголо-татарського нашестя.
Назва Падіння давньої столиці
Автор Олесь Лупій
Рік 1991
Місто Київ
Видавництво Радянський письменник
Сторінок 398
Мова українська
Державний архітектурно-історичний заповідник “Софійськи музей” (Фотоальбом 1984 року)
Фотоальбом, який присвячено видатним пам'яткам Києва - Софії Київській, Золотим Воротам, Кирилівській церкві та Андріївській церкві.
Розраховувався на туристів, тексти наведено трьома мовами: українською, російською, англійською.
Містить численні кольорові фотографії, в тому числі зняті з повітря, які в силу давності випуску книги вже самі по собі є ретровидами Києва майже півстолітньої давності.
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійськи музей"
Київ 1984 Мистецтво
Сторінок: 250
Испанская революция / Г. Гомец / (Антикварна книга 1933 року)
Книга про революційне мистецтво в Іспанії початку XX ст.
Автор, Геліос Гомес, представлений як один з передових революційних художників Заходу. У передмові описується розвиток руху революційних художників у контексті світової економічної кризи та зростання робітничого руху. Підкреслюється вплив будівництва соціалізму в СРСР на формування поглядів західних революційних митців. Гомес розглядається як типовий представник цього руху.
Археологія. 1970 рік. випуск XXIII
Археологія. 1970 рік. випуск XXIII
Рік видання: 1970
Мова: українська
Кількість сторінок: 228 з ілюстраціями
Обкладинка тверда
Букіністична рідкість
У збірнику вміщені статті, публікації та повідомлення, в яких на різноманітному археологічному матеріалі висвітлюються актуальні питання стародвньої історії України від кам'яного віку до епохи Київської Русі.
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227