Новини
История Киева (Букіністика)
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Древности славян и Руси /Тимощук Б.А./ (Видання 1988 року)
Радянські статті з питань археології, історії та культури Русі та інших слов'янських країн.
Збірка присвячена 80-річчю від дня народження радянського історика та археолога, академіка Б.А.Рибакова. Зміст збірника відповідає науковим інтересам Б.А.Рибакова та включає статті з різних питань археології, історії та культури Русі та інших слов'янських країн. У книзі публікуються нові дані про язичницькі святилища, про унікальні знахідки предметів культу та мистецтва, розглядаються проблеми господарської діяльності та соціального устрою населення міст та сільських поселень. Для істориків, археологів.
«Древности славян и Руси»
Редактор: Тимощук Б.А.
Видавництво: «Наука», 1988
Мова: російська
Сторінок: 287
Сповідь перед собою /М. Т. Негода/ (Автобіографічне видання 2006 року)
Автобіографічна документальна повість. Микола Негода - український письменник, який маленьким хлопчиком пережив голодомор 1932–1933 років у селі Бузуків на Черкащині. Про ті важкі часи він розповідає в своїй документальній повісті "Сповідь перед собою", яку написав у 2006 році. Автора врятували від голодної смерті старші брат і сестра, які відвезли його до Черкас.
Надзичайно щемка та щира оповідь Миколи Негоди про голодне дитинство та усі незгоди, яких зазнав український народ під час правління радянської влади, не залишить байдужим жодного читача.
Назва: Сповідь перед собою.
Автор: Микола Тодосійович Негода (1928 — 2008) — український поет і письменник. Автор багатьох віршів, пісень, нарисів, повістей. Автор пісні-реквієму "Степом, степом…", романів «Холодний яр» (за лібрето була створена однойменна опера Олександра Винокура), «Божа кара», «Отаман Мамай», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою», документальної повісті «Говоритиму з віками», іронічно-трагічної повісті «Лукава слава» та драматичної поеми «Дума про Кобзаря». Одна з вулиць Черкас названа на честь Миколи Негоди.
Рік: 2006
Сторінок: 301
довжина 18
ширина 15
товщина 1,5
Вага: 0,350 кг
Регуляция физиологических функций растений (Наукове видання 1986 року)
Збірник наукових праць для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
Збірник містить матеріали, що характеризують регуляторні механізми різних фізіологічних процесів рослини: метаболізму, біогенезу ультра- та мезоструктур, формування стійкості до несприятливих умов середовища, організації транспортних явищ, симбіотичної азотфіксації, адаптації, дихання та фотосинтезу, дії гербіцидів, зростання та формоутворення. Велику увагу приділено прикладним аспектам цих питань. Для фізіологів та біохіміків рослин, селекціонерів.
«Регуляция физиологических функций растений» (Регуляція фізіологічних функцій рослин).
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1986
Мова: російська
Сторінок: 271
Літопис Самовидця (Наукове видання 1971 року)
Найвідоміший літопис Козацької доби, який проводить читача від початку повстання Хмельницького в кінці 1640-х років до першої фази Північної війни, на початку 18 століття.
Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії народів Східної Європи другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться козацькою добою в історії України.
Літопис Самовидця
Київ, Наукова думка - 1971
204 сторінки
Philippe de Champaigne (Шедеври мистецтва: №114 – Філіпп де Шампень, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений французькому живописцю та граверу Філіппу де Шампень. Філіпп де Шампень (фр. Philippe de Champaigne, (1602 — 1674) — художник Франції доби бароко. Малював релігійні композиції,натюрморти, працював декоратором. Уславився своїми реалістичними, досить правдивими і точними портретами сучасників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres: n°114 - Philippe de Champaigne» Album (Шедеври мистецтва великих живописців: №114 - Філіпп де Шампень, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Сучасна українська акварель /Павлов/ (Видання 1978 року)
Альбом української радянської акварелі
Цей альбом – перша спроба узагальнити досягнення української радянської акварелі, представити на суд любителів мистецтва краще з доробку провідних майстрів. Типовий художник нашого часу – художник-мандрівник. Зручні в користуванні акварельні фарби ніби створені для подорожей. «Відкривши» для себе акварель як найважливіший засіб відображення дійсності, митці водночас відкрили для себе величезний світ – будівельні майданчики і підприємства, опалені сонцем степи й міста Середньої Азії і тувинські плоскогір`я, що котяться вдалину зеленими хвилями, крутолобі камчатські сопки і невгамовні далекосхідні порти… Все це прийшло в мистецтво новими мотивами, темами й образами, зробивши його багатшим і повнокровнішим. Гортаючи сторінки альбому, читач разом з художниками здійснить захоплюючу мандрівку по нашій країні і нашому часові. Резюме російською, англійською, французькою, німецькою мовами.
«Сучасна українська акварель». Альбом
Упорядник: Павлов Володимир Павлович
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978
Мова: українська
Сторінок: 130
Moderne Malerei mit 48 farbtafeln (Сучасний живопис (з 48 кольоровими ілюстраціями), німецьке видання 1975 року)
Альбом робіт художників-експресіоністів першої половини ХХ ст..
«Цей том продовжує серію монографій про важливі епохи живопису, яка розпочалася з роботи над імпресіоністами, і присвячена художній творчості першої половини ХХ століття. Ніколи живопис не мав такого різнорідного обличчя і стільки різних течій, що йшли пліч-о-пліч, як за останні 50 років. Натуралізм, який досяг свого найвищого розквіту в імпресіонізмі, вже не давав жодних можливостей для подальшого розвитку, тому художник змушений був шукати інших засобів і шляхів для оформлення і вираження своїх ідей і поглядів у намальованому чи мальованому образі. Різноманітність напрямків, які можна виділити в сучасному живописі, яскраво представлено в цьому томі та ретельно підібраному візуальному матеріалі. Отже, це не стільки окремі художники, скільки основні групові утворення, такі як фовізм, кубізм, експресіонізм, футуризм, метафізичний живопис, абстрактний живопис і сюрреалізм, які показані в їх вирішальних проявах, хоча увага все ж таки зосереджена на репрезентації цінувалося типове у творчості окремих митців. Розділ картин починається з робіт Сезанна, Ван Гога, Мунка та Ходлера, вплив яких на живопис наступного покоління став вирішальним. Зображення надходять з музеїв і приватних колекцій Європи та Америки. Крім відомих картин, репродукуються численні важкодоступні роботи.»
«MODERNE MALEREI (mit 48 Farbtafeln)». Альбом
Видавництво: Pawlak verlag 1975
Мова: німецька
Сторінок: 48
Поетичні твори. Андрій Малишко (Видання класичної літератури 1988 року)
Лекции по физиологии /И. П. Павлов/ (Антикварне видання 1952 року)
Класична праця з фізіології. Праця "Лекции по физиологии" відомого фізіолога та творця науки про вищу нервову діяльність І. П. Павлова містить його унікальні лекції з фізіології травлення, кровообігу, залози внутрішньої секреції, теплорегуляції, центральної нервової системи та великих півкуль головного мозку. Опубліковані лекції Павлова мають велике значення і для сьогодення.
Безсумнівно, книга буде цікавою для лікарів та вчених. Лекції І. Павлова - чудова школа наукового фізіологічного мислення, адже вони містять багато глибоких і важливих думок.
Назва: Лекции по физиологии.
Автор: Іван Петрович Павлов (1849 — 1936) — фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини у 1904 році «За праці по фізіології травлення, що розширили та змінили поняття життєво важливих аспектів цього питання».
Рік: 1952
Москва, Ленинград
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 491
довжина 23
ширина 15
товщина 3
Вага: 0,760 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328