Новини
Русское народное исскуство (1959)
Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. Юрій Пінчук (Наукове видання 2009 року)
Творення національної свідомості у студіях видатного вченого Миколи Костомарова.
У книзі розглядаються наукові студії з історії України видатного вченого, письменника і громадсько-політичного діяча XIX століття Миколи Костомарова «Богдан Хмельницький», «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці» та інші в аспекті формування вітчизняної свідомості. Структура побудована за географією Костомарової творчої діяльності та хронологією створення і публікації ним студій. Акцентується увага на концептуальних, історіографічних, методологічних, термінологічних та інших питаннях як основи репрезентації наукової спадщини Костомарова- історика стосовно процесу пробудження і конституювання української нації. Для науковців, широкого кола читачів
«Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації»
Автор: Пінчук Юрій Анатолійович -- доктор історичних наук, професор, лауреат премії імені М.І.Костомарова Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України
Мова українська
Рік: 2009
Сторінок 306
Petrus Christus (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус. Французьке видання 1968 року)
Альбом робіт фламандського живописця Петруса Крістуса
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Петруса Крістуса.
Петрус Крістус (нід. Petrus Christus) (1410/1420 — 1475/1476) — фламандський художник, працював у Брюгге з 1444 року. Також згадується під ім'ям Пітер Крістофсен. Петрус Крістус був учнем Яна ван Ейка, на стиль Крістуса крім вчителя вплинули художники Рогір ван дер Вейден і Робер Кампен. Петрус успадкував майстерню Ван Ейка після його смерті в 1441 році й справив значний вплив на інших майстрів Брюггської школи — Дірка Баутса і Гертгена той Сінт-Янса. У полотнах на релігійні теми Крістус не зумів досягти рівня Ван Ейка, однак портрети пензля Крістуса відомі завдяки характерно проробленим деталям.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°126: Petrus Christus» (Шедеври мистецтва, великі художники n°126: Петрус Крістус)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський. /Іван Нечуй-Левицький/ (Антикварне видання 1991 року)
Класика української літератури історичного жанру. Спираючись на літописні джерела, праці тодішніх істориків і фольклор, нерідко полемізуючи з поширеними версіями козаччини, в тому числі у художній літературі, письменник зумів створити цікаві, в чомусь нетрадиційні образи історичних діячів - Виговського, Хмельницького, Вишневецького та інших, художньо дослідити проблеми духовного "перекинчицтва" високородовитої шляхти, її непростих взаємин із власним народом.
Автор описує український народ у часи визвольної боротьби та його ставлення до намірів своїх провідників.
Романи написані українською мовою.
Книга буде корисна для тих, хто цікавиться і вивчає історію України, оскільки події відбуваються в період після Переяславської угоди та смерті Богдана Хмельницького, а також зацікавить зацікавить колекціонерів антикварних видань.
Назва: Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський.
Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838 - 1918) — український письменник, етнограф, фольклорист, педагог, провідними темами в якого є тема села, тема духовенства та тема інтелігенції. Найвідоміші твори: "Кайдашева сім’я", "Маруся Богуславка", "Микола Джеря" та інші.
Рік: 1991
КИЇВ
Видавництво художньої літератури "ДНІПРО".
История Малой России /Бантиш-Каменський Д.М./ (Репринтне видання 1993 року)
Історія України з давніх-давен
Історія Малої Росії: з часів розселення слов'ян до знищення Гетьманщини.
Книга відомого історика та археолога Д.М.Бантиш-Каменського є однією з перших найбільш вдалих спроб у вітчизняній історіографії висвітлення історії України з давніх-давен до кінця XVIII ст. Надзвичайно барвисто, живою мовою автор описав побут та звичаї племен, які заселяли в давнину територію нашого краю. Викладений матеріал добре ілюстровано. Репринтне видання. Друкується за виданням: Бантиш-Каменський Д.М. «История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. Южно-Русское книгоиздательство Ф.А.Иогансона. С.-Петербург. Киев. Харьков. 1903». Видавництво доповнило книгу передмовою кандидата історичних наук
А. І. Гуржія. На широке коло читачів, любителів історії, бібліофілів та збирачів книг.
«История Малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетманства» (Історія Малої Росії від оселення слов'ян у цій країні до знищення гетьманства)
Автор: Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788-1850)
Видавництво: «Час», Київ, 1993
Мова: російська, дореформена російська
Сторінок: 603
Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. (О. Козак)
Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії.
Автор: Козак Олександра Денисівна
Рік видання: 2010
Мова: українська
Кількість сторінок: 396 з ілюстраціями
Справжня сучасна наукова книга про жителів Києва 10-13 століть.
Робота присвячена підрозділу антропології - палеопатології. Джерелознавчу базу складають кісткові рештки з поховань, знайдених на території давньоруського Києва.
У монографії розглядаються такі хвороби як отити, менінгіти, захворювання респіраторного тракту, а також цинга, анемія, туберкульоз, проказа, наводиться система їх діагностики на кістках та аналізується їх поширення у давньоруському місті. Окремі розділи присвячено аналізу та інтерпретації травм, професійних змін опорно-рухової системи чоловіків і жінок Києва. Демографічні показники розглядаються на тлі поширення захворювань у представників різних вікових груп населення Києва, в порівнянні з іншими містами Давньої Русі та Європи. На базі демографічних показників, виявлених травм, захворювань суглобів, патологій зубів, маркерів фізіологічного стресу, а також інфекційних захворювань виділено антропо-патологічні комплекси, які відповідають соціально відмінним групам населення.
Подібні книги:
1. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. Михайло Грушевський (Репринт 1991)
2. Любецький з’їзд князів 1097 р. в історичній долі Київської Русі
3. Мистецтво Київської Русі (Альбом репродукцій 1989 року)
4. Світанок Русі. Військова справа в Україні епохи вікінгів (ІХ–Х ст.) Артем Папакін
5. Мілітарія Київської Русі (Бережинський В. Г.)
6. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі (Букіністика)
Українська література XVIII ст. (Видання класичної літератури 1983 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Письменство 18 ст. - важливий етап у багатовіковій історії українського народу. Продовжуючи давню традицію, воно водночас вступає у нову епоху свого розвитку, вивільняється з тенет церковно-релігійної ідеології, утверджується як література світська, виробляючи ті художні форми і засоби їх вираження, які могла використати нова література в процесі свого становлення. Як одна із форм художнього освоєння дійсності література 18 ст. нерозривно пов'язана з тогочасною історією України." (з передмови).
Феофан Прокопович, Семен Климовський, Стефан Яворський, Ілля Бачинський, Гнат Бузановський, Митрофан Довгалевський, Павло Конюскевич, Георгій Кониський, Ігнатій Максимович, Олександр Падальський, Левицький, Григорій, Іван Пашковський, Федір Кастевич, Яків Семержинський, Василь Пашковський, Іоанн, Антон Головатий, Юліан Добриловський, Іван Пастелій, Іван Некрашевич, Семен Дівович, Василь Григорович-Барський, Ілля Турчиновський та інші.
Українська література XVIII ст.
Поетичні, драматичні, прозові твори.
Київ 1983 Наукова думка
Сторінок: 693
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Гайдамацький рух на Україні XVIII ст. (букіністика)
Гайдамацький рух на Україні XVIII ст.
збірник документів
Рік видання: 1970
Видавництво: Наукова думка
Упорядники: І.Л. Бутич, М.І. Бутич, О.А. Купчинський, Л.А. Проценко, В.Д. Чунтулова
Під редакцією І.Л. Бутича та Ф.П. Шевченка
Класичний збірник документів з історії України 18 століття.
У збірнику вміщені документи за 1717-1775 роки, які висвітлюють гайдамацьких рух на землях України в усіх його форматах та проявах. Значна частина документів стосується повстання 1768 року.
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Вирус как организм /Ф. М. Бернет/ (Антикарне видання 1947 року)
Раритетне видання з вірусології. У праці "Вирус как организм" відомий австралійський вірусолог Френк Макфарлейн Бернет розглянув деякі вірусні хвороби з біологічної позиції.
Зміст
- Вступительная статья "Вирусы и вирусные болезни как биологическая проблема - с. 5
- Предисловие автора - с. 18
- Глава I. Размножение, изменчивость и выживание - с. 19
- Глава ІІ. Эволюция и изменение вирусных болезней - с. 37
- Глава III. Реакция организма-хозяина на вирусную инфекцию - с. 58
- Глава IV. Herpes simplex - с. 71
- Глава V. Полиомиэлит - с. 83
- Глава VI. Пситтакоз и родтвенные ему инфекции - с. 98
- Глава VII. Оспа, аластрим, вакцина - с. 112
- Глава VIII. Желтая лихорадка - с. 129
- Глава IX. Инфлюенца - с. 139
- Глава X. Заключение - с. 167
- Библиография - с. 172
- Указатель авторов - с. 182
- Указатель организмов - с. 185
- Указатель географических названий - с. 188
- Общий указатель - с. 190
Видання розраховане на вірусологів, біологів і усіх, хто цікавиться вірусами та вірусними хворобами.
Назва: Вирус как организм.
Автор: Сер Френк Макфарлейн Бернет (1899 — 1985) — австралійський вірусолог. Основні дослідження Бернета присвячені екології вірусів, взаєминам вірусів та їх «хазяїв», механізму розмноження вірусів, їх мінливості. Вперше вивчив збудника ку-гарячки, якому присвоєно його ім'я (лат. Rickettsia burneti). Вірусні хвороби людини Бернет розглядав з еволюційної та екологічної позицій. Найбільш відомий своїми роботами в галузі імунології. Є автором клонально-селективної теорії імунітету та першовідкривачем явища імунотолерантності; за останнє відкриття отримав Нобелівську премію.
Рік: 1947
Москва
Государственное издательство иностранной литературы
Сторінок: 195
довжина 20
ширина 13
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Флора средней полосы Европейской части CCCP/ П. Ф. Маевский / (Наукове видання 1954 року)
Восьме видання класичного визначника флори російського ботаніка Петра Маєвського (1851—1892).
Автор довідника пропонує всебічний огляд рослинного світу регіону. Визначник містить детальні описи типів, класів, порядків та родин 2300 видів рослин. Для кожної родини представлені ключі ідентифікації родів та видів, а також дані про географічне поширення. Систематична частина книги відображає найновіші на час публікації наукові відкриття в галузі ботаніки.
Видання є незамінним інструментом для ідентифікації рослин у польових умовах,
містить оновлену систему класифікації рослин, інструкції з використання визначних таблиць та покажчики назв рослин російською та латинською мовами.
Назва: Флора средней полосы Европейской части CCCP
Автор: П. Ф. Маєвський
Рік і місце видання: 1954, Москва, Ленінград, Державне видавництво сільськогосподарської літератури
Сторінок: 911
Довжина: 27
Ширина: 18
Товщина: 4,5
Вага: 1,790 кг
Мова: російська
Присутні печатки неіснуючих бібліотек.