Новини
Державний архітектурно-історичний заповідник “Софійськи музей” (Фотоальбом 1984 року)
Фотоальбом, який присвячено видатним пам'яткам Києва - Софії Київській, Золотим Воротам, Кирилівській церкві та Андріївській церкві.
Розраховувався на туристів, тексти наведено трьома мовами: українською, російською, англійською.
Містить численні кольорові фотографії, в тому числі зняті з повітря, які в силу давності випуску книги вже самі по собі є ретровидами Києва майже півстолітньої давності.
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійськи музей"
Київ 1984 Мистецтво
Сторінок: 250
Українська графіка XI — початку XX століття (Наукове видання 1994 року)
Наукове мистецьке видання. В альбомі "Українська графіка XI — початку XX століття" відбито шляхи розвитку української графіки — унікального явища вітчизняного мистецтва, кращі взірці якого свідчать, що і за важких років національного пригноблення, яких і не злічити, народ України завжди прагнув творити прекрасне. Взоруючись на традиції національного мистецтва та на західноєвропейську графіку, українські митці в окремі періоди історії, зокрема в XVII — на початку XVIII ст., сягали найвищих, світових вершин майстерності.
Видання сподобається усім любителям мистецтва.
Зміст
- Вступ - 5
- Графіка рукописної книги XI - XVIII ст. - 29
- Гравюра стародруків XVI - XVIII cт. - 65
- Естамп XVII - початку XX ст. - 119
- Книжково-журнальна графіка XIX - початку XX ст. - 185
- Рисунок XVII - початку XX ст. - 247
- Прикладна графіка XVIII - початку XX ст. - 291
Видання містить якісні ілюстрації.
Назва: Українська графіка XI — початку XX століття
Автор: автор-упорядник: Андрій Олексійович В'юник (1914 – 2003) – мистецтвознавець, художник і колекціонер.
Рік: 1994
Київ, "Мистецтво"
Сторінок: 326
Розміри,см.:
довжина 29,5
ширина 21
товщина 2
Вага: 1,370 кг
Соціальна трансформація катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.). Кочергін І.О.
Книга про дворянство Українського Півдня і Сходу (сучасна Дніпропетровська, частково Запорізька, Донецька, Луганська, Кіровоградська області України).
У монографії з’ясовано характерні особливості поведінки дворянства Катеринославської губернії у різних ситуаціях в період соціально-економічної, суспільно-політичної та соціокультурної трансформації Російської імперії другої половині ХІХ – початку ХХ ст.
Проаналізовано роль дворянства після скасування кріпацтва в діяльності різноманітних інституцій, що виникли внаслідок реформ Олександра ІІ і контрреформ Олександра ІІІ; які шляхи подолання проблем, що постали після 1861 р., бачило катеринославське дворянство; як воно взаємодіяло всередині дворянського зібрання та поза його межами з різними соціальними та етнічними групами; наскільки сильно дворяни впливали на соціокультурну ситуацію в губернії та що спонукало їх займатися благочинною та просвітницькою діяльністю та які були її напрями.
Автор: Кочергін І.О.
Рік: 2015
Мова: українська
Кількість сторінок: 576
Сповідь перед собою /М. Т. Негода/ (Автобіографічне видання 2006 року)
Автобіографічна документальна повість. Микола Негода - український письменник, який маленьким хлопчиком пережив голодомор 1932–1933 років у селі Бузуків на Черкащині. Про ті важкі часи він розповідає в своїй документальній повісті "Сповідь перед собою", яку написав у 2006 році. Автора врятували від голодної смерті старші брат і сестра, які відвезли його до Черкас.
Надзичайно щемка та щира оповідь Миколи Негоди про голодне дитинство та усі незгоди, яких зазнав український народ під час правління радянської влади, не залишить байдужим жодного читача.
Назва: Сповідь перед собою.
Автор: Микола Тодосійович Негода (1928 — 2008) — український поет і письменник. Автор багатьох віршів, пісень, нарисів, повістей. Автор пісні-реквієму "Степом, степом…", романів «Холодний яр» (за лібрето була створена однойменна опера Олександра Винокура), «Божа кара», «Отаман Мамай», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою», документальної повісті «Говоритиму з віками», іронічно-трагічної повісті «Лукава слава» та драматичної поеми «Дума про Кобзаря». Одна з вулиць Черкас названа на честь Миколи Негоди.
Рік: 2006
Сторінок: 301
довжина 18
ширина 15
товщина 1,5
Вага: 0,350 кг
Українська література XVIII ст. (Видання класичної літератури 1983 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Письменство 18 ст. - важливий етап у багатовіковій історії українського народу. Продовжуючи давню традицію, воно водночас вступає у нову епоху свого розвитку, вивільняється з тенет церковно-релігійної ідеології, утверджується як література світська, виробляючи ті художні форми і засоби їх вираження, які могла використати нова література в процесі свого становлення. Як одна із форм художнього освоєння дійсності література 18 ст. нерозривно пов'язана з тогочасною історією України." (з передмови).
Феофан Прокопович, Семен Климовський, Стефан Яворський, Ілля Бачинський, Гнат Бузановський, Митрофан Довгалевський, Павло Конюскевич, Георгій Кониський, Ігнатій Максимович, Олександр Падальський, Левицький, Григорій, Іван Пашковський, Федір Кастевич, Яків Семержинський, Василь Пашковський, Іоанн, Антон Головатий, Юліан Добриловський, Іван Пастелій, Іван Некрашевич, Семен Дівович, Василь Григорович-Барський, Ілля Турчиновський та інші.
Українська література XVIII ст.
Поетичні, драматичні, прозові твори.
Київ 1983 Наукова думка
Сторінок: 693
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Методика полевого опыта /Найдин П.Г./ (Видання 1959 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
У збірнику висвітлено основні питання методики польового досвіду: розглянуто модифікації (типи) польового досвіду та їх сутність; показано, як треба складати схеми та програми дослідів; викладено техніку закладки та проведення досвіду та методику супутніх досліджень та спостережень; розібрано питання оцінки достовірності та точності результатів досвіду їх статистична обробка; приділено увагу особливостям польових дослідів, які проводяться в овочівництві, плодівництві, луговодстві, в умовах зрошення в колгоспах та радгоспах, а також на державних сорто-випробувальних ділянках.
«Методика полевого опыта»
Редактор: Найдін П.Г.
Видавництво: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1959
Мова: російська
Сторінок: 315
Вибрані твори /Іван Франко/ (Видання 1977 року)
Твори великого Каменяра.
До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра.
«Іван Франко. Вибрані твори»
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977
Мова: українська
Сторінок: 252
Цусима / А. Новиков-Прибой / (Видання 1989 року)
Головна книга письменника Новікова-Прибоя, робота над якою почалася під час перебування автора в японському полоні.
В романі-епопеї відомого радянського письменника розповідається про Цусимський морський поєдинок під час російсько-японської війни 1904-1905 років. В романі автор викладає своє дослідження війни, спираючись на щоденники з полону, спогади учасників війни, архівні матеріали.
Назва: Цусіма
Автор: Олексій Новіков-Прибой
Рік: 1989
Місто: Одеса
Видавництво: Маяк
Сторінок: 838
Мова: російська
Генетика общая и прикладная /Мюнтцинг/ (Наукове видання 1967 року)
Підручник генетики для вишів.
Підручник генетики, написаний одним із найбільших сучасних генетиків - шведським ученим А.Мюнтцингом, широко відомим своїми дослідженнями в галузі теоретичної та прикладної генетики. Книга ця добре знайома вітчизняному читачеві за попереднім виданням, випущеним російською Видавництвом іноземної літератури в 1963 р. під назвою "Генетичні дослідження". У ній систематично викладені всі розділи генетики: матеріальні основи спадковості, закони Менделя, успадкування кількісних ознак, кросипіговер, мутаційний процес і різні типи мутацій, фізіологічна та біохімічна генетика, основи молекулярної генетики, природа гена, різні типи гібри , деякі відомості з генетики людини До книги додано словник основних генетичних термінів. У новому виданні значно доповнено розділи з молекулярної та біохімічної генетики; внесено також останні дані науки та деякі інші глави. Призначена для студентів та викладачів біологічних факультетів університетів, педагогічних, медичних та сільськогосподарських інститутів, для викладачів середньої школи та технікумів, для науковців різних спеціальностей (біологів, медиків тощо).
«Генетика общая и прикладная» (Генетика загальна та прикладна).
Автор: А.Мюнтцинг
Видавництво: «Мир», 1967
Мова: російська
Сторінок: 600
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська