Класика української літератури. До видання увійшли найвідоміші твори Володимира Винниченка, а також навчально-методичні матеріали: літературознавчі коментарі до біографії та творчості письменника, орієнтовні теми творів, рефератів та усних доповідей. У пропонованій добірці творів — зразки малої прози В. Винниченка, які були написані в імпресіоністичному та реалістичному напрямках. Письменник майстерно описує трагічні людські долі, змальовує психологію дітей і дорослих, розкриває соціальної та національні проблеми, вдало поєднуючи реалістичне зображення дійсності та філософський підтекст. Творчий доробок В. Винниченка належить до золотого фонду літературної спадщини України. Зміст Проза - Кумедія з Костем - с. 3 - Федько-халамидник - с. 14 - Біля машини - с. 35 - Суд - с. 59 - "Салдатики!" - с. 75 - Роботи! - с. 86 - Раб краси - с. 121 - Студент - с. 138 - Зіна - с. 145 - "Малорос-європеєць" - с. 159 - Терень - с. 170 Драматургія - Чорна Пантера і Білий Медвідь - с. 197 Додаток до прочитаного, що стане в пригоді вчителеві та учню - Коменатрі й примітки - с. 269 - Сторінками біографії письменника - с. 277 - Творчість В. Винниченка в оцінці літературної критики - с. 289 - Орієнтовні теми творів - с. 296 - Орієнтовні теми рефератів та усних доповідей - с. 297 - Тезові плани письмових робіт за творчістю В. К. Винниченка - с. 297 - Рекомендована література - с. 300 Видання сподобається усім любителям української класики. Назва: Вибране. Автор: Володимир Кирилович Винниченко (1880 – 1951) – український драматург, прозаїк, художник, державний і політичний діяч. Рік: 2002 Сторінок: 303 довжина 21 ширина 13 товщина 1,7 Вага: 0,350 кг

Збірка пісень відомої української поетеси «Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і е живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій — і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій радянській землі.» М.Стельмах «Дівчина з легенди. Маруся Чурай» Автор: Маруся Чурай Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1974 Мова: українська Сторінок: 103

Історично-побутовий роман «Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту. «Пан Халявский» Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові. Державне видавництво художньої літератури 1950 Мова: російська Сторінок: 227