Новини
Мыслители Киевской Руси (Наукове видання 1981 року)
Філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть.
У монографії, присвяченій 1500-річчю Києва, на широкому джерельному матеріалі висвітлюється філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть - Іларіона, Ф.Печерського, Нестора, В.Мономаха, Л.Жидяти, К.Смолятича та інших, дається характеристика національної своєрідності давньоруської філософії, її зв'язку із духовною культурою інших народів.
Зміст:
- Християнізація русі та духовна культура східних слов'ян
- Ярославові книжники Лука Жидята та Іларіон
- Монастирська ідеологія. Феодосій та Нестор
- Продовження традиції. Іоанн та Володимир Мономах
- У витоків раціоналізму. Климент Смолятич
- Розум та віра. Кирило Туровський
"Мислителі Київської Русі"
Автори: Олександр Фазлаєвич Замалєєв, Воладимир Опанасович Зоц
Видавництво Вища школа, 1981
Мова російська
Сторінок 160
Назви жителів в українській мові /Горпинич В.О./ (Видання 1979 року)
Моделі і засоби творення назв жителів
Книга є логічним завершенням написаних раніше автором праць («Теоретичні питання відтопонімного словотвору східнослов'янських мов»; «Відтопонімні прикметники в українській мові») з розробки проблеми відтопонімного словотвору. У ній автор в історичному плані розглядає моделі і засоби творення назв жителів, досліджує сучасні тенденції і закономірності словотвору та словживання катойконімів, їх наголошення, причини словотворчих варіантів, стилістичну диференціацію у відтопонімному словотворі, принципи укладання нормативного словника, назв жителів основні правила творення катойконімів. Розрахована на мовознавців, краєзнавців, працівників преси, телебачення і радіо, літераторів і всіх, хто зв'язаний з культурою усної та писемної мови.
«Назви жителів в українській мові (питання словотвору, слововживання та нормування)».
Автор: Горпинич В.О.
Видавництво: «Вища школа», Київ, 1979
Мова: українська
Сторінок: 146
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227