Новини
Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник /М. З. Петренко/ (Антикварне видання 1982 року)
Мистецьке видання про Києво-Печерський заповідник. У альбомі представлені яскраві та унікальні фото Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника – одного з найбільших музеїв-заповідників в Україні, культурно-просвітницької та науково-дослідної установи, що вивчає та популяризує унікальний комплекс споруд Києво-Печерської лаври та інших пам'яток, пов'язаних з історією Лаври та заповідника. Фотографії, вміщені в книгу - це унікальні лампові фотознімки, а також фото, зроблені при теплому сонячному світлі, що вважаються одними з найякісніших і найгарніших.
Видання містить як кольорові, так і чорно-білі фотографії.
Альбом - унікальний, адже містить у собі велику кількість цінних знімків Києво-Печерського заповідника. Видання сподобається усім, хто цікавиться фотомистецтвом, історією, музеєзнавством та релігієзнавством.
Назва: Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник.
Рік: 1982
Київ, "Мистецтво"
Сторінок: -
довжина 22
ширина 23
товщина 1,4
Вага: 0,690 кг
Pittura d`avanguardia nel dopoguerra in Europa (Авангардний живопис у післявоєнній Європі, італійське видання 1970 року)
Альбом авангардного живопису
Чудова монографія, проілюстрована 86 репродукціями.
«Перше запитання виникає у кожного, хто торкається теми авангардного живопису в післявоєнній Європі: у яких межах можна припускати історичний факт, який, безсумнівно, має велике значення, але не має безпосередньо культурного характеру, виділяти не лише хронологічно, але й точно з часу тогочасної художньої культури? Ідеалістична критика завжди заперечувала сенс такого перенесення, яке вона постулювала втручання прагматичної сфери в теоретичну; тоді як протилежна критична позиція натомість приваблюється детерміністським перенесенням: отже, у нашому випадку можна було б говорити про нову мистецьку культуру в післявоєнний період, оскільки трагедія Другої світової війни ознаменувала б загальну історична цезура, отже, маючи на увазі ту саму художню культуру.»
«Pittura d`avanguardia nel dopoguerra in Europa» (Авангардний живопис у післявоєнній Європі)
Автор: Enrico Crispolti
Видавництво: Fratelli Fabbri, Мілан, Італія, 1970
Мова: італійська
Реставрація творів з металу /Олександр Мінжулін/(Видання 1998 року)
Навчальний посібник з реставрації археологічних пам’яток.
Багатоілюстрований підручник адресований студентам реставраційних відділень вищих художніх навчальних закладів, а також найширшому колу фахівців — художникам, мистецтвознавцям, археологам, історикам, працівникам музеїв, експертам, антикварам, колекціонерам. У книзі докладно описано методологію реставрації творів з металу, наведено приклади практичної реставрації археологічних пам’яток, зокрема розчищення, стабілізації і захисту творів від корозії, правила зберігання музейних експонатів тощо. Подано також рецепти речовин, що застосовуються в реставрації. Численні ілюстрації допоможуть глибше збагнути таємниці однієї з найцікавіших професій художника-реставратора, яка дозволяє зберегти людству безцінні скарби мистецтва.
«Реставрація творів з металу».
Автор: Олександр Мінжулін
Видавництво: «Спалах», Київ, 1998
Мова: українська
Сторінок: 230
Розміри, см.:
Довжина 30
ширина 20,5
товщина 1,5
вага 0,820 кг
Материалы и исследования по археологии СССР. №124/ (Антикварна книга 1964 року)
Збірник підсумкових результатів археологічних досліджень у Таджикистані.
Це видання є четвертим томом "Праць Таджицької археологічної експедиції" і містить результати досліджень, проведених переважно після 1953 р. Збірник підготовлений спільними зусиллями Інституту археології АН СРСР, Інституту історії ім. А. Доніша АН Таджицької РСР та Державного Ермітажу.
Праця важливим джерелом інформації про археологічні дослідження в Середній Азії, зокрема в Таджикистані. Воно представляє значний інтерес для археологів, істориків, етнографів та всіх, хто цікавиться давньою історією та культурою Центральної Азії.
Збірник відображає масштабні археологічні роботи, що проводилися в Таджикистані в 1950-х рр., і є цінним внеском у вивчення стародавніх цивілізацій цього регіону. Матеріали, представлені в томі, можуть бути корисними для розуміння культурних, економічних та соціальних процесів, що відбувалися на території сучасного Таджикистану в різні історичні епохи.
Володимир Самійленко. Твори. (Видання класичної літератури 1990 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Найповніше видання поетичної, прозової, драматичної та літературно-критичної спадщини видатного українського письменника Володимира Самійленка.
У книзі вміщено такі перлини поезії і прози, як "У мене є одне кохання...", "Вечірня пісня", "Ельдорадо", "Казка про смутного чоловіка", "Як я перейшов од слова до ... думки", а також добірка поетичних перекладів, мемуарні та автобіографічні матеріали.
Тексти супроводжуються історико-літературними коментарями.
Твори
Автор: Володимир Іванович Самійленко (1864-1925)
Київ - 1990 - Наукова думка
Сторінок: 608
Київська Русь XI ст у міжнародних відносинах /Шекера І.М./ (Наукове видання 1967 року)
Навчальний посібник з зовнішньої політики України.
Київська Русь - одна з найбільш розвинених країн середньовічної Європи - підтримувала тісні економічні, політичні та культурні зв'язки з країнами Західної Європи, Скандинавії, Візантією, Кавказом та Середньою Азією, чим справляла значний вплив на розвиток міжнародних відносин. У книзі на численному матеріалі висвітлюється вплив зовнішньої політики Київської Русі на хід історичних подій в країнах Західної Європи і Близького Сходу в ХІ ст.
«Київська Русь XI ст. у міжнародних відносинах»
Автор: Шекера І.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1967
Мова: українська
Сторінок: 196
Яса. Том 1-2 /Ю. М. Мушкетик/ (Художні видання 2012 і 2013 років)
Класична українська література. У центрі двохтомного роману "Яса" відомого майстра української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
Книга надзвичайно патріотична й актуальна у наш час. Для широкого кола читачів.
Назва: Яса. Том 1-2.
Автор: Юрій Михайлович Мушкетик (1929 — 2019) — український письменник, Герой України. Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Ю. Мушкетик у своїх творах створював глибокі образи, шукав нові форми та засоби вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об'єктом дослідження людину. Письменник прагнув відбити різні періоди життя суспільства, розглядав різноманітні життєві ситуації, показував різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігав за дійсністю, тому герої його творів були реальними, а проблеми, яких він торкався - залишаються актуальними і сьогодні.
Рік: 2012, 2013.
Сторінок: 410 + 427
довжина 20,5
ширина 13
товщина 4
Вага: 0,650 кг
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Древнерусская иконопись /М. В. Алпатов/ (Антикварне видання 1974 року)
Унікальний альбом давньруського іконопису. Давньоруський іконопис займає почесне місце в світовій історії мистецтва. В один альбом, звичайно, неможливо було помістити все художнє багатство давньоруських ікон. Однак, укладач видання, знаменитий учений та історик мистецтва М. В. Алпатов, зміг підібрати для альбому найбільш відомі та цікаві ікони. "Древнерусская иконопись" не є простим набором шедеврів ікон давньоруських часів. Це видання - своєрідне дослідження, ключ до розуміння творчості багатьох безіменних майстрів Давньої Русі, та особливо таких геніїв, як Андрій Рубльов і Діонісій.
У першій частині альбому автор порівнює давньоруський іконопис із візантійським, і це допомагає зрозуміти унікальність давньоруської школи. У спеціальному розділі альбому зібрано ікони, включені до іконостасу. У інших розділах розміщено роботи різних шкіл та епох. Обираючи ікони для видання, автор прагнув, щоб читач відчував себе як у музеї та міг розглянути як загальний план ікон, так і найбільш цікаві деталі. У вступній статті М. В. Алпатов у стиснутому вигляді описав загальні проблеми розуміння та тлумачення давньоруського живопису.
Альбом розраховано на широке коло людей, зацікавлених у мистецтві, а також може стати в нагоді мистецтвознавцям та художникам, які знають пам'ятки данвньоруського іконопису.
Видання містить суперобкладинку.
Назва: Древнерусская иконопись.
Автор: Михайло Володимирович Алпатов (1902 — 1986) — історик мистецтва, дійсний член Академії мистецтв СРСР. Наукові праці Алпатова присвячені важливим проблемам давньоруського та світового мистецтва, насичені великим фактичним історично-культурним матеріалом, відзначаються глибиною художнього аналізу й яскравим літературним стилем.
Рік: 1974
Москва, "Искусство"
Мова: англійська, російська
Сторінок: 329
довжина 34,5
ширина 27
товщина 4
Вага: 2,400 кг
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Общее семеноведение полевых культур /Строна И.Г./ (Видання 1966 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
Насіннєзнавство - це галузь біологічних знань, що вивчає розвиток і життя насіння з моменту запліднення і до утворення нової самостійної рослини, тобто до переходу її до автотрофного живлення. Сюди входять питання біології насіння, фізіології, біохімії, анатомії, морфології, мікробіології та інші розділи біологічних наук, де об'єктом досліджень є насіння. Отже, Насіннєзнавство - складна і велика галузь знань, яка повинна користуватися фізіологічними, біохімічними, гістохімічними, ембріологічними та іншими точними методами досліджень.
«Общее семеноведение полевых культур» (Загальне насіннєзнавство польових культур)
Автор: Строна І.Г.
Видавництво: «Колос», 1966
Мова: російська
Сторінок: 463