Книга з етнічної історії України, українська діаспора. Навчальний посібник. Перше видання цієї книжки (1991 р.) стало водночас і першим знайомством читача з оригінальним систематизованим посібником з українського народознавства. У другому, доповненому і переробленому виданні з урахуванням новітніх даних подано огляд основних етапів етнічної історії України, розвитку різноманітних сфер матеріальної та духовної культури її населення, містяться відомості про українську діаспору та її культурні надбання. Для науковців, усіх, хто цікавиться історією та етнографією рідного краю. «Культура і побут населення України» Автори: В.І.Наулко (кер.), Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко Видавництво: «Либідь», Київ, 1991 Мова: українська Сторінок: 284

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Збірник наукових праць присвячений питанням складання та розвитку культури племен Східної Європи від кінця пізньолатенського періоду на рубежі нашої ери до розвиненого періоду слов'янської державності. У книзі містяться дані про археологічні пам'ятки, досліджені останніми роками, та нові інтерпретації відомих матеріалів. Більшість статей з ранньослов'янської тематики висвітлює дослідження у басейнах Дніпра та Дністра, що входили до області слов'янського етногенезу. Розглядаються процеси взаємодії археологічних культур першої та другої половини І тисячоліття н. е., що призвели до утворення єдиної давньоруської народності. Значне місце у збірнику займають статті, присвячені розвитку матеріальної та духовної культури давньої Русі. Розрахована на археологів, істориків, етнографів та всіх, хто цікавиться історією древніх слов'ян. «Славяне и Русь (На материалах восточнославянских племен и Древней Руси)» Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1979 Мова: російська Сторінок: 139