Новини
Детская Энциклопедия в 9 томах (Подарункове видання 1958-1962 років)
Унікальне подарункове видання енциклопедії для дітей 1958-1962 років.
Характерна пам'ятка свого часу, видання максимально щедро проілюстровано і за задумом мало б відповісти на всі питання, які б виникли у радянських жовтенят та піонерів.
Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться дитинством в СРСР в тому числі ідеологічним супроводом радянського виховання.
МАЛЕНЬКАЯ ХОЗЯЙКА БОЛЬШОГО ДОМА / ДЖЕК ЛОНДОН / (Видання 1976 року)
"Маленькая хозяйка большого дома" — роман Джека Лондона, опублікований у 1916 році. Це емоційно насичена історія любовного трикутника. Події розгортаються на ранчо в Каліфорнії. Це історія про складні людські почуття, взаємні стосунки та життєві випробування.
Джек Лондон (1876–1916) — американський письменник, відомий своїми пригодницькими та соціальними романами. Він зачіпав теми людської волі і боротьби за виживання, що зробило його одним із найпопулярніших авторів свого часу.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Светские фрески Софийского собора в Киеве. Высоцкий С. А. (Букіністика)
Светские фрески Софийского собора в Киеве
ґрунтовна робота про київський живопис 11 століття.
Букіністична рідкість
Автор: Висоцький Сергій Олександрович
Рік видання: 1989
Видавництво: Наукова думка
Мова: російська
Кількість сторінок: 216
Інші книги Сергія Висоцького
Древнерусские надписи Софии Киевской (посилання на RV14687)
Средневековые надписи Софии Киевской (посилання на RV13064)
Избранные труды. Жуковский П. М. (Наукові роботи з рослинництва 1985 року)
Статті видатного ботаніка П. М. Жуковського, які присвячені питанням походження культурних рослин та ролі світових рослинних ресурсів в селекції нових сортів.
Великий інтерес представляють статті, що присвячені генотипичному імунітету культурних рослин.
Основні розділи:
- Мировые растительные ресурсы
- Эволюция растений
- Проблемы иммунитета
Избранные труды
Автор: Жуковський Петро Михайлович (1888-1975)
Рік: 1985
Мова російська
Сторінок: 392
Історія Києво-Могилянської академії /(Видання 2003 року)
Книга з історії України.
Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка 6 справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд — для англійців, Сорбонна — для французів, Карловий університет — для чехів, Ягеллонський — для поляків. Саме завдяки Києво-Могилянській Академії українське Відродження набуло рис захисту вітчизняних духовних здобутків: мови, традицій, звичаїв, віри, шлях до якого простягся через освіту - відкриття шкіл і друкарень, підготовку вчителів, підтримку письменників, поширення знань, зміцнення авторитету Православної церкви, її реформування.
«Історія Києво-Могилянської академії»
Автори: Зоя Хижняк, Валерій Маньківський
Видання 2003 року
Мова: українська
Сторінок: 181
Пан Тадеуш / Адам Мицкевич /(Польське видання 1978 року)
Найзначніший твір Адама Міцкевича, епічна поема, написана у 1832-1834 роках у Парижі, де поет жив в еміграції, і видана там же в 1834 році.
«Пан Тадеуш» - епічна поема Адама Міцкевича, що розповідає про події, що відбуваються в маєтку польського шляхтича Пана Тадеуша. Описуються події, що передували повстанню проти Російської імперії, коли польські шляхтичі об’єдналися, щоб відстоювати свої права та свободи. Головний герой поеми, Пан Тадеуш, представлений як втілення польської ідеї волі, мужності та національної гордості. Книга містить багато яскравих описів природи, культурних та історичних нюансів епохи та її польської культури. Поема є однією з найвизначніших творів польської літератури та символом національної самосвідомості польського народу. У поемі настільки правдиво і докладно відтворені картини життя, побуту і звичаїв польської та литовської шляхти (опис полювання, бенкетів, свят, звичаїв), що ще за життя автора вона отримала характеристику «Енциклопедія польського життя». Переклад з польської С.Мар.
«Пан Тадеуш или Последний наезд на Литве. Шляхетская история 19811-1812 годов в двенадцати книгах стихами». (Пан Тадеуш чи Останній наїзд на Литві. Шляхетська історія 19811-1812 років у дванадцяти книгах віршами).
Автор: Адам Міцкевич
Видавництво: «Аркады», Варшава, Польща, 1978
Мова: російська
Сторінок: 337
Розміри, см.:
Довжина 30
ширина 24
товщина 4
вага 2,111 кг
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Украинское искусство X – XVIII вв. /Логвін Г./ (Видання 1963 року)
Українська архітектура, монументально-декоративне мистецтво, живопис, скульптура та графіка
Пропонована до уваги читачів книга – короткий нарис історії українського мистецтва з давніх-давен і до кінця XVIII століття. Ці хронологічні рамки визначені періодом феодалізму, який зумовив як шляхи розвитку, так і характер мистецтва епохи, що розглядається. ХІХ століття розпочинає новий етап у розвитку мистецької культури народу, пов'язаної з дією нових історичних умов.
Період до кінця XVIII століття – найменш вивчена епоха історії українського мистецтва, яка створила твори неперехідної художньої цінності в галузі архітектури, монументально-декоративного мистецтва, живопису, скульптури та графіки.
«Украинское искусство X – XVIII вв.»
Автор: Г.Логвін
Видавництво: «Искусство», 1963
Мова: російська
Сторінок: 288
Твори в 3 томах /Тарас Шевченко/ (Антикварне видання 1949 року)
Повна збірка творів Кобзаря
Повна збірка творів Кобзаря з численними автопортретами, з автографами, з автобіографією, з щоденником, з листами та з репродукціями робіт автора.
Зміст:
I том - Поезії. З критико-біографічним нарисом.
II том - Повісті: Наймичка; Варнак; Княгиня; Музыкант; Несчастный; Капитанша; Близнецы; Художник; Прогулка с удовольствием и не без морали.
III том - Драматичні твори. Журнал. Листування.
Проблеми давньоруської та середньовічної археології (Археологія і давня історія України №1)
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська