Новини
Втрачені ілюзії / Оноре де Бальзак / (Видання 1986 року)
Один з найвизначніших романів "Людської комедії" Бальзака про драматичний шлях молодого поета в суспільстві, де все продається і купується.
Роман "Втрачені ілюзії", створений автором у 1837-1843 рр., - це масштабне полотно французького життя 1820-х рр. У центрі твору - історія молодого провінційного поета Люсьєна Шардона, який прагне підкорити літературний Париж. Через його долю Бальзак розкриває моральний занепад тогочасної журналістики, згубний вплив капіталістичних відносин на мистецтво та трагедію творчої особистості у світі, де талант перетворюється на товар. Роман складається з трьох частин: "Два поети", "Провінційна знаменитість у Парижі" та "Поневіряння винахідника", які разом створюють панорамну картину французького суспільства епохи Реставрації.
Direr (Дюрер. Югославське видання 1981 року)
Альбом робіт німецького художника
Альбом містить роботи німецького живописця Північного Відродження Альбрехта Дюрера (нім. Albrecht Durer, 1471--1528). Визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії, що підняв її на рівень справжнього мистецтва. Перший теоретик мистецтва серед північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва німецькою мовою, що пропагував необхідність різнобічного розвитку художників.
«Direr» Альбом (Ugo Ruggeri, Durer)
Автор: Ugo Ruderi
Видавництво: Jugoslavija 1981
Мова: боснійська
Сторінок: 143
Переяслав-Хмельницький архитектурно-исторический очерк. /Грабовский, Днестров/ (Видання 1954 року)
Нарис з історії архітектури міста Переяслав Київської області, що в свій час було князівською столицею Переяславського князівства, полковим центром Переяславського полку Гетьманщини, повітовим центром Переяславського повіту Полтавської губернії та райцентром Переяславського району Київської області.
«Переяслав-Хмельницький архитектурно-исторический очерк»
Автори: Грабовський І.А., Днестров І.Н.
Видавництво Академії архітектури Української РСР 1954
Мова: російська
Сторінок: 79
Копи царя Соломона. Прекрасная Маргарет. /Генри Райдер Хаггард/ (Антикварне видання 1990 року)
Класика світової літератури пригодницького жанру. Дані романи просякнуті симпатією до пригнічених народів колоній, відрізняються гострим, динамічним сюжетом, пізнавальні та надзвичайно цікаві. Разом з героями "Копальні царя Соломона" читач поринає в атмосферу повних небезпек пригод з пошуку скарбів у Південній Африці, а, читаючи "Прекрасна Маргарет", стає свідком історії двох закоханих, котрі, не дивлячись на тяжкі випробування, що випали на їхню долю, зуміли відстояти своє кохання.
Романи перекладені з англійської на російську мову. Перекладом займались Н. Б. Маркович і Б. Т. Грибанова.
Книга буде цікава любителям динамічних історій з гострим сюжетом, поціновувачам легкого, романтичного чтива та колекціонерам антикварних видань.
Назва: Копи царя Соломона. Прекрасная Маргарет.
Автор: Генрі Райдер Хаггард (1856 - 1925) - англійський письменник, юрист, агроном і ґрунтознавець, класик світової пригодницької літератури, творець літературного жанру «загублений світ», один із засновників жанру фентезі. Брав участь у реформуванні системи сільського господарства Британської імперії.
Рік: 1990
МИНСК "ЮНАЦТВА"
Трипольская культура в Украине: поселение-гигант Тальянки. Tripolye culture in Ukraine: the giant-settlement of Talianki
Кременецький земський суд. Описи актових книг XVI–XVII ст. (Наукове видання 1965 року)
Опис розкриває зміст документів, які висвітлюють економічне, соціально-політичне і правове становище українського народу, його багатовікову боротьбу за соціальне і національне визволення. Численні документи розповідають про заснування і розвиток міст і сіл, про побут, судочинство тощо.
Кременецький земський суд. Описи актових книг XVI–XVII ст.
Випуск ІІ (1601-1614) та ІІІ (1616-1625).
Рік видання: 1965
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Матеріалы для историко-статистическаго описанія Екатеринославской епархіи. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столѣтія. Феодосій Макаревскій (Репринт 2000 року)
Матеріалы для историко-статистическаго описанія Екатеринославской епархіи. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столѣтія.
Феодосій Макаревскій
Видавництво “Дніпрокнига”,
Рік видання: 2000 (перевидання 1880)
Мова: російська, українська
Стан: є сліди користування.
Фундаментальна робота 19-го століття, яка висвітлює як загальну історію християнства в Катеринославській губернії, так і історію окремих парафій єпархії в 18 ст. (фактично короткою історією найстарших першопоселень краю).
Катеринославська губернія займала величезний простір Українського Півдня — частини сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Луганської областей.
Першопублікація доповнена сучасною вступною статтею.
Сады, парки и заповедники Украинской ССР (Букіністика)
Сади, парки та заповідники Української РСР
В книзі розглянуто кращі сади, парки та заповідники України, природоохоронні та природопереробні заходи. Велику увагу приділено аналізу сучасних міських та заміських парків, показано їх значення та роль в формування оточуючого середовища.
Книга для архітекторів, спеціалістів ландшафтної архітектури, робітників садово-паркового будівництва.
Первобытная культура /Э. Б. Тайлор/ (Наукове видання 1989 року)
Класична історична праця. Едуард Тайлор - один із найбільших видатних етнографів та істориків культури XIX ст. "Первісна культура", попри певну ідеологічну навантаженість, є найвідомішою працею Тайлора, яка прославила його ім'я. Книга починається з викладу того, як автор розуміє предмет свого дослідження - культуру. У своєму дослідженні Тайлор ввів в етнографію поняття "первісний анімізм" (віру в душі та духів) як зародок, з якого розвинулися всі релігії. Незважаючи на те, що в теперішній час немало теорій ученого були відкинуті, його книга, що містить величезний фактичний матеріал, продовжує служити важливим джерелом для вивчення проблеми походження релігії.
Видання розраховане на істориків, культурологів, філософів, антропологів, релігієзнавців і мистецтвознавців.
Книжка містить особистий підпис, ймовірно, колишнього власника.
Назва: Первобытная культура
Автор: Едуард Барнетт Тайлор (1832 — 1917) — англійський етнограф, антрополог, творець еволюційної школи в етнографії та історії культури, засновник культурної антропології. Був представником культурного еволюціонізму.
Рік: 1989
Издательство политической литературы, Москва
Сторінок: 572
Розміри,см.:
довжина 20,5
ширина 15,5
товщина 3
Вага: 0,660 кг
Євпраксія / Павло Загребельний / Видання 1987 року
Заключний роман історичної серії відомого українського письменника та сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про драматичну долю онуки Ярослава Мудрого, київської князівни Євпраксії, яка стала Адельгейдою Київською, дружиною Генріха IV, імператора Священної Римської імперії.
У передмові автор називає твори серії («Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст» та «Євпраксія») «художніми дослідженнями народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні» і описує «Євпраксію» як «роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, трагедію втрати любові».
Сильний характер головної героїні та прагнення зберегти власну ідентичність у чужому середовищі допомагають зберегти життя і, зрештою, повернутись додому. Важливою складовою твору є зображення політичних інтриг, оскільки Євпраксія опиняється в епіцентрі боротьби за владу між імператором та папством, відомої як боротьба за інвеституру.
Назва: Євпраксія
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1987, Київ
Сторінок: 319
Мова: українська