Новини
Собрание сочинений в двенадцати томах /Уильям Мейкпис Теккерей/ Антикварне видання 1974 року
Основа романів та гумористичних нарисів Теккерея – його песимізм та реалістичне зображення англійського життя. Правду життя автор хотів протиставити умовної ідеалізації типових англійських романів. Теккерей, назвавши свій найкращий твір — «Ярмарок марнославства» — романом без героя — ставить у центр дії людей порочних чи щонайменше егоїстичних. Виходячи з переконання, що в житті зло набагато цікавіше і різноманітніше добра, Теккерей вивчав характери людей, які діють з поганих спонукань. Зображуючи зло, пороки та дріб'язковість своїх персонажів, він тим самим яскравіше проповідував позитивні ідеали. Водночас, захоплюючись своїми хибними героями, він збуджував до них більший інтерес читача.
Своєрідним акордом у творах Теккерея звучить песимізм у поєднанні з гумором, надаючи їм життєвості і водночас справжньої художності. Хоча за своїми реалістичними прийомами Теккерей подібний до Діккенса, він відрізняється тим, що не робить поступок сентиментальному уявленню про англійську чесноту, а нещадно малює людей у всій їхній непривабливості. Його романи перетворюються на сатири, з яскравим зображенням людських вад у вельми непривабливому вигляді.
Том 1: повести 1838-1842
Том 2: повести, пародии, публицистика
Том 3: Записки Барри Линдона, Книга снобов
Том 4: Ярмарка тщеславия
Том 5: История Пенденниса, его удач и злоключений
Том 6: История Пенденниса (книга вторая)
Том 7: История Генри Эсмонда. Английские юмористы XVIII века
Том 8: Ньюкомы. Жизнеописание одной весьма почтенной семьи, составленное Артуром Пенденнисом, эсквайром.
Том 9: Ньюкомы (книга вторая)
Том 10: Виргинцы
Том 11: Виргинцы. Четыре Георга
Том 12: Повести, очерки. Дени Дюваль (неоконченный роман)
Назва: Собрание сочинений в двенадцати томах
Автор: Уільям М. Теккерей
Видавець: Москва, 1974, "Художественная литература"
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 13,5 (5 книг)
Вага: 2,480 кг (5 книг)
Caravage (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо, французьке видання 1967 року)
Альбом робіт живописця Караваджо.
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Караваджо. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами. Дитя бароко, геніальний художник із бурхливим темпераментом, Мікеланджело Мерізі да Караваджо, відомий як Караваджо (1571–1610) , стоїть у витоків справжньої живописної революції. Його нонконформістський натуралізм і майстерність тенебризму заслужили йому стільки ж шанувальників, скільки критиків. Караваджо працював для Церкви – головного спонсора на той час – і запропонував нове тлумачення Святого Письма. Його насичене подіями і романтичне життя – бійки, гомосексуалізм, скандали – закінчується вигнанням і вбивством. Внесок Караваджо в техніку світлотіні, що існувала до нього, безперечний. До цієї дуже спеціалізованої роботи, що акцентує увагу на моделюванні тіла тінню та світлом, художник додав висвітлення психологічної реальності своїх предметів, що зробило його художником-візіонером і часто оскаржуваним Церквою. Його стиль став школою: після його смерті «каравагізм» поширився по Європі, зокрема у Франції з Валентином де Булонь і Жоржем де Ла Туром.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°59: Caravage» (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Антропологический сборник, вып. IV (Букіністика 1963 року)
Академічна збірка статей з антропології людей різних кутків планети.
Зміст
- Об антропологическом составе современного населения Армении
- Антропологические данные к проблеме происхождения населения центральных предгорий Кавказского хребта
- Антропологическая характеристика современных казахов по данным краниологии
- Краниологическая характеристика узбеков
- Некоторые новые материалы по краниологии северо-западных областей Восточной Европы в эпоху средневековья
- Палеоантропологические материалы из Александрийского энеолитического могильника
- Черепа из зороастрийского костехранилища в Фринкенте под Самаркандом
- Русское население в Забайкалье
- Антропологические исследования среди семейских русских Забайкалья
Антропологический сборник, вып. IV
Рік: 1963
Мова: Російська
Сторінок: 208
Миргородщина козацька і гоголівська. Людмила Розсоха (2009)
Краєзнавчі нариси з історії миргородського козацтва 17-18 ст. та родоводу, життя, творчості Гоголя від відомої миргородської краєзнавиці Людмили Розсохи.
Для всіх, хто цікавиться козацьким минулим Миргородщини та життям Гоголя і його родини в Україні.
Миргородщина козацька і гоголівська
Авторка: Людмила Розсоха
Рік: 2009
Сторінок: 396
Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. Вавилов Н. И. (Наукова книга 1986 року)
Видання з серії, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка М.І. Вавилова, який загинув в часи сталінських репресій.
В книзі опубліковані праці вченого по імунітету культурних та споріднених їм дикорослих рослин до різноманітних інфекційних захворювань та шкідників.
Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям
Автор: Микола Іванович Вавилов (1887-1943)
Рік: 1986
Мова російська
Сторінок: 520
Майстри народного мистецтва Української РСР /Долінська М./(Видання 1966 року)
Довідник майстрів мистецтва.
Мета цього довідника — познайомити широкі кола людей з кращими майстрами народного декоративного мистецтва Української РСР та їхніми художніми виробами. Складено його за жанрами, в алфавітному порядку, ілюстровано фотографіями з творів кращих народних митців.
«Майстри народного мистецтва Української РСР». Довідник.
Автор: Долінська М.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1966
Мова: українська
Сторінок: 155
Иллюстрированная история Украины /М.С. Грушевский/ (Книга 1997 року за виданням 1913)
Книга відтворює першу російськомовну публікацію 1913 року класичного науково-популярного твору Михайла Грушевського про історію та розвиток народу, економіки, культури та державності України.
Видання доповнене новим текстом з останнього авторського видання (1921 року, Відень) та нарисом історика Владислава Верстюка.
Назва: Иллюстрированная история Украины
Автор: М.С. Грушевский
Рік: 1997 (за виданням 1913)
Мова: російська
Упорядник видання: Іосиф Боряк
Сторінок: 695
довжина 22
ширина 15
товщина 3,5
Вага: 0,850 кг
Кобзар /Тарас Шевченко/ (Видання 1987 року)
Збірка поем і віршів Т.Шевченка. Від часу першої публікації «Кобзаря» в Україні здійснено сотні його видань. Їм присвячено музей однієї книги – «Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка», який створено в Черкасах. Видання 1987 року є одним із таких дорогоцінних скарбів кожного українця. Передмову написав Олесь Гончар, який, попри радянські ідеологічні пута, зумів мистецьки закцентувати на величі й силі Тарасового слова, його полум′яному заклику до волі й національної незалежності.
Назва: Кобзар
Автор: Тарас Шевченко
Рік і місце видання: 1987 р., Київ, Видавництво художньої латератури "Дніпро"
Сторінок: 638
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 3
Вага: 0,580 кг
Ліна Костенко /В. С. Брюховецький/ (Літературознавче видання 1990 року)
Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму.
Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї.
Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко.
Назва: Ліна Костенко.
Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ.
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Рік: 1990
Київ,
Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 260
довжина 17
ширина 12,5
товщина 2
Вага: 0,250 кг
Детинец Киева IX-XIII веков. Кілієвич С.Р. (Наукове видання 1982 року)
Видання про дослідження найдавнішої частини Києва – дитинця.
У монографії узагальнено та систематизовано величезний матеріал, здобутий за всю історію археологічних досліджень найдавнішої частини Києва – дитинця. На підставі аналізу та картографування археологічних матеріалів, зіставлення їх із письмовими джерелами простежено основні історичні етапи формування київського дитинця – поступове переростання невеликого городища на Старокиївській горі кінця V–VI ст. до політичного та адміністративного центру міста – столиці Давньоруської держави IX–XIII ст.. Для археологів, істориків, викладачів вузів та шкіл, робітників музеїв та всіх, хто цікавиться історією древнього Києва.
«Детинец Киева IX-первой половины XIII веков». По материалам археологических исследований.
Автор Кілієвич Стефанія Ромуальдівна
Видавництво Наукова думка 1982
Мова російська
Сторінок 176