Новини
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Степан Васильченко. Оповідання. Повісті. Драматичні твори (Видання класичної літератури 1988 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
В книзі друкуються твори видатного українського письменника Степана Васильченка - оповідання про сільське життя на зламі епох початку 20 століття.
До збірки також увійшли драматичні твори "На перші гулі" та "Кармалюк".
Оповідання. Повісті. Драматичні твори
Автор: Степан Васильович Васильченко (1879-1932)
Київ - 1988 - Наукова думка
Сторінок: 600
Пограничный легион /Зейн Грей/ Видання 1993 року
Зейн Грей - класик американського пригодницького роману-вестерну, багато його книг стали сюжетами голлівудських кінобойовиків.
Дія "Прикордонного легіону" - одного з кращих романів автора - відбувається в середині позаминулого століття у Каліфорнії, у самому розпалі золотої лихоманки. У центрі сюжету - небезпечні й захоплюючі пригоди закоханих героїв - Джима Кліва і Джоун Рендел.
Назва: Пограничный легион
Автор: Зейн Грей
Видавець: Київ, 1993, "Обегіг"
Мова: російська
Сторінок: 284
довжина 20,5
ширина 13
товщина 2
Вага: 0,310 кг
Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. Голобуцкий В. (Букіністика)
Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг.
Рік видання: 1962
Автор: Голобуцький В.
Класична робота відомого українського історика радянської доби. Пам’ятка історичної думки з часів, коли дослідження українського козацтва було строго зарегламентоване, а науковцям доводилось йти на компроміси з пануючою ідеологією, щоб українська історія була почута.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Древнерусская иконопись /М. В. Алпатов/ (Антикварне видання 1974 року)
Унікальний альбом давньруського іконопису. Давньоруський іконопис займає почесне місце в світовій історії мистецтва. В один альбом, звичайно, неможливо було помістити все художнє багатство давньоруських ікон. Однак, укладач видання, знаменитий учений та історик мистецтва М. В. Алпатов, зміг підібрати для альбому найбільш відомі та цікаві ікони. "Древнерусская иконопись" не є простим набором шедеврів ікон давньоруських часів. Це видання - своєрідне дослідження, ключ до розуміння творчості багатьох безіменних майстрів Давньої Русі, та особливо таких геніїв, як Андрій Рубльов і Діонісій.
У першій частині альбому автор порівнює давньоруський іконопис із візантійським, і це допомагає зрозуміти унікальність давньоруської школи. У спеціальному розділі альбому зібрано ікони, включені до іконостасу. У інших розділах розміщено роботи різних шкіл та епох. Обираючи ікони для видання, автор прагнув, щоб читач відчував себе як у музеї та міг розглянути як загальний план ікон, так і найбільш цікаві деталі. У вступній статті М. В. Алпатов у стиснутому вигляді описав загальні проблеми розуміння та тлумачення давньоруського живопису.
Альбом розраховано на широке коло людей, зацікавлених у мистецтві, а також може стати в нагоді мистецтвознавцям та художникам, які знають пам'ятки данвньоруського іконопису.
Видання містить суперобкладинку.
Назва: Древнерусская иконопись.
Автор: Михайло Володимирович Алпатов (1902 — 1986) — історик мистецтва, дійсний член Академії мистецтв СРСР. Наукові праці Алпатова присвячені важливим проблемам давньоруського та світового мистецтва, насичені великим фактичним історично-культурним матеріалом, відзначаються глибиною художнього аналізу й яскравим літературним стилем.
Рік: 1974
Москва, "Искусство"
Мова: англійська, російська
Сторінок: 329
довжина 34,5
ширина 27
товщина 4
Вага: 2,400 кг
Вопросы методологии исторического исследования. Теоретические проблемы истории феодализма. Л.В. Черепнин (Наукове видання 1981 року)
Збірка статей академіка Черепніна Л.В.
У книзі всебічно розкрито концепцію становлення та розвитку феодальної формації в Росії, послідовно розглянуті найголовніші сторони її соціально-економічної, політичної історії, еволюції суспільної думки та культури, історії класової боротьби у X—XVIII ст. Ця книга включає роботи Л.В. Черепніна з питань методології історичного пізнання, теоретичних проблем історії феодальної Росії.
«Вопросы методологии исторического исследования: теоретические проблемы истории феодализма»
Автор: Академік Лев Володимирович Черепнін (1905-1977)
Видавництво «Издательство «Наука» 1981
Мова: російська
Сторінок: 280
Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. Михайло Грушевський (Репринт 1991)
Репринт з першої синтетичної праці видатного українського вченого, написаної ще на студентській лаві.
В ній на широкому джерельному матеріалі висвітлюється політична історія Київської землі, її економіка, культура та релігія.
Очеркъ исторіи Кіевской земли отъ смерти Ярослава до конца XIV столѣтія.
Автор: Михайло Сергійович Грушевський
Репринт 1991 року з книги 1891 року
Сторінок: 560
Мова: дореформена російська
Киевский университет (Антикварне видання 1984 року)
Унікальний фотоальбом про один із найкращих університетів країни. Ювілейне видання, присвячене 150-літтю Київського унівеситету ім. Т. Шевченка, - одного із найстаріших вишів країни, найбільшого центру просвітництва, науки та культури. У виданні на основі фактичних та архівних матеріалів розповідається про наукову та суспільно-політичну діяльність університету, про його міжнародні та культурні зв'язки.
Попри наявність радянської політичної пропаганди, фотоальбом має унікальні чорно-білі та кольорові фотографії збільшеного формату, а також доповнене цікавими архівними матеріалами.
Видання подарункове, сподобається усім любителям антикваріату.
Назва: Киевский университет.
Рік: 1984
Киев
Издательство при Киевском государственном университете издательского объединения "Вища школа"
Сторінок: -
довжина 29,5
ширина 23
товщина 1,5
Вага: 1,000 кг
Яса. Том 1-2 /Ю. М. Мушкетик/ (Художні видання 2012 і 2013 років)
Класична українська література. У центрі двохтомного роману "Яса" відомого майстра української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
Книга надзвичайно патріотична й актуальна у наш час. Для широкого кола читачів.
Назва: Яса. Том 1-2.
Автор: Юрій Михайлович Мушкетик (1929 — 2019) — український письменник, Герой України. Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Ю. Мушкетик у своїх творах створював глибокі образи, шукав нові форми та засоби вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об'єктом дослідження людину. Письменник прагнув відбити різні періоди життя суспільства, розглядав різноманітні життєві ситуації, показував різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігав за дійсністю, тому герої його творів були реальними, а проблеми, яких він торкався - залишаються актуальними і сьогодні.
Рік: 2012, 2013.
Сторінок: 410 + 427
довжина 20,5
ширина 13
товщина 4
Вага: 0,650 кг
Вильямс В.Р. Собрание сочинений (Наукове видання 1948 року)
Біологічні фактори у утворенні ґрунту
Російський вчений Василь Робертович Вільямс все своє життя присвятив вирішенню проблеми високих та стійких урожаїв сільськогосподарських культур. Він автор близько 450 наукових праць. Обґрунтував провідну роль біологічних факторів у ґрунтоутворенні, створив вчення про малий біологічний кругообіг речовин як основу розвитку ґрунтів, висловив ідею про єдність розвитку неорганічної та органічної природи, розробив та обґрунтував травопольну систему землеробства.
Зміст:
Том 1. Роботи з ґрунтознавства (1888-1902)
Том 2. Поля зрошення (1897-1912)
Том 3. Землеробство (1892-1919)
Том 4. Луговодство (1901-1933)
Том 5. Грунтознавство
Том 6. Грунтознавство. Землеробство з основами ґрунтознавства (1927-1938)
Том 7. Травопольна система землеробства
Том 8. Грунтознавство та агрономія (окремі роботи)
Том 9. Навчально-методичні роботи
Том 10. Статті в енциклопедіях, наукові звіти, висновки, листи, експертизи
Том 11. Суспільно-політичні статті. Статті з питань біології та сільськогосподарського виробництва
Том 12. Довідник
«В.Р.Вильямс. Собрание сочинений». В 12 томах
Редакційна колегія: заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії Наук СРСР В.П.Бушинський; академік Т. Д. Лисенко; член-кореспондент Академії наук БРСР М.Г.Чижевський Видавництво: СЕЛЬСХОЗГИС Москва 1948
Мова: російська
Особливості: можлива присутність печаток неіснуючих бібліотек
Великое наследие античной Эллады (Видання 1988 року)
Культура, створена в епоху античного рабовласницького суспільства, займає зовсім особливе місце в тій спадщині, на яку спирається у своєму подальшому історичному розвитку людська цивілізація загалом, особливо культура народів Європи, а в багатьох відношеннях та народів Близького та Середнього Сходу. Її роль значна і в тих традиціях, до яких звертається і по-новому переробляється формується Світова культура соціалізму. Не випадково, за зауваженням Фрідріха Енгельса, ми змушені будемо у філософії, як у багатьох інших областях, постійно повертатися до подвигів того маленького народу, універсальна обдарованість та діяльність якого забезпечили йому таке місце в історії розвитку людства. Дійсно, в епоху античності в Стародавній Елладі в період зародження та розквіту міста-держави - поліса, цього особливого варіанта держави раннього ступеня рабовласницької суспільної формації, народилася і філософія у сенсі цього терміну. У VII-IV ст. до н.е. вперше з класичною ясністю визначилися в її історії матеріалістична та ідеалістична системи світосприйняття. Імена Геракліта, Анаксагора, Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля не лише набули авторитету символів початку історії філософії як науки. Самі їх міркування продовжували довго та після загибелі античного суспільства впливати на еволюцію основних напрямів філософської думки, брати участь у боротьбі філософських ідей.
"Великое наследие античной Эллады и его значение для современности".
Автор: Ю.Д.Колпинський.
Видавництво: "Изобразительное искусство" 1988 р.
Мова російська
Сторінок 160, 381 репродукція