Новини
Киевский университет (Антикварне видання 1984 року)
Унікальний фотоальбом про один із найкращих університетів країни. Ювілейне видання, присвячене 150-літтю Київського унівеситету ім. Т. Шевченка, - одного із найстаріших вишів країни, найбільшого центру просвітництва, науки та культури. У виданні на основі фактичних та архівних матеріалів розповідається про наукову та суспільно-політичну діяльність університету, про його міжнародні та культурні зв'язки.
Попри наявність радянської політичної пропаганди, фотоальбом має унікальні чорно-білі та кольорові фотографії збільшеного формату, а також доповнене цікавими архівними матеріалами.
Видання подарункове, сподобається усім любителям антикваріату.
Назва: Киевский университет.
Рік: 1984
Киев
Издательство при Киевском государственном университете издательского объединения "Вища школа"
Сторінок: -
довжина 29,5
ширина 23
товщина 1,5
Вага: 1,000 кг
Исследования по Древнерусской литературе /Лихачев Д.С./ (Видання 1986 року)
Збірка статей, кожна і яких є конкретним дослідженням якоїсь окремої пам'ятки літератури Давньої Русі: «Повчання» Володимира Мономаха, «Моління» Данила Заточника, «Слово про смерть Руської землі», «Повісті про руйнування Рязані Батиєм» і ін..
«Исследования по Древнерусской литературе» (Дослідження з Давньоруської літератури)
Автор: Лихачов Д.С.
Видавництво: «Наука», 1986
Мова: російська
Сторінок: 405
Григорій Левицький і українська гравюра /Фоменко В.М./ (Наукове видання 1976 року)
Українське народне мистецтво.
У книзі досліджується творчість українського гравера Г.Левицького (1697-1769), який сприяв збагаченню українського граверства XVIII ст. реалістичними рисами, прогресивними суспільними ідеями. Висвітлюються російсько-українські та польсько-українські зв'язки в галузі граверства і роль Г. Левицького в їх зміцненні.
«Григорій Левицький і українська гравюра»
Автор: Фоменко В.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 109
Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. Хвойка В. В. (репринт)
Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена.
Автор: Хвойка В. В.
Рік видання: 2008 (передрук видання 1913 року)
Мова: російська
Кількість сторінок: 160 з ілюстраціями
Класика української археології від відкривача Трипільської культури.
Книги схожого змісту:
1. Поселення неврів, слов’ян та германців на Стирі. Археологія Волині. (Козак. Д. Н.)
2. Городища 9 – 13 ст. на території літописних древлян (Звіздецький Б. А.)
3. Возвягль — Звягель — Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть
4. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. (О. Козак)
5. Венеди (Козак. Д. Н.)
6. Слов’яни і Русь: археологія та історія
7. Подсечное земледелие. Виктор Петров (букіністика)
8. Давні землероби Волині
9. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. Збенович В.Г. (Наукова книга 1989 року)
10. Земли Южной Руси в IX‒XIV вв. (1985)
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Венеди (Козак. Д. Н.)
Венеди
Автор: Козак Денис Никодимович
Рік видання: 2008
Мова: українська
Кількість сторінок: 470 з ілюстраціями
У книзі підсумовано результати 30-річних досліджень пам'яток зубрицької культури, вперше відкритих автором у Подністров'ї та на Волині. Значна джерелознавча база дозволила висвітлити цілий спектр питань життєдіяльності зубрицьких общин: генезу, характер матеріальної культури, основні риси господарства, світогляд і військову справу, зв'язки з сусідніми народами та етнокультурними групами. Співставлення писемних та археологічних джерел дає підстави вважати, що зубрицька культура та наступні пам'ятки черняхівського типу регіону належали західній частині численних племен венедів, описаних римським істориком Корнелієм Тацітом. Подібність матеріальної культури зубрицьких пам'яток Західної України, пізньозарубинецьких і київських старожитностей Подніпров'я переконливо доводять, що землі між Віслою і Дніпром у першій половині І тисячоліття н. е. належали до слов'янської ойкумени.
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
IL Futurismo (Футуризм, італійське видання 1970 року)
Київська Русь XI ст у міжнародних відносинах /Шекера І.М./ (Наукове видання 1967 року)
Навчальний посібник з зовнішньої політики України.
Київська Русь - одна з найбільш розвинених країн середньовічної Європи - підтримувала тісні економічні, політичні та культурні зв'язки з країнами Західної Європи, Скандинавії, Візантією, Кавказом та Середньою Азією, чим справляла значний вплив на розвиток міжнародних відносин. У книзі на численному матеріалі висвітлюється вплив зовнішньої політики Київської Русі на хід історичних подій в країнах Західної Європи і Близького Сходу в ХІ ст.
«Київська Русь XI ст. у міжнародних відносинах»
Автор: Шекера І.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1967
Мова: українська
Сторінок: 196
Малороссийский гербовник (репринт)
Малороссийский гербовник (репринт)
Рік видання: 2013 (перевидання 1914)
Мова: російська
Перевидання пам'ятки української історії - гербовника дворян Чернігівської губернії (тепер частина Київської, Чернігівської, Сумської, Брянської областей України).
Фактично збірка є каталогом гербів козацької старшини Київського, Чернігівського, Стародубського, Ніжинського полків Гетьманщини, яка склала основу чернігівського дворянства.
Художником-ілюстратором виступив знаменитий Нарбут.
Повість минулих літ/(Видання 1989 року)
Один із найдавніших літописів, створений на межі XI-XII століть. Він є не лише цінним джерелом історії Київської Русі, але й видатним літературним пам'ятником.
Переказ українською для читачів шкільного віку - Віктора Близнеця. Під науковим керівництвом академіка Д. С. Ліхачова.
Видання прикрашають атмосферні ілюстрації відомого художника Георгія Якутовича.