Новини
Дукати і дукачі України / Спаський І. Г. /(Видання 1970 року)
Українське народне мистецтво, художні вироби народних ювелірів.
Дукач - металева, часто визолочена нагрудна прикраса, характерна деталь українського жіночого вбрання, один з видів художніх виробів місцевих народних ювелірів. Монографія І. Г. Спаського вперше науково висвітлює важливу галузь української художньої творчості - виробництво дукачів.
Зміст:
- Що таке дукачі України? Їх топографія та місцеві особливості.
- Дукати XVII–XVIII ст. на Україні. Дукати-дукачі та їх інші назви.
- Українські золотарі XIX–початку XX ст. та їх техніка.
- Минуле золотарського ремесла на Лівобережній Україні.
- Історична систематизація дукатів дукачів.
- Західноєвропейські релігійно-побутові медалі XVII–початку XVIII ст. та їх українські репліки.
- Коронатки XVIII ст. па Україні та їх місцеві репліки.
- Західноєвропейські медалі світського змісту XVII–XVIII ст. і російські медалі XVIII ст. на Україні та їх місцеві репліки.
- Коронаційна медаль 1752 р. та її українські репліки.
- Дукачі-образки українсько-російської іконографії.
- Дукачі, виготовлені з монет XVIII–XIX ст. та їх місцеві репліки.
- Кінець дукачів.
- Резюме російською мовою.
- Резюме англійською мовою.
«Дукати і дукачі України». Історико-нумізматичне дослідження.
Автор: Спаський І. Г.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1970
Мова: українська
Сторінок: 165
Розміри,см.:
довжина 22,5
ширина 17,5
товщина 1,5
Вага: 0,560 кг
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Художественные изделия античных мастеров (Видання 1982 року)
Родосько-іонійська кераміка VII ст. до н.е.
Дане видання є збіркою статей, що стосуються вивчення художніх виробів античних майстрів. Збірка була створена з ініціативи і за найближчої участі К.С.Горбунової, яка протягом багатьох років керувала роботою відділу античного світу Державного Ермітажу.
«Художественные изделия античных мастеров. Сборник статей»
Редактор: С.П.Борисковська
Видавництво: «Искусство» Ленінградське відділення, 1982
Мова: російська
Сторінок: 127
Синагоги Екатеринослава. О. Лошак, В. Старостин
Синагоги Екатеринослава. Олександра Лошак, В. Старостин
В книзі розглянута історія релігійних об'єктів єврейської громади міста Катеринослава (Дніпро) від її виникнення в 18 столітті до ліквідації "старих синагог" в 1941 році.
Кожному з них посвячений окремий нарис з визначенням дат заснування та ліквідації, історії будівель та інституцій, виявленням пов'язаних з ними осіб.
Автори: В. Лошак, В. Старостин
Рік: 2019
Кількість сторінок: 320
Мова: російська
Язычество Древней Руси. Рыбаков Борис (Букіністика)
«Язычество Древней Руси»
автор: Рыбаков Борис
Рік видання: 1988
Видавництво “Наука”
Мова: російська
Стан: відмінний
Книга — продовження монографії Рибакова “Язычество древних славян”, надрукованій в 1981 р. Вона присвячена ролі древній язичницької релігії в державному та народному житті Київської Русі до прийняття християнства. Автор показує високий рівень язичницького світогляду та обрядів напередодні хрещення Русі, їх проявлення в громадському житті, в прикладному мистецтві, в церковних обрядах.
Для істориків, мистецтвознавців, широкого кола читачів.
Книги схожої тематики:
1. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
2. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
3. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
4. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
5. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/
6. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
7. Археологія Сумщини. Пам’ятки селітроварного виробництва Південної Сіверщини XVII ст. /Осадчий Є. М., Коротя О. В./
8. Присяга Лубенського полку 1718 року
9. Присяга Гадяцького полку 1718 року (Друге видання)
10. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий)
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328
Регуляция физиологических функций растений (Наукове видання 1986 року)
Збірник наукових праць для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
Збірник містить матеріали, що характеризують регуляторні механізми різних фізіологічних процесів рослини: метаболізму, біогенезу ультра- та мезоструктур, формування стійкості до несприятливих умов середовища, організації транспортних явищ, симбіотичної азотфіксації, адаптації, дихання та фотосинтезу, дії гербіцидів, зростання та формоутворення. Велику увагу приділено прикладним аспектам цих питань. Для фізіологів та біохіміків рослин, селекціонерів.
«Регуляция физиологических функций растений» (Регуляція фізіологічних функцій рослин).
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1986
Мова: російська
Сторінок: 271
Методика опытно-исследовательского дела по полеводству. Академик Б.Н. Рожественский (Книга 1958 року. Сільське господарство)
В видання включено неопубліковані (на 1958 рік) роботи автора.
І. Методика опытно-исследовательского дела по полеводству
а) Правильная постановка задач и составление программ исследовательской работы
б) Правильные пути и способы разрешения поставленных задач
в) Надлежащая передача результатов опытно-исследовательской работы в хозяйство
г) Правильная организация опытно-исследовательского дела в сельском хозяйстве
ІІ.
- О некоторых результатах работы по изучению травопольной системы акад. В.Р. Вильямса в условиях черноземов Украины
- Комплексное (совместное) действие агроприемов для получения высоких урожаев
- Об изучении опыта передовиков сельского хозяйства - участников ВСХВ - по агротехнике статистическим путем
Методика опытно-исследовательского дела по полеводству
Автор: Рожественський Борис Миколайович (1874-1943), український учений у галузі агрономії, член Всесоюзної академії сільськогосподарських наук.
Рік: 1958 - Київ
Сторінок: 220
Мова: російська
Українська декоративна різьба /Драган М.Д./ (Наукове видання 1970 року)
Українське народне мистецтво.
У книзі широко представлена творчість українських сницарів-різьбярів, яка міцно зв`язана з традиціями народного мистецтва і водночас – із здобутками світової художньої культури. Видання ілюстроване зразками декоративної різьби, що стали вже унікальними. Багато з цих пам`яток і сьогодні вражає нас вишуканою завершеністю композиційного рішення, майстерністю технічного виконання, невичерпною розмаїтістю варіантів декоративних мотивів. Книга стане в пригоді мистецтвознавцям, художникам, усім, хто любить українське народне мистецтво.
«Українська декоративна різьба»
Автор: Михайло Дмитрович Драган (1899-1952) – український мистецтвознавець. Працюючи багато років у львівських музеях, він обійшов з фотоапаратом майже всю Галичину і зібрав чимало цінних матеріалів з історії українського мистецтва.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1970
Мова: українська
Сторінок: 201
Шевченківський словник. Два томи (Видання 1976 року)
Енциклопедичний словник, підсумок розвитку шевченкознавства в УРСР.
Шевченківський словник є своєрідним підсумком розвитку шевченкознавства. Він містить багатосторонні відомості про життя, творчість і революційну діяльність Т. Г. Шевченка — поета й художника, висвітлює широке коло питань і явищ, що стосуються відображення його життя і творчості в літературі та мистецтві, а також вшанування й увічнення його пам’яті. Науково-редакційну підготовку видання здійснили Головна редакція Української Радянської Енциклопедії та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Статті, вміщені в цьому виданні, тісно пов’язані між собою, взаємопідпорядковані системою посилань.
"Шевченківський словник". Два томи
Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка Академії наук Української РСР
Видавництво Київ 1976
Мова українська
Сторінок: 1 том – 416, 2 том - 410
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Сказы о древних курганах /Э.Б. Вадецкая/ (Наукова книга 1981 року)
Книгу присвячено археологічним дослідженням на території Красноярського краю, де збереглось багато древніх курганів.
Зміст
- Мифы о могильном золоте на Елисее
- Первые исследователи сибирских курганов
- Древние скотоводы Сибири
- Каменные идолы
- Курганы знати
- Глиняные "головы" и гипсовые маски
- Загадки горы Оглахты
Назва: Сказы о древних курганах
Авторка: Вадецька Ельга Борисівна (1926-2018)
Рік: 1981
Сторінок: 114
Мова: російська
довжина 20
ширина 12
товщина 0,5
Вага: 0,100 кг
Книга містить дарчий напис.