Новини
Античные камеи в собрании Эрмитажа /Неверов О.Я./ (Видання 1988 року)
1600 грн.
Каталог творів ювелірного мистецтва.
Зібрання античних камей Ермітажу - одне з найбільших у світі: у цьому каталозі опубліковано п'ятсот рельєфних гем, з них лише невелика частина - камеї зі скла. В основу розташування матеріалу покладено хронологічний принцип. У кожному з чотирьох основних розділів (періоди раннього та пізнього еллінізму, ранньої та пізньої імперії) камеї дано відповідно до сюжетного поділу: портрети, символи та написи. У два додаткових розділи виділено (за технологічним принципом) камеї зі скла та мініатюрні скульптури із кольорового каменю.
«Античные камеи в собрании Эрмитажа». Каталог. (Античні камеї у зборах Ермітажу)
Автор: Неверов О.Я.
Видавництво: «Искусство», Ленінградське відділення, 1988
Мова: російська
Сторінок: 189
Вибрані твори /Іван Франко/ (Видання 1977 року)
1240 грн.
Твори великого Каменяра.
До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра.
«Іван Франко. Вибрані твори»
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977
Мова: українська
Сторінок: 252
Народная культура средневековья. Светская праздничная жизнь в искусстве IX-XVI вв. /Даркевич В.П./ (Наукове видання 1988 року)
3200 грн.
Наукова праця з дослідження мистецтва.
Книга присвячена святковій культурі середньовіччя. Головними джерелами послужили твори образотворчого мистецтва – романська та готична скульптура, художнє ремесло, мініатюри рукописів. Їхнє дослідження дає можливість проникнути в живу повнокровну діяльність тієї епохи. Для істориків, мистецтвознавців, археологів та ширшого кола читачів, які цікавляться середньовіччям.
«Народная культура средневековья. Светская праздничная жизнь в искусстве IX-XVI вв.». (Народна культура середньовіччя. Світське святкове життя мистецтво IX-XVI ст.)
Автор: Даркевич В.П.
Видавництво: «Наука», 1988
Мова: російська
Сторінок: 341
Селекция семеноведение и семеноводство сои /Лещенко, Михайлов, Січкар/ (Видання 1985 року)
1760 грн.
Книга для спеціалістів сільського господарства
На основі узагальнення переважно вітчизняних даних викладаються техніка селекційних робіт, методи селекції сої на одержання рослин із цінними господарськими та біологічними властивостями. Показано вплив біологічних, ґрунтово-кліматичних та агротехнічних факторів на формування та якість насіння. Висвітлено питання покращення врожайних та посівних властивостей насіння, технології вирощування сої насіннєвих посівів. Книга розрахована на спеціалістів сільського господарства.
«Селекция, семеноведение и семеноводство сои»
Автори: Лещенко А.К., Михайлов В.Г., Січкарь В.І.
Видавництво: «Урожай», Київ, 1985
Мова: російська
Сторінок: 115
Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии /Кошеленко Г./ (Наукове видання 1985 року)
2800 грн.
Історія народів закавказького та середньоазіатського регіонів
Цей том «Археології СРСР» охоплює два регіони: закавказький та середньоазіатський. Вже сама назва вказує на ті найважливіші особливості, які відрізняють матеріали, представлені тут, від попередніх томів видання: ми вперше вступаємо в епоху, коли народи, які є об'єктом нашого дослідження, піднімаються на щабель класового суспільства та державності. Цей етап історій означає ускладнення структури суспільства, його економічного життя, політичної організації, наявність класових протиріч, своєрідність ідеології, посилення та ускладнення контактів різних політичних та етнічних об'єднань. Народжуються нові явища, зазвичай, не властиві, первіснообщинної стадії розвитку, — писемність, монета тощо. Через це змінюється роль археологічних джерел. У книзі дається узагальнююче дослідження з археології Закавказзя та Середньої Азії в І тис. до н. е. та на початку І тис. н. е. Розглядаються проблеми розвитку ремесла та сільського господарства, типів поселень, різних сфер культури, досліджується соціально-економічна та політична структура цих суспільств, місце їх у загальній еволюції людського суспільства.
«Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии»
Автор: Кошеленко Г.А.
Видавництво: «Наука», 1985
Мова: російська
Сторінок: 493
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
1840 грн.
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Вопросы образования восточнославянских национальных языков (1962)
1860 грн.
Збірка на тему історії східно-слов'янських мов, зокрема української мови.
З оригінального опису:
Ряд докладов посвящен вопросам образования украинского и белорусского национальных языков. В сборнике рассматриваются взаимосвязи между украинским и другими славянскими языками в 16 — начале 18 в., взаимовлияние русского и украинского национальных языков в начальный период формирования, роль диалектов в образовании украинского национального языка.
Вопросы образования восточнославянских национальных языков (1962)
Рік: 1962
Кількість сторінок: 151
Мова: російська
Durer (Шедеври мистецтва великих живописців: №33 – Дюрер, франзуцьке видання 1967 року)
4200 грн.
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам німецького живописця Північного Відродження Альбрехта Дюрера (нім. Albrecht Durer, 1471--1528). Визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії, що підняв її на рівень справжнього мистецтва. Перший теоретик мистецтва серед північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва німецькою мовою, що пропагував необхідність різнобічного розвитку художників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°33: Durer» (Шедеври мистецтва великих живописців: №33- Дюрер, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Золотий Ра. Іван Білик (Перше оригінальне видання 1989 року)
650 грн.
Найвідоміша українська художня книга про часи Давньої Греції, Єгипту, Персії, Скіфії та ін. авторства найкращого романіста історичної художньої прози Івана Білика.
— Історик не має права нічого замовчувати, — таки говорить Геродот. — Інакше то буде не історія, а політика. Що зможуть наступні покоління довідатися про минулі часи, коли знатимуть лиш один бік справи? Історик повинен записувати все, хоча вірити всьому тому не зобов'язаний.
Він киває пальцем у такт своїм словам. Слова справді відповідають його уявленням про покликання історика, і все-таки щось муляє йому, наче камінчик у черевику. Гість неохоче спиняється й викидає його:
— Завжди бути послідовним просто неможливо... Людина — істота слабка, ворогів же та спокус у неї дуже й дуже...
***
На одній із полиць моєї бібліотеки лежить його досить ваговита книжка, я беру її й простягаю йому. Він крутить книжку в руках і трохи скептично посміхається:
— Вміщується на одній руці...
Я запитую:
— А який вигляд вона мала в твій час?
— Двісті з гаком сувоїв папірусу по два лікті кожен, — відповідає Геродот, мружачись до полиць моєї бібліотеки, яка тягнеться від стіни до стіни. — Моя книжка тут оце ледве-ледве вмістилася б.
А в моїй книгозбірні вміщається зо дві тисячі томів.
Геродот поставив свою видану в наш час книжечку на місце, а потім відступив і глянув на неї від протилежної стіни. Книжка мов потонула в каламутному морі.
— Ти все оце перечитав? — питає він, і я розгублено кручу головою. — Нащо ж вони тобі?
Як я міг пояснити, що немає потреби принаймні відразу перечитувати все, що стоїть у тебе на полицях, скажімо, кількадесятитомні енциклопедичні словники. А багатотомні батареї мертвих і живих класиків? А маса суто випадкових видань, до яких навряд чи коли дійде черга, бо якщо й настане їхній зоряний час, то лише в найближчому складі макулатури... Я спробував пояснити гостеві все це, але він затаврував його простим і звичним для себе словом "варварство". Я відповів, що серед нас тепер багато хто думає так само, мовляв, це інформаційний потоп, у якому рано чи пізно захлинеться цивілізація; коротше кажучи, справжній абсурд. А він знову дивиться на свою книжку:
— Я вклав у неї кільканадцять років життя, а її й не видно серед інших...
Я ж намагаюся виправдати особливості нашої доби:
— У папірусних сувоях лише моя бібліотека зайняда б величезний багатоповерховий будинок, а тепер такі бібліотеки має багато хто.
Гість мій скалить облямоване зморщечками око:
— Навіщо вам стільки книжок, якщо ви їх не читаєте? Може, для утеплення стін?..
Золотий Ра
Автор: Іван Білик
Рік: 1989 (перше видання)
Сторінок: 470
О положении в биологической науке (Антикварне видання 1948 року)
6200 грн.
Збірник агробіологічних доповідей. У збірнику "О положении в биологической науке" міститься доповідь академіка й агронома Т. Д. Лисенка, а також доповіді академіків М. О. Ольшанського, І. Г. Ейхфельда, І. В. Якушкіна та інших. Попри радянську політичну пропаганду у тексті видання, цей збірник може бути цінним джерелом з вивчення історії біологічної науки, зокрема, агрономії.
Книга буде цікавою для дослідників біологічної науки.
Назва: О положении в биологической науке.
Рік: 1948
ОГИЗ-СЕЛЬХОЗГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Сторінок: 534
довжина 23
ширина 15
товщина 3,5
Вага: 0,680 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Михайловские мозаики / Лазарев В.Н. /(Видання 1966 року)
3800 грн.
Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві.
Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови).
«Михайловские мозаики».
Автор: Лазарев В.М.
Видавництво: «Искусство», 1966
Мова: російська
Сторінок: 265
Розміри,см.:
довжина 30
ширина 21,5
товщина 2
Вага: 1,180 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
2400 грн.
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271