Новини
Великое наследие античной Эллады (Видання 1988 року)
Культура, створена в епоху античного рабовласницького суспільства, займає зовсім особливе місце в тій спадщині, на яку спирається у своєму подальшому історичному розвитку людська цивілізація загалом, особливо культура народів Європи, а в багатьох відношеннях та народів Близького та Середнього Сходу. Її роль значна і в тих традиціях, до яких звертається і по-новому переробляється формується Світова культура соціалізму. Не випадково, за зауваженням Фрідріха Енгельса, ми змушені будемо у філософії, як у багатьох інших областях, постійно повертатися до подвигів того маленького народу, універсальна обдарованість та діяльність якого забезпечили йому таке місце в історії розвитку людства. Дійсно, в епоху античності в Стародавній Елладі в період зародження та розквіту міста-держави - поліса, цього особливого варіанта держави раннього ступеня рабовласницької суспільної формації, народилася і філософія у сенсі цього терміну. У VII-IV ст. до н.е. вперше з класичною ясністю визначилися в її історії матеріалістична та ідеалістична системи світосприйняття. Імена Геракліта, Анаксагора, Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля не лише набули авторитету символів початку історії філософії як науки. Самі їх міркування продовжували довго та після загибелі античного суспільства впливати на еволюцію основних напрямів філософської думки, брати участь у боротьбі філософських ідей.
"Великое наследие античной Эллады и его значение для современности".
Автор: Ю.Д.Колпинський.
Видавництво: "Изобразительное искусство" 1988 р.
Мова російська
Сторінок 160, 381 репродукція
Памятники Зарубинецкой культуры (Наукове видання 1959 року)
У збірнику дається перше в археологічній літературі узагальнення ранньослов'янських археологічних матеріалів, що належать до зарубинецької культури ІІ ст. до зв. е. - III-IV ст. н. е. (Середнє Подніпров'я). У вступі дана загальна характеристика ранньослов'янської культури та розглядається низка більш приватних питань, що належать до її вивчення. У наступних статтях публікуються найбільш важливі зарубинецькі пам'ятки, досліджені як у дореволюційні роки, так і за радянських часів. Матеріал має зведену археологічну карту. Збірка розрахована на фахівців археологів та істориків.
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Исторические связи и дружба украинского и армянского народов. Выпуск ІІІ (Наукове видання 1971 року)
Доповіді українських та вірменських радянських істориків, літературознавців та мистецтвознавців, літературознавців та мистецтвознавців, що буди прочитані на ІІІ спільній сесії. Доповіді відображають економічні, політичні та культурні зв'язки двох народів, їх спільну боротьбу проти іноземного іга за соціальне та національне визволення.
"Історичні зв'язки та дружба українського та вірменського народів" Випуск ІІІ
Видавництво Академії наук Вірменської РСР, Єреван, 1971
Мова російська
Сторінок 380
Твори. Леонід ГЛІБОВ (Видання української класики 1982 року)
"В історії кожної літератури є письменники, які, незважаючи на різноманітність творчого доробку, уособлюють певний жанр, оскільки саме в ньому найповніше виявилось обдарування митця, а його здобутки в цьому жанрі посіли визначальне місце в літературному процесі. Леоніда Глібова Іван Франко назвав "найкращим українським байкописом", вважаючи насамперед байки "головним титулом заслуги сего талановитого поета".
Твори
Автор: Леонід Глібов (1827-1893)
Київ 1982 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 228
Проблеми історичної географії України (Наукове видання 1991 року)
Соціальні, політичні, наукові та культурні процеси на території України
Тематика представлених статей та рецензій досить широка й охоплює значне коло актуальних питань з історичного джерелознавства, картографічних історичних джерел, монетарного обігу на території України в часи Середньовіччя, вітчизняної регіоналістики та боністики, біографістики вітчизняних історичних повідомлень. Значне місце серед них ставлять питання з цілого ряду проблем історичної географії, картографії, топографії, регіоналістики, краєзнавства, екології, історії міст і сіл України, їх символіки, атрибутики місцевої влади, історичного картографування, нумізматичних пам'яток тощо. Довідковий апарат видання містить короткі відомості про науковий статус, коло дослідницьких інтересів, посаду і місце роботи авторів опублікованих праць.
«Проблеми історичної геграфії України»
Інститут історії України НАН України
Відп.ред.: Ф.П.Шевченко
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1991
Мова: українська
Сторінок: 151
Я, БОГДАН. (СПОВІДЬ У СЛАВІ) / ПАВЛО Загребельний / (Видання 1986 року)
"Я, Богдан (Сповідь у славі)" Павла Загребельного — це масштабний історичний роман, присвячений особистості Богдана Хмельницького, видатного гетьмана України та центральної фігури національно-визвольної війни проти польського панування у XVII столітті. У цій книзі автор створює глибокий і багатогранний портрет Хмельницького, показуючи його не лише як політичного лідера, але і як людину з власними сумнівами, прагненнями і внутрішніми суперечностями.
Роман побудований у формі сповіді, що дозволяє заглянути в думки і душу гетьмана, показуючи його з людського боку. Богдан постає не просто героєм чи вождем, а людиною, яка намагається зрозуміти себе у вирі складних подій. Водночас, через призму життя Хмельницького, Загребельний майстерно відтворює історичну атмосферу того часу — політичні інтриги, військові кампанії, боротьбу за незалежність та важкі рішення, які визначають долі нації.
"Я, Богдан" — це не просто хроніка подій, а філософський роздум про владу, націю, відповідальність і ціну успіху.
Методика опытно-исследовательского дела по полеводству. Академик Б.Н. Рожественский (Книга 1958 року. Сільське господарство)
В видання включено неопубліковані (на 1958 рік) роботи автора.
І. Методика опытно-исследовательского дела по полеводству
а) Правильная постановка задач и составление программ исследовательской работы
б) Правильные пути и способы разрешения поставленных задач
в) Надлежащая передача результатов опытно-исследовательской работы в хозяйство
г) Правильная организация опытно-исследовательского дела в сельском хозяйстве
ІІ.
- О некоторых результатах работы по изучению травопольной системы акад. В.Р. Вильямса в условиях черноземов Украины
- Комплексное (совместное) действие агроприемов для получения высоких урожаев
- Об изучении опыта передовиков сельского хозяйства - участников ВСХВ - по агротехнике статистическим путем
Методика опытно-исследовательского дела по полеводству
Автор: Рожественський Борис Миколайович (1874-1943), український учений у галузі агрономії, член Всесоюзної академії сільськогосподарських наук.
Рік: 1958 - Київ
Сторінок: 220
Мова: російська
Дерсу Узала. Романы. /В. К. Арсеньев/ (Антикварне видання 1987 року)
Пригодницька класика російської літератури радянського періоду. Дане видання містить два романи відомого дослідника Далекого Сходу Володимира Арсеньєва - "По Уссурійському краю" та "Дерсу Узала", які розповідають про експедиції автора Уссурійською тайгою разом з його другом і провідником, гольдом (нанайцем) Дерсу Узала. Завдяки феєричному сюжету, який розвивається на фоні неймовірних пейзажів природи й життя малих народів Далекого Сходу, та доступній літературній мові, романи посідають почесне місце серед кращих творів в жанрі географічної та пригодницької літератури.
Твори написані російською мовою.
Видання стане чудовим подарунком для любителів пригод, географів та всіх, хто колекціонує антикварні книги.
Назва: Дерсу Узала. Романы.
Автор: Володимир Клавдійович Арсеньєв (1872-1930) - знаменитий російський мандрівник, географ, етнограф, письменник, дослідник Далекого Сходу, член Імператорського Російського географічного товариства. Все своє життя присвятив дослідженню Сибіру. Автор описав рельєф Примор'я та вперше детально обстежив гірську систему Сіхоте-Аліня, знайшов невідомі витоки найбільших річок краю і отримав перші відомості про їх глибини, режими течії, вивчав флору та фауну Примор'я, його корінних мешканців. Результат його експедицій - багаті за змістом праці, написані блискучою літературною мовою, а також художні книги «По Уссурійському краю» та «Дерсу Узалу». За мотивами останньої знятий японським режисером Акірою Куросава фільм "Дерсу Узала" отримав премію "Оскар".
Рік: 1987
Фрунзе "Кыргызстан"
Средневековые надписи Софии Киевской. Высоцкий С. А. (Букіністика)
Средневековые надписи Софии Киевской. (Букіністика)
По материалам граффити XI - XVII вв.
Автор: Висоцький Сергій Олександрович
Рік видання: 1976
Видавництво: Наукова думка
Мова: російська
Кількість сторінок: 456
Фундаментальне видання продовжує каталог 1966 року "Древнерусские надписи Софии Киевской XI - XIV веков".
Публікуються відкриті після 1966 року графіті давньоруського та середньовічного часу.
Древнерусские надписи Софии Киевской. Высоцкий С. А. (Букіністика)
Томас Гейнсборо /Е. Некрасова/ (Видання 1990 року)
Життя та творчість одного з видатних англійських художників
Книга присвячена життю та творчості одного з видатних представників англійського живопису доби її розквіту. Уславлений ще за життя як портретист, Томас Гейнсборо (1727-1788) був також чудовим пейзажистом, і автор особливо підкреслює цей бік його обдарування. У книзі 150 кольорових і тонових ілюстрацій, які всебічно представляють творчість художника. Аналізуючи Творчість Гейнсборо, авторка відходить від загальноприйнятої традиції: вона не розглядає його лише як блискучого портретиста, але підкреслює визначні досягнення Гейнсборо в пейзажному живописі.
«Внесок Англії у світову скарбницю мистецтва визначається насамперед творчістю Хогарта. Гейнсборо і Констебла, які представляли три покоління художників XVIII століття. У грудні 1788 року перший президент лондонської Королівської Академії, знаменитий портретист Джошуа Рейнолдс віддав належне своєму побратиму і супернику Томасу Гейнсборо, який незадовго до цього помер, присвятивши йому чергову президентську промову до учнів Академії. Рейнолдс сказав: «Якби наша нація зробила достатньо талантів, щоб ми удостоїлися честі іменуватися англійською школою живопису, ім'я Гейнсборо перейшло б до потомства серед перших носіїв слави, що починається». Справді, цей чудовий майстер у результаті пошуків і досягнень створив яскравий образ своєї суперечливої епохи». (Зі вступу)
«Томас Гейнсборо»
Автор: Є.О.Некрасова (1905-1989), доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник-консультант Науково-дослідного інституту ордена Леніна Академії мистецтв СРСР. Вона виступила автором численних статей та перекладів з англійської, монографічних видань «Хогарт» (1933), «Творчість Вільяма Блейка» (1959, 1962), «Тернер» (1970), «Мистецтво англійського романтизму» (1975), «Ломоносов-художник» (1989), а також підготувала видання книги Джеймса Уістлера «Витончене мистецтво створювати собі ворогів» (автор вступної статті, укладач та перекладач, 1970).
Видавництво: «Изобразительное искусство», 1990
Мова: російська
Сторінок: 221
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227