Переклад з української мови творів українського письменника Зміст: -На веру (повесть) -Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча) -Пятизлотник (рассказ) -Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева) -Нюрнбергское яйцо (очерк) -Хо (сказка, перевод А. Деева), -На крыльях песни (рассказ) -Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева) -«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского) -Посол чёрного царя (рассказ) -Ведьма (рассказ) -Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова) -На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Тучи (микрорассказ) -Усталость (микрорассказ) -Одинокий (микрорассказ) -Сон (рассказ) -В грешный мир (рассказ) -Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова) -Смех (рассказ) -Он идёт (рассказ) -Неизвестный (рассказ) -Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова) -В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Дебют (рассказ) -Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова) -Что записано в книгу жизни (рассказ) -Сон (рассказ) -Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова) -Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча) -Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова) -На острове (очерк, перевод А. Деева) -Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча) -Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому -Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский, «М.Коцюбинский. Избранные произведения» Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949 Мова: російська Сторінок: 375

Історично-побутовий роман «Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту. «Пан Халявский» Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові. Державне видавництво художньої літератури 1950 Мова: російська Сторінок: 227