Інший варіант книги: Історія України-Русі /Микола Аркас/ Класичне історичне видання. "Історія України-Русі" визначного митця та громадського діяча М. М. Аркаса - велика історіографічна пам’ятка початку ХХ століття. Праця була задумана у 1901 році як нарис для навчання онука автора, та, зрештою, вона перетворилася на змістовну та глибоку розвідку з історії України. Мета Аркаса при створенні цієї книги – викласти українську історію у найдоступнішій формі, зрозумілій навіть непідготовленому читачеві. "Історія України-Русі" Аркаса має проукраїнську спрямованість. Книгу написано з позиції народницького напряму, який виходить із того, що творцем історії є народ, а не держава. Видання широко проілюстроване і містить мапи. Вивчення та розуміння історії України у наш час війни з російським агресором є надзвичайно актуальним. А це видання вартує того, щоб опинитися у вашій домашній бібліотеці. Назва: Історія України-Русі Автор: Микола Миколайович Аркас (1853 - 1909) – український композитор, письменник, історик та культурний діяч. Один із засновників і голова «Просвіти» в Миколаєві та народної школи з українською мовою викладання. Автор праці «Історія України-Русі» та першої української опери «Катерина» за мотивами поеми Тараса Шевченка. Рік: 1990 Київ, Вища школа Сторінок: 395 Розміри,см.: довжина 24 ширина 17,5 товщина 2,4 Вага: 0,730 кг

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271