Новини
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Избранные сочинения в трёх томах /Жан-Жак Руссо/ Антикварне видання 1961 року
Жан-Жак Руссо (1712 - 1778) - франко-швейцарський філософ, письменник і мислитель епохи Просвітництва, а також музикознавець, композитор і ботанік. Найвизначніший представник сентименталізму. Найбільш значні твори Руссо — трактати «Міркування про походження та підстави нерівності між людьми» та «Про суспільний договір», епістолярний роман «Юлія, або Нова Елоїза», «Сповідь». Проповідував «повернення до природи» і закликав до встановлення повної соціальної рівності, тому вважається предтечею Великої французької революції.
Паризький парламент засудив його роман «Еміль», за релігійне вільнодумство та непристойність, спалення рукою ката, а автора його — до ув'язнення.
Також у 3 том творів увійшла «Сповідь» - автобіографічна книга, опублікована після смерті автора.Через відвертий зміст «Сповідь» багато разів заборонялася католицькою церквою. Папа римський Пій VII включив їх у «Римський індекс». Єпископ Труа Етьєн Антуан у 1821 році згадав «Сповідь» у своєму посланні духовенству в числі книг, які «заборонені як безбожні та блюзнірські, а також як спрямовані на підрив основ моралі та держави».
«Сповідь» вплинула на психологічну прозу епохи романтизму, її вплив став визначальним для автобіографічних творів Стендаля.
Видання ілюстроване оригінальними гравюрами XVIII століття.
Зміст:
Том 1: Об искусстве и литературе, Поэзия, драматургия, Королева Причудница (философская сказка), Эмиль, или О воспитании (педагогический роман).
Том 2: Юлия, или Новая Элоиза
Том 3: Исповедь, Прогулки одинокого мечтателя.
Назва: Избранные сочинения в трёх томах
Автор: Жан-Жак Руссо
Видавець: Москва, 1961, Государственное издательство художественной литературы
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 22,5
ширина 15
товщина 12
Вага: 3,030 кг (3 книги)
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269