Новини
Шайтан-коба-мустьєрська стоянка Криму /Колосов Ю.Г./(Наукове видання 1972 року)
Книга з історії України. Крим.
Видання присвячене відомій не тільки в Україні, але й далеко за її межами ранньопалеолітичній стоянці Криму в гроті Шайтан-Коба. Висвітлюються палеогеографічні умови розташування стоянки, геологічні умови залягання культурних решток, дається опис численного крем'яного інвентаря, фауни, реконструюються життя і побут давніх мешканців. Розглядається питання про зв'язки Криму з Добруджею, Передньою Азією, на основі чого можна припустити найбільш імовірний шлях заселення Криму в мустьєрську епоху леваллуамустьєрськими групами.
«Шайтан-коба-мустьєрська стоянка Криму»
Автор: Колосов Ю.Г.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1972
Мова: українська
Сторінок: 157
Древние российские стихотворения, собранные Киршею Даниловым (Видання 1938 року)
Перше в історії російської літератури зібрання пам'яток усної народної творчості
Збірка Кірші Данилова — перша історія російської літератури зібрання пам'яток усної народної творчості — билин, історичних пісень, скоморошин — складений напівлегендарним співаком-імпровізатором. Свій репертуар Кірша Данилов записав на Уралі після 1742 р. Це своєрідна народна книга, що має яскраво виражений демократичний характер.
«Древние российские стихотворения, собранные Киршею Даниловым»
Автор: Кирша Данілов
Видавництво «Государственное издательство «Художественная литература» 1938
Мова російська
Сторінок 312
Материалы и исследования по археологии СССР. №108/ (Антикварна книга 1963 року)
Збірник археологічних досліджень слов'янських пам'яток середини I тисячоліття н.е.
Це видання присвячене археологічним пам'яткам середини I тисячоліття н.е., які пов'язані з історією слов'янських племен напередодні утворення Київської Русі. Збірник охоплює широку географію досліджень: від Смоленська на півночі до Надпоріжжя на півдні, від Лівобережного Подніпров'я на сході до Молдови та Західної України на заході.
Основні теми збірника:
- Пам'ятки корчацького типу на Житомирщині (стаття В.П. Петрова)
- Нові розкопки поселення біля с. Корчак на р. Тетерів (стаття І.П. Русанової)
- Археологічні пам'ятки Смоленщини другої половини I тисячоліття н.е. (стаття Є.А. Шмідта)
Особливу увагу приділено пам'яткам корчацького типу, які деякі археологи називають житомирськими або пам'ятками празького типу. У збірнику висвітлено історію відкриття та вивчення цих пам'яток, подано детальний опис матеріалів з розкопок курганів та ґрунтових могильників.
Важливим аспектом досліджень є спроба встановити генетичний зв'язок між корчацькими похованнями середини I тисячоліття н.е. та місцевими пам'ятками Житомирщини ранньої залізної доби.
Видання є цінним джерелом для археологів, істориків та всіх, хто цікавиться ранньою історією слов'ян та процесом формування давньоруської держави.
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1 (репринт)
Репринтне видання Літописів Катеринославської вченої архівної комісії, в якому відтворюються публікації джерел та матеріалів з історії та культури Придніпров'я.
Катеринославська губернія займала величезний простір Півдня України - Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області України.
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1
Рік: 2010 (репринт з книги 1904 року)
Кількість сторінок: 336
Мова: російська
Русская архитектура 1830-1910-х годов (букіністика)
Класична робота про архітектуру.
Основні розділи
АРХІТЕКТУРА 1830-1890-х років
1. Композиційна система
2. Еклектика та деякі особливості світогляду 19 ст.
3. Архітектурні напрямки
Архітектура кінця 19 - початку 20 століть
1. Архітектурна композиція (модерн)
2. Ідейно-художня програма модерну
3. Архітектурні напрямки
Рік видання: 1981
Мова: російська
Надруковано в Німеччині (Лейпциг, НДР)
Повісті. Оповідання. Новели. Ольга Кобилянська (Видання класичної літератури 1988 року)
Класичне видання української класики XIX століття від "Наукової думки".
До книги ввійшли кращі твори видатної української письменниці - оповідання, новели, поетичні твори в прозі, повість "земля" та ін.
Тексти супроводжуються історико-літературним коментарем.
"Ольга Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи, яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Вслухалася в їхню таємничу мову, пройнялася симпатією до трудового люду, що в поті чола працював на ній. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни — і над Прутом, і над Дністром, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею.
В українську літературу письменниця прийшла з румунсько-німецького оточення, пишучи на початку своєї творчості німецькою мовою. Тривалий час боролася за те, щоб утвердитися в літературі саме як українська письменниця. І це їй вдалося: Ольга Кобилянська стала класиком світової літератури.
Увібравши духовні надбання багатьох народів світу, чуйна до нових віянь у літературі, Ольга Кобилянська своєю новаторською творчістю сприяла виходові українського письменства на світові обшири, збагатила його неперехідними художніми цінностями." (Федір Погребенник)
Повісті. Оповідання. Новели.
Авторка: Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942)
Київ - 1988 - Наукова думка
Сторінок: 672
Путешествие в Уссурийском крае /Н. М. Пржевальский/ (Антикварне видання 1947 року)
Книга про першу мандрівку М. Пржевальського. Всесвітньовідомий мандрівник і географ М. Пржевальський здійснив експедиції в Центральну Азію. Найменше відомо про його першу експедицію - до Уссурійського краю. Але саме ця мандрівка започаткувала дослідницьку діяльність М. Пржевальського. Мандрівник два роки досліджував Уссурійський край, вивчав флору та фауну краю. Разом із цим у нього були й конкретні доручення зі штабу військ, згідно з якими він повинен був зібрати інформацію про аборигенів, які живуть уздовж річки Уссурі, а також вивчити шляхи, що ведуть до кордонів Кореї і Маньчжурії. Відстань від Хабаровська до поселення Буссе Пржевальський пройшов пішки за двадцать три дні. У своїй праці М. Пржевалський описав басейн Уссурі, озеро Ханка, узбережжя Японського моря. На озері Ханка він стежив за масовими перельотами птахів, цвітінням лотоса та любовними іграми японських журавлів. У ході експедиції він зібрав близько 300 видів рослин і виготовив понад 300 опудал птахів.
Видання містить ілюстрації та мапи.
Книга зацікавить усіх мандрівників, географів, етнографів, любителів історії, природи та культури Азії.
Назва: Путешествие в Уссурийском крае.
Автор: Микола Михайлович Пржевальський (1839 — 1888) — мандрівник, географ, природодослідник, науковець, історик, археолог, знавець семи мов. Рід Пржевальських походив від українських козаків. Микола Пржевальський зробив величезний внесок у наукове пізнання Центральної Азії, створив принципово нові карти Центральної Азії. Його назвали «великим мандрівником всіх часів і народів». Ім'я Миколи Пржевальського посіло гідне місце поруч з іменами Семенова-Тян-Шанського, Лівінгстона, Стенлі, Крузенштерна та Беллінсгаузена.
Рік: 1947
Москва
ОГИЗ Государственное издательство географической литературы
Сторінок: 308
довжина 26,5
ширина 18
товщина 1,5
Вага: 0,600 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Походження Києва. Боровський Я.Є. (Наукове видання 1981 року)
Книга про історію Києва. Автор вперше подає монографічний огляд вітчизняної історіографії про походження Києва (XVIII-XX ст.) відзначає значні досягнення істориків у вивченні цієї проблеми, залучає маловідомі писемні джерела для її вирішення. Для істориків, археологів та всіх хто цікавиться історією нашої Батьківщини.
"Походження Києва". Історіографічний нарис
Автор: Боровський Ярослав Євгенович (1937-2003)
Видавництво Київ "Наукова думка" 1981
Мова українська
Сторінок 152
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353
Сочинения. Том I – IV /И. В. Мичурин/ (Антикварні видання 1948 року)
Раритетні природознавчі видання. "Сочинения" у чотирьох томах - це праці І. В. Мічуріна, в яких усі матеріали систематизовані за тематичним принципом і всередині кожних тематичних розділів розміщені в хронологічному порядку.
У перший том "Сочинений" увійшли основні праці І. В. Мічуріна, присвячені принципам та методам його роботи. Окрім того, в цей том увійшла передмова академіка Т. Д. Лисенка, яка характеризує творчість Мічуріна, а також вступна стаття академіка І. І. Презена і біографічний нарис, який написав особистий секретар І. В. Мічуріна. Авторський текст відтворено з найбільш достовірних джерел без редакційних змін, за винятком деяких окремих випадків, про які йдеться в підрядкових примітках.
У другому томі "Сочинений" містяться помологічні описи виведених І. В. Мічуріним сортів. Помологічні описи розкривають суть загальнобіологічного вчення І. В. Мічуріна про створення нового сорту, про управління розвитку організму за допомогою мічурінських методів: застосування суміші пилку, попереднє вегатитивне зближення, посередник, ментор. Читач зможе прослідкувати за всім довготривалим процесом створення та вирощування багаторічної плодової рослини від моменту схрещування початкових батьківських форм до декількох років плодоношення гібрида, коли він вже перетворюється у сорт. Перший розділ тому - це помологічні описи сортів плодово-ягідних рослин, які були виведені І. В. Мічуріним. У другому розділі містяться статті на помологічну тематику, які були опубліковані І. В. Мічуріним у різний час у періодиці й окремих збірниках.
У третьому томі "Сочинений" опубліковані робочі щоденники, окремі узагальнення, замітки, теми та начерки статтей - все те, що в процесі своєї творчості І. В. Мічурін записував в робочих зошитах. У виданні міститься додатковий документальний матеріал для вивчення історії творчої спадщини, яку залишив І. Мічурін. У першу частину тому увійшли спостереження за життям рослин, фенологічні спостереження, експерименти. У другій частині тому містяться записи, присвячені питанням створення нових форм і сортів рослин, а також методичні та помологічні нотатки. У третій частині тому - теми статтей і різні начерки. У четвертій частині зібрані записи, які стосуються актинідій. У додатках є записи, які були в оригіналі закреслені І. Мічуріним. Усі відтворені у тексті малюнки виконані також І. Мічуріним.
У четвертому томі "Сочинений" містяться автобіографічні відомості І. В. Мічуріна, статті різних років, відкриті листи, доповіді, рецензії, передмови, замітки, переписка. У додатку є інвентаризація рослинного матеріалу І. В. Мічуріна, яку, на його прохання, склав П. Н. Яковлєв. Також том доповнений приміткам, покажчиком імен, покажчиком назв рослин та алфавітним покажчиком праць І. В. Мічуріна.
У книгах є чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Попри наявність радянської пропаганди у текстах видань, праці І. В. Мічуріна містять багатий фактичний та ілюстративний матеріал, який може бути корисним для дослідників природознавства та усіх, хто цікавиться історією біологічної науки двадцятого століття.
Назва: Сочинения. Том I - IV.
Автор: Іван Володимирович Мічурін (1855 — 1935) - біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур. Розробив методи селекції плодово-ягодних рослин, головним чином — метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).
Рік: 1948
Москва
ОГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы.
Сторінок: 715, 619, 610, 800
довжина 23
ширина 16
товщина 16
Вага: 4,960 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
История и культура античного мира (Наукове видання 1977 року)
Збірка статей про історію та культуру античного світу
Статті збірки охоплюють різні сторони історії та культури античного світу Середземномор'я та Північного Причорномор'я, Середньої Азії та Кавказу. Вони присвячені питанням економіки та соціальних зв'язків у античному світі, оцінці спадщини античності у світовій культурі; досліджується ставлення до античності у ранньому середньовіччі та міфологія слов'ян; у ряді статей йдеться про поширення грецьких та східних культів, містобудування та архітектуру, вазопису та скульптуру, кераміку та епіграфіку; публікуються знову відкриті чи неопубліковані античні пам'ятки. Статті збірки відображають коло проблем, над якими плідно працює Володимир Дмитрович Блаватський.
«История и культура античного мира»
Видавництво «Издательство «Наука» Москва 1977
Мова російська
Сторінок 232
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269