Новини
Текстология /Д. С. Лихачев/ (Наукове видання 1983 року)
Класичне видання з теорії літератури. У своїй науковій праці "Текстология на материале русской литературы X - XVII веков" відомий філолог Д. С. Лихачов розповідає про місце текстології серед інших філологічних дисциплін, а також про те, як текстологія стала наукою, що вивчає історію тексту і нерозривно пов'язаною з історичною наукою, літературознавством, історією суспільної думки та палеографією. Автор стверджував, що самостійність текстології як науки та її тісний зв'язок з іншими науками особливо чітко визначилася у тій галузі, яка вивчає руську літературу XI—XVII ст. Попри певну ідеологічну забарвленість, це видання містить важливий узагальнюючий досвід текстології, що нагромадився у фахівців з давньоруської літератури. Тому, матеріали, які викладені у "Текстологии на материале русской литературы X - XVII веков" можуть бути корисними і для текстологів, які працюють і в інших сферах.
Видання підійде усім, хто цікавиться теорією літератури та, зокрема, історією давньоруської літератури.
Назва: Текстология
Автор: Дмитро Сергі́йович Лихачов (1906 - 1999) — філолог, історик, текстолог, академік, автор фундаментальних праць присвячених історії давньоруської літератури та текстології.
Рік: 1983
Ленинград, "Наука" Ленинградское отделение
Сторінок: 639
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 15,5
товщина 3
Вага: 0,730 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. Юрій Пінчук (Наукове видання 2009 року)
Творення національної свідомості у студіях видатного вченого Миколи Костомарова.
У книзі розглядаються наукові студії з історії України видатного вченого, письменника і громадсько-політичного діяча XIX століття Миколи Костомарова «Богдан Хмельницький», «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці» та інші в аспекті формування вітчизняної свідомості. Структура побудована за географією Костомарової творчої діяльності та хронологією створення і публікації ним студій. Акцентується увага на концептуальних, історіографічних, методологічних, термінологічних та інших питаннях як основи репрезентації наукової спадщини Костомарова- історика стосовно процесу пробудження і конституювання української нації. Для науковців, широкого кола читачів
«Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації»
Автор: Пінчук Юрій Анатолійович -- доктор історичних наук, професор, лауреат премії імені М.І.Костомарова Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України
Мова українська
Рік: 2009
Сторінок 306
Красота человека в искусстве (Видання 1980 року)
Ілюстрований альбом витворів мистецтва
«За всіх часів образ людини був центральною темою мистецтва. Саме тут найповніше і найглибше розкривалися етичні та естетичні ідеали кожної епохи. Художні образи, створені мистецтвом, говорять не тільки про те, якою була людина в реальному житті, а й про те, якою вона хотіла б бути, розповідають про ті ідеали, до яких вона хотіла б наблизитися. На сторінках цього альбому зібрані уславлені шедеври світового мистецтва, перед нами проходять різні художні образи починаючи від Стародавнього Єгипту та античної Греції до створінь майстрів Відродження та художників наших днів. У цих творах можна побачити пошуки когось узагальненого ідеального типу, і основні закономірності у будові та пропорціях людського тіла, і прагнення виявити неповторну своєрідність та чарівність окремої індивідуальної особистості, та захоплення пластичною досконалістю людської подоби.
Твори великих майстрів, представлені в альбомі, говорять про нескінченну різноманітність прекрасного. Але як не різні ці образи, що змінюють один одного, неминуче виражають смаки і прагнення свого часу, всі вони сповнені справжнього трепету життя, без якого немає істинної краси. Саме завдяки цьому краса, втілена у витворах минулих епох, досі продовжує хвилювати та підкорювати нас. За часів соціалістичних перетворень все більш багатогранним ставав і образ людської краси у радянському мистецтві. Перестаючи бути чимось винятковим, краса зливається з повсякденністю, але не принижується цією повсякденністю, а навпаки сприймає від неї всю широту її звучання і пафос спрямованості в майбутнє.» Альбом містить 174 ілюстрації.
«Красота человека в искусстве». Альбом
Автор: І.А.Кузнєцова
Видавництво: «Искусство», 1980
Мова: російська
Сторінок: 223
Записки о России XVI-начало XVII в. /Джером Горсей/ (Видання 1990 року)
Твори англійського діпломата.
Видання містить новий повний переклад творів агента англійської торгової компанії та дипломата Джерома Горсея, який жив у Росії в 70-90-ті роки XVI ст. Публікація включає три твори Горсея, які повідомляють важливі, часом унікальні відомості про політичний розвиток російської держави в період царювання Івана Грозного, Федора Івановича та Бориса Годунова, торгівлі, зовнішньої політики, опричнини, взаємин держави і церкви. Переклад, що публікується, дає цілу низку нових трактувань тексту, а у вступній статті пропонуються спостереження над походженням цього цінного і малодоступного джерела. У додатку вміщено документи англійської торгової компанії, і навіть перший повний російський переклад поетичних послань із Росії XVI в. англійця.
«Записки о России. XVI — начало XVII в.» (Записки про Росію. XVI - початок XVII ст.)
Автор: Джером Горсей
Видавництво Московського університету, Москва, 1990
Мова: російська
Сторінок: 286
Євпраксія / Павло Загребельний / Видання 1987 року
Заключний роман історичної серії відомого українського письменника та сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про драматичну долю онуки Ярослава Мудрого, київської князівни Євпраксії, яка стала Адельгейдою Київською, дружиною Генріха IV, імператора Священної Римської імперії.
У передмові автор називає твори серії («Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст» та «Євпраксія») «художніми дослідженнями народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні» і описує «Євпраксію» як «роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, трагедію втрати любові».
Сильний характер головної героїні та прагнення зберегти власну ідентичність у чужому середовищі допомагають зберегти життя і, зрештою, повернутись додому. Важливою складовою твору є зображення політичних інтриг, оскільки Євпраксія опиняється в епіцентрі боротьби за владу між імператором та папством, відомої як боротьба за інвеституру.
Назва: Євпраксія
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1987, Київ
Сторінок: 319
Мова: українська
Metamorfozy metefor Rudolf Fabry (Метаморфози метафор, Рудольф Фабрі, словацьке видання 1978 року)
Словацька поезія
Ілюстрована збірка поезій словацького автора. Великий формат.
Зі змісту:
- Світ снів метеликів - суб'єктивна лірика
- Запрошення небес - езотерична лірика
- Турбота про квіти земель миру - за мир, проти війни...
Автор: Rudolf Fabry (Рудольф Фабрі)
Видавництво: Pallas, Братислава 1978
Мова: словацька
Сторінок: 88
maitres flamands et maitres allemands CHEFFS-D`oeuvre de l`art (Шедеври мистецтва, великі художники: фламандські майстри та німецькі майстри. Французьке видання)
Альбом творів фламандських та німецькі живописців
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» складається з коментарів та історії на Van Der Weyden, Altdorfer, Albrecht Durer , Lucas Cranach (l'Ancien), Jose de Ribera. Альбом вміщує загалом 40 сторінок і 80 кольорових ілюстрацій.
«Chefs-d'oeuvre de l'art - maitres flamands et maitres allemands» (Шедеври мистецтва, великі художники: фламандські майстри та німецькі майстри)
Видавництво: Hachette-Fabbre, Milan
Мова: французька
Красное и черное / Стендаль / (Видання 1990 року)
"Червоне і чорне" - це один з найвідоміших творів Стендаля (справжнє ім'я - Анрі-Марі Бейль), який вважається шедевром французької літератури. Роман, вперше опублікований у 1830 р., розповідає історію Жульєна Сореля, молодого чоловіка з провінції, який намагається піднятися по соціальній драбині у післянаполеонівській Франції.
Назва роману символічна: "червоне" символізує армію та революцію, а "чорне" - церкву, які були двома основними шляхами для соціального просування в той час. Стендаль майстерно зображує соціальні та політичні реалії Франції періоду Реставрації, створюючи гострий соціально-психологічний портрет суспільства.
Роман вирізняється глибоким психологічним аналізом головного героя, детальним описом соціальних відносин та критичним поглядом на суспільство того часу. "Червоне і чорне" залишається актуальним і сьогодні, піднімаючи вічні теми амбіцій, кохання, класової нерівності та моральних дилем.
Бібліографічна інформація
Назва: Красное и черное
Автор: Стендаль (Анрі-Марі Бейль)
Рік і місце видання: 1990, Київ
Сторінок: 390
Мова: російська
/
довжина 22
ширина 15
товщина 2,5
Вага: 0,510 кг
Єгиптознавство. Пошуки гробниці Осіріса / (Видання 2006 року)
Подарункове видання щоденника експедиції міс Емілі Сендс 1926 р., присвяченого пошукам гробниці бога Осіріса в Єгипті.
Унікальне подарункове видання, яке є точним відтворенням щоденника містичної експедиції 1926 р. Книга імітує автентичний щоденник міс Емілі Сендс, яка разом зі своїми супутниками вирушила до Єгипту на пошуки легендарної магії бога Осіріса та прихованих скарбів давнини.
Експедиція розпочалася в листопаді 1926 р., але після декількох звітів про перебіг подорожі міс Емілі та всі учасники експедиції безслідно зникли. Щоденник детально описує хід дослідження єгипетських пам'яток, пірамід, храмів і гробниць, поєднуючи наукові спостереження з містичними пошуками.
Видання стало міжнародним бестселером, тримаючись на першому місці рейтингу "New York Times" протягом 24 тижнів поспіль. Книга оформлена у збільшеному форматі з ілюстраціями та твердою палітуркою, що створює ефект справжнього старовинного щоденника.
Це захопливе поєднання історичних фактів про Стародавній Єгипет із елементами пригодницького роману та містичної літератури.
Твори. Іван СЕНЧЕНКО (Видання класичної літератури 1990 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
Твори письменника-класика української літератури 20 століття Івана Сенченка, згруповані за етапами-циклами його творчості - "Червоноградський", "Солом'янський", "Донецький", "Фольклорний".
"Діти народу упослідженого, гнобленого соціально й національно, вони сміливо ступили у Храм мистецтва, щоб відродити до життя замулені джерела культурної самобутності, передати у своїх творах багатство звільненої народної душі, народного духу." (з передмови до книги)
Оповідання. Повісті. Спогади
Автор: Іван Юхимович Сенченко (1901-1975)
Київ 1990 Наукова думка
Сторінок: 664
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342