Новини
Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського /уп. С. Полун/ (Видання 1988 року)
Альбом кращих творів колекції музею
Феодосійська картинна галерея — один з найстаріших художніх музеїв країни. Крім робіт І. Айвазовського, в галереї експонуються твори М.Латрі, Л.Лагоріо, К.Богаєвського, А.Фесслера та інших відомих майстрів. В альбомі репродукуються кращі твори з колекції. У вступній статті висвітлено історію створення музею.. Українською, російською, англійською мовами. Резюме німецькою і французькою мовами.
«Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського». Альбом
Автор-упорядник: Світлана Полун
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 150
Отец Горио. Шагреневая Кожа. Гобсек /Оноре де Бальзак/ (Видання 1987 року)
Збірка романів французького письменника і драматурга Оноре де Бальзака (1799-1850). У ній відтворено багатогранну громадську, політичну панораму післянаполеонівської Франції, правдиво і докладно висвітлено тогочасне суспільство зі всіма його вадами. О.Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі. У його творчості представлені складні родинні стосунки, влада грошей, деградація моральних цінностей. Заразом є глибокі психологічні описи всеохопного щастя чи нескінченного горя. Герої О.Бальзака - багатогранні та неоднозначні, вони одночасно і грішні, і людяні. Радянська ідеологічна система пропагувала творчість О.Бальзака, спрощено подаючи його як критика "буржуазного" європейського суспільства.
Назва: Отец Горио. Шагреневая Кожа. Гобсек /Оноре де Бальзак/ (Видання 1987 року)
Автор: Оноре де Бальзак
Рык ы мысце видання: 1987, Київ, Радянська школа
Сторінок: 398
довжина 22
ширина 14
товщина 2
Вага: 0,480 кг
Moderne Malerei mit 48 farbtafeln (Сучасний живопис (з 48 кольоровими ілюстраціями), німецьке видання 1975 року)
Альбом робіт художників-експресіоністів першої половини ХХ ст..
«Цей том продовжує серію монографій про важливі епохи живопису, яка розпочалася з роботи над імпресіоністами, і присвячена художній творчості першої половини ХХ століття. Ніколи живопис не мав такого різнорідного обличчя і стільки різних течій, що йшли пліч-о-пліч, як за останні 50 років. Натуралізм, який досяг свого найвищого розквіту в імпресіонізмі, вже не давав жодних можливостей для подальшого розвитку, тому художник змушений був шукати інших засобів і шляхів для оформлення і вираження своїх ідей і поглядів у намальованому чи мальованому образі. Різноманітність напрямків, які можна виділити в сучасному живописі, яскраво представлено в цьому томі та ретельно підібраному візуальному матеріалі. Отже, це не стільки окремі художники, скільки основні групові утворення, такі як фовізм, кубізм, експресіонізм, футуризм, метафізичний живопис, абстрактний живопис і сюрреалізм, які показані в їх вирішальних проявах, хоча увага все ж таки зосереджена на репрезентації цінувалося типове у творчості окремих митців. Розділ картин починається з робіт Сезанна, Ван Гога, Мунка та Ходлера, вплив яких на живопис наступного покоління став вирішальним. Зображення надходять з музеїв і приватних колекцій Європи та Америки. Крім відомих картин, репродукуються численні важкодоступні роботи.»
«MODERNE MALEREI (mit 48 Farbtafeln)». Альбом
Видавництво: Pawlak verlag 1975
Мова: німецька
Сторінок: 48
Українські прислів’я та приказки (Видання 1984 року)
Народна творчість
До збірки увійшли найкращі українські прислів'я та приказки.
Зміст:
- Немеркнучі перлини. М.М.Пазяк
Дожовтневі прислів'я та приказки:
- Трудові маси і панство.
- Боротьба проти соціального гніту
- Правда й кривда. Щастя й доля
- Природа. Господарська діяльність людини
- Подорожування й транспорт. Ремесла та промисли
- Праця. Лінощі
- Побут людини
- Родинне життя
- Вік людини
- Думка і мова. Досвід та знання
- Риси характеру. Вади людини
- Взаємини між людьми
- Релігія та духовенство
- Історичні та топонімічні прислів'я
Радянські прислів'я та приказки:
- В.І.Ленін. Комуністична партія
- Боротьба за перемогу Великого Жовтня
- Захист Радянської Батьківщини. «Велика Вітчизняна війна»
- Мирна праця радянського народу
«Українські прислів'я та приказки»
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1984
Мова: українська
Сторінок: 388
Культура древней Японии. Иофан Н.А. (Наукове видання 1974 року)
Дослідження витоків та становлення та розвитку японської національної культури. На матеріалі археологічних та етнографічних даних, пам'ятників літератури та мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, музика, театр), на фоні політичної та соціально-економічної історії розглядаються міфологічні та релігійні уявлення давніх японців, їх естетичні ідеали, простежується процес становлення культурної традиції.
Культура давньої Японії.
Частина І. Протояпонська культура та становлення культури Японії (від неоліту до держави Ямато)
Частина ІІ. Культура Японії періоду переходу від давніх часів до раннього середньовіччя (6-8 ст.)
Культура древней Японии.
Рік: 1974
261 сторінок
Твори. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка. (Видання класичної літератури 1984 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Збірка творів видатних українських літераторів XIX століття - Петра Гулака-Артемовського та Євгена Гребінки
"Перші три десятиліття XIX ст. висунули перед молодою українською літературою багато складних проблем, починаючи з відстоювання прав на розвиток літератури рідною мовою і кінчаючи визначенням характеру і шляхів її розвитку. Необхідно було переборювати не лише самодержавні утиски і переслідування, а й скептичне ставлення шовіністичних кіл до самої можливості створення літератури українською мовою.
Серед тих, хто слідом за Котляревським утверджував українську мову як мову самобутньої національної культури, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петру Гулаку-Артемовському і Євгену Гребінці"
Поетичні твори. Петро Гулак-Артемовський. (1790-1865)
Поетичні твори. Повісті та оповідання. Євген Гребінка. (1812-1848)
Київ - 1984 - Наукова думка
Сторінок: 605
Полтавщина /Є. А. Дерлеменко/ (Мистецьке видання 1983 року)
Унікальний фотоальбом із видами Полтавщини. Видання присвячено унікальному куточку нашої країни - Полтавщині - краю знаменитої Полтавської битви 1709 року, Сорочинського ярмарку, придніпровських пейзажів, героїчного історичного та культурного минулого. У альбомі містяться якісні фотографії полтавського краю, зокрема, чудових видів полтавських пейзажів, історичної архітектури міст і сіл, Сорочинського ярмарку та художніх промислів. Попри те, що у вступному історичному екскурсі присутня радянська пропаганда, фото, вміщені в книгу, з плином часу отримали самостійну цінність. Адже лампові фотографії та фотознімки, зроблені при теплому сонячному світлі вважаються одними з найякісніших і найгарніших.
Видання - для усіх любителів якісних фотоальбомів, зокрема, тих, кому подобається пізнавати нашу рідну Україну.
У альбомі присутній екслібрис з назвою "Придбано на Сорочинському ярмарку. Полтавський облкниготорг".
Назва: Полтавщина.
Автор: Євген Анатолійович Дерлеменко - фотохудожник (пам'ятки архітектури та паркового мистецтва; краєвиди Грузії, роботи за мотивами творів Д. Гурамішвілі), засновник жанру фотопоеми.
Рік: 1983
Київ, "Мистецтво"
Мова: українська, англійська, німецька, російська
Сторінок: -
довжина 29
ширина 20,5
товщина 1
Вага: 0,600 кг
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Іван Карпенко-Карий. Драматичні твори (Видання класичної літератури 1989 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Іван Карпенко-Карий - один з основоположників українського театру, до збірки увійшли основні його драматичні твори:
- Бурлака
- Розумний і дурень
- Наймичка
- Мартин Боруля
- Безталанна
- Сто тисяч
- Сава Чалий
- Хазяїн
- Суєта
- Житейське море
Оповідання. Повісті. Драматичні твори
Автор: Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич, 1845-1907)
Київ - 1989 - Наукова думка
Сторінок: 600
Історія України (в 2-х томах) /Н. Д. Полонська-Василенко/ (Наукове видання 1992 року)
Класичне історичне видання. "Історія України" (в двох томах) Н. Д. Полонської-Василенко - це загальний нарис національної історії, який свого часу був підготовлений як підручник для вузів. У двотомнику висвітлюється насамперед політична історія України, багатовікова боротьба українського народу за власну державність. Окрім того, у виданнях подано огляди економічного життя України, соціальних відносин, розвитку культури та церкви. У вступній статті містяться відомості про нелегкий життєвий і творчий шлях дослідниці, ім'я якої довгі роки замовчувалося. Перший том праці присвячений історії України з найдавніших часів до середини XVII ст. Другий том висвітлює період з середини XVII століття до початку 20-х років XX століття.
Книга сподобається як професійним історикам, так і всім тим, хто цікавиться історією свого народу.
Назва: Історія України (в 2-х томах)
Автор: Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко (1884 — 1973) - українська вчена, історик, археолог, архівіст, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор історичних наук.
Рік: 1992
Київ, "Либідь"
Сторінок: 606+587
Розміри,см.:
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 7,5
Вага: 1,120 кг
Львівська кераміка. Голубець О.М. (Наукове видання 1991 року)
Декоративна кераміка з 40-х по 80-ті роки XX ст.
У монографії висвітлюється розвиток львівської професіональної школи декоративної кераміки у період з 40-х по 80-ті роки XX ст. Розглядаються основні тенденції і перспективи розвитку цього традиційного виду декоративно-прикладного мистецтва, доробок сучасних художників-керамістів. Для мистецтвознавців, художників, архітекторів.
«Львівська кераміка»
Автор: Орест Михайлович Голубець
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1991
Мова: українська та російська
Сторінок: 116
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353