Альбом робіт французького живописця Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст. «Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом) Видавництво: Hachette, Франція, 1968 Мова: французька

Альбом робіт іспанського живописця Бартоломе Естебану Мурільйо Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Бартоломе Естебану Мурільйо. Бартоломе Естебан Мурільйо (охрещений 1 січня 1618 р., Севілья, Іспанія — помер 3 квітня 1682 р., Севілья), найпопулярніший бароковий релігійний художник Іспанії XVII ст., відомий своєю ідеалізованою, часом дорогоцінною манерою. Серед його головних покровителів були релігійні ордени, особливо францисканці, і братства в Севільї (Севільї) та Андалусії. Серед ранніх робіт Мурільйо — Діва Розарію (бл. 1642). У рудиментарному стилі його художньо консервативного севільського майстра Хуана дель Кастільо. Ця рання робота поєднує в собі італійський маньєризм 16-го століття та фламандський реалізм. 11 картин, які спочатку висіли в маленькому монастирі Сан-Франциско в Севільї — наприклад, «Екстаз святого Дієго з Алькали» (1646) — виконано в більш сучасному натуралістичному стилі севільської школи, заснованої Дієго Веласкесом і продовженої Франсіско де Сурбаран. Цій серії притаманні реалізм і тенебризм (контрастне світлотінь) і використання банальних моделей, акцент на жанрі чи побутових сценах. «Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°37: Murillo» (Шедеври мистецтва, великі художники n°37: Мурільйо) Видавництво: Hachette, Франція, 1967 Мова: французька