Культурна спадщина України. Книгознавчий нарис розповідає про львівські стародруки - видання XVI-XVIII ст., що стали надбанням скарбниці вітчизняної культури. Нині вони дбайливо зберігаються в державних бібліотеках, музеях, архівах. «Львівські стародруки. Книгознавчий нарис». Автори: Яким Запаско, Орест Мацюк Видавництво: «Каменяр», Львів, 1983 Мова: українська Сторінок: 172

Автобіографічна документальна повість. Микола Негода - український письменник, який маленьким хлопчиком пережив голодомор 1932–1933 років у селі Бузуків на Черкащині. Про ті важкі часи він розповідає в своїй документальній повісті "Сповідь перед собою", яку написав у 2006 році. Автора врятували від голодної смерті старші брат і сестра, які відвезли його до Черкас. Надзичайно щемка та щира оповідь Миколи Негоди про голодне дитинство та усі незгоди, яких зазнав український народ під час правління радянської влади, не залишить байдужим жодного читача. Назва: Сповідь перед собою. Автор: Микола Тодосійович Негода (1928 — 2008) — український поет і письменник. Автор багатьох віршів, пісень, нарисів, повістей. Автор пісні-реквієму "Степом, степом…", романів «Холодний яр» (за лібрето була створена однойменна опера Олександра Винокура), «Божа кара», «Отаман Мамай», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою», документальної повісті «Говоритиму з віками», іронічно-трагічної повісті «Лукава слава» та драматичної поеми «Дума про Кобзаря». Одна з вулиць Черкас названа на честь Миколи Негоди. Рік: 2006 Сторінок: 301 довжина 18 ширина 15 товщина 1,5 Вага: 0,350 кг

Історично-побутовий роман «Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту. «Пан Халявский» Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові. Державне видавництво художньої літератури 1950 Мова: російська Сторінок: 227