Новини
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
“Сагайдачний” /Андрій Чайковський/ (Видання 1990 року)
До книги українського письменника Андрія Чайковського (1857-1935) ввійшов історичний роман у трьох книгах "Побратими", "до слави" (ч. 1,2) та нариси "Петро Конашевич-Сагайдачний" і "Запорожжя", в яких на документальній основі зображено події кінця 16-початку 17 ст., коли гетьманом українського запорозького козацтва був Сагайдачний.
У творі змальовано й інші постаті народних ватажків, визначних культурних діячів того часу.
Назва: "Сагайдачний"
Автор: Андрій Чайковський
Видання: 1990 р., Видавництво "Дніпро", Київ
Сторінок: 583
довжина 21
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,520 кг
Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья /Сокольский/ (Видання 1971 року)
Матеріали та дослідження з археології.
Ця робота присвячена історії деревообробки в одному з районів античного світу, в державах Північного Причорномор'я, які відігравали важливу роль у процесі історичного розвитку своєї епохи, особливо в історії народів Східної Європи, і були найдавнішими державами на території нашої країни. Вивчення виробництва та культури цих держав і, зокрема, деревообробки має велике значення і водночас становить велику складність, тому що виробництво та культура тут були засновані на базі виробництва та культури греко-середземноморського товариства VII-VI ст. до зв. е., а надалі розвивалися в тісному контакті з культурою місцевих північно-чорноморських народів.
«Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья» (Деревообробне ремесло в Античних державах Північного Причорномор'я).
Автор: Сокольський М.І.
Видавництво: «Наука», Москва, 1971
Мова: російська
Сторінок: 286
Девяносто третий год /Виктор Гюго/ (Антикварне видання 1981 року)
Історичний роман французького класика світової літератури Віктора Гюго (1802-1885), який присвячений Францзькій революції 1793 року і її героям. Написанню книги передувало грунтовне опрацювання письменником записок учасників революції та наукових праць про цю історичну подію. У творі автор відтворив протиставлення революції і контреволюції і підвів це до моральної моральної дилеми: гуманні цінності і насильницькі методи їх досягнення.
Назва:Девяносто третий год
Автор: Віктор Гюго
Рік і місце видання: 1981, Москва, Видавництво «Правда»
Мова: російська
Сторінок: 397
довжина 20,5
ширина 13
товщина 2
Вага: 0,430 кг
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353
Матеріали з антропології України. Випуск 5 (Збірка наукових статей 1971 року)
Матеріали з антропології України – неперіодичне видання Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
У виданні публікуються статті з проблем теорії та методики антропологічних досліджень, етнічної антропології давнього і сучасного населення України, прикладної і фізіологічної антропології, антропогенезу, розвідки про антропологічні та археологічні дослідження в інших регіонах СРСР.
Зміст
Є.І. Данилова - Деякі серологічні особливості населення УРСР у зв'язку з етнічною історією українського народу
В.Д. Дяченко - Дані популяційної генетики для районування етнічної території народів світу, зокрема українців та молдаван, в зіставленні з їх морфологічною типологією
І.М. Кухтенко - Розподіл груп крові AB0 серед російського населення с. Мар'їне на Харківщині
Л.В. Волков - Соматологічна характеристика українських легкоатлетів вищих спортивних розрядів
В.П. Алексєєв - Матеріали до краніологічної характеристики українського народу
М.М. Герасимова - Краніологічні матеріали з античної Фанагорії
Т.С. Кондукторова - Пізні скіфи на нижньому Дніпрі (за антропологічними матеріалами Золотобалківського могильника)
В.Й. Добряк - Гістологічне дослідження уламків спалених кісток із знахідки біля с. Глодоси
Л.І. Тегако - Одонтологічні дослідження на території Білорусі у зв'язку з проблемою етногренезу білоруського народу
І.М. Чіканчі - Порівняння асиметрії морфологічної будови щелеп людини і мавп
І.І. Саливон - Краніологічна характеристика середньовічного населення м. Новогрудка
Г.П. Зіневич - До антропології могильника біля с. Завітне в Криму
Матеріали з антропології України. Випуск 5
Рік: 1971
Київ Наукова Думка
Сторінок: 123
Народні оповідання /уп. С.В. Мішанич/ (Видання 1983 року)
Українська народна творчість
До чергового тому серії увійти найбільш типові, художньо довершені зразки народної белетристики: спогади бувальщини, повели, побутові притчі, фацеції, сценки тощо. Важливе місце відведено оповіданням радянського часу — про події в дні «Великого Жовтня», громадянської і «Великої Вітчизняної воєн», про трудові звершення радянського народу. Твори цього жанру видаються окремою збіркою вперше, переважна більшість з них друкується на основі архівних джерел та сучасних записів. Для філологів, етнографів, істориків та всіх шанувальників народної творчості.
«Народні оповідання»
Упорядник: С.В.Мішанич
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1983
Мова: українська
Сторінок: 501
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Атлас пещерных городов Крыма (2007)
докладний опис штучних печер Криму.
У книзі представлені повні схеми комплексів печерних споруд шести найбільших печерних міст Криму – Бакла, Тепе-Кермен, Качі-Каль-он, Ескі-Кермен, Мангуп-Кале та Чуфут-Кале. Схеми відображають великомасштабні плани міст та його основних районів. Наводиться докладний опис штучних печер, внутрішньоскельних, а також основних наземних споруд, аналізуються технології їх створення та експлуатації. У книзі використано 77 оригінальних схем та понад 450 фотографій.
Містить авторський автограф з посвятою.
«Атлас пещерных городов Крыма подорож до будівельників та мешканців печер»
Автор: Анатолій Гуськов
Видання 2007 року
Мова: російська
Сторінок: 197
Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.
Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.
Видавництво: “Наукова думка”
Рік: 1991
Кількість сторінок: 223
Публікація важливого описово-статичного джерела до історії Слобідської України 18 століття. Містить екскурс в історію краю, відомості про адміністративний устрій з описом важливих поселень, відомості про населення, економічну складову тощо.
Книги схожого змісту:
Описи Лівобережної України (Наукове видання 1997 року)
1. Матеріалы для историко-статистическаго описанія Екатеринославской епархіи. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столѣтія. Феодосій Макаревскій (Репринт 2000 року)
2. Киев во второй половине XVII века: историко архитектурный очерк (букіністика)
3. К истории полтавского дворянства. Павловский И.Ф. (репринт)
4. К истории Полтавской епархии. Исторические и бытовые очерки, заметки и переписка. По архивным данным. Павловский И.Ф. (репринт)
5. Полтава. Исторический очерк ее, как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами (1802-1856). Павловский И.Ф. (репринт)
6. Археологические исследования древнего Киева. Отчёты и материалы (1938-1947 гг.) Каргер М.К.
7. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. Михайло Грушевський (Репринт 1991)
8. Записки о Полтаве. В. Є. Бучневич (репринт)
9. Сокровища Древней Руси (1974)
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Сповідь перед собою /М. Т. Негода/ (Автобіографічне видання 2006 року)
Автобіографічна документальна повість. Микола Негода - український письменник, який маленьким хлопчиком пережив голодомор 1932–1933 років у селі Бузуків на Черкащині. Про ті важкі часи він розповідає в своїй документальній повісті "Сповідь перед собою", яку написав у 2006 році. Автора врятували від голодної смерті старші брат і сестра, які відвезли його до Черкас.
Надзичайно щемка та щира оповідь Миколи Негоди про голодне дитинство та усі незгоди, яких зазнав український народ під час правління радянської влади, не залишить байдужим жодного читача.
Назва: Сповідь перед собою.
Автор: Микола Тодосійович Негода (1928 — 2008) — український поет і письменник. Автор багатьох віршів, пісень, нарисів, повістей. Автор пісні-реквієму "Степом, степом…", романів «Холодний яр» (за лібрето була створена однойменна опера Олександра Винокура), «Божа кара», «Отаман Мамай», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою», документальної повісті «Говоритиму з віками», іронічно-трагічної повісті «Лукава слава» та драматичної поеми «Дума про Кобзаря». Одна з вулиць Черкас названа на честь Миколи Негоди.
Рік: 2006
Сторінок: 301
довжина 18
ширина 15
товщина 1,5
Вага: 0,350 кг