Новини
Твори: В чотрьох томах / Опільський Юліян / (Видання 1994-2005 року)
Чотиритомне зібрання творів відомого українського письменника-історика Юліяна Опільського.
Повне чотиритомне видання творів Юліяна Опільського (справжнє ім'я Юрій Львович Рудницький) — одного з найвизначніших майстрів історичної прози в українській літературі. Письменник узяв собі псевдонім від назви рідного краю — Опілля, північно-західної частини Поділля.
Перший том містить повісті про епоху Київської Русі: «Іду на вас» (про останній похід і загибель князя Святослава), «Ідоли падуть» (про князювання Володимира та прийняття християнства), «Вовкулака» (про життя на західних землях Давньоруської держави). До другого тому ввійшли історичні повісті «Золотий Лев» та «Сумерк». Третій том містить трилогію «Опирі». Четвертий том об'єднав оповідання та повісті різних періодів — від стародавнього Вавилону та Єгипту до подій 1812 р.
Опільський майстерно поєднував історичну достовірність із художністю, досліджуючи проблеми національної самосвідомості, духовної спадкоємності та зв'язку поколінь. Його твори стали важливим внеском у розвиток історичного жанру в українській літературі радянського періоду.
Агробиология /Т. Д. Лысенко/ (Антикварне видання 1948 року)
Раритетне агробіологічне видання. "Агробіологія" - це праця, в якій агроном Трохим Денисович Лисенко дослідив питання генетики, селекції та насінництва. Автор був засновником та представником псевдонаукового напряму у біології – мічуринської агробіології. Лисенко запропонував та пропагував низку агротехнічних прийомів, таких як яровізація та літні посадки картоплі. Більшість його методик критикувалися іншими вченими та його теорії виявилися псевдонауковими. Лисенко також відкидав менделівську генетику та хромосомну теорію спадковості.
Книга буде цікавою для дослідників біологічної науки двадцятого століття та істориків.
Назва: Агробиология.
Автор: Трохим Денисович Лисенко (1898 — 1976) — агроном українського походження, академік, засновник псевдонаукового напряму в біології — мічуринської агробіології. Біологічне вчення Лисенка йшло проти підтверджених та перевірених наукою фактів про генетику, цитологію та ембріологію. Лисенківщина нанесла велику шкоду генетиці, медицині й економіці Радянського Союзу.
Рік: 1948
Москва
ОГИЗ - СЕЛЬХОЗГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Сторінок: 463
довжина 27
ширина 18
товщина 3
Вага: 0,870 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Кобзарі. Нариси з історії кобзарства України. Федір Лавров (Видання 1980 року)
Історія кобзарства України
Монографія Ф. І. Лаврова – результат тривалого і копіткого дослідження історії кобзарства, діяльності найвидатніших його представників – О. Вересая, І. Кравченка-Крюковського, Т. Пархоменка, М. Кравченка, І. Кучугури-Кучеренка, Ф. Кушнерика, Є. Мовчана та інших. Ф. І. Лавров понад 40 років займався вивченням кобзарства, що дало йому можливість створити яскраві оповіді про життя, творчі подорожі кожного народного співця, допомогло розкрити особливості, красу й принадність їхніх характерів та обдарувань. Розрахована як на фахівців, так і на широке читацьке коло любителів народного мистецтва.
«Кобзарі. Нариси з історії кобзарства України»
Автор: Федір Лавров
Видавництво Київ «Мистецтво» 1980
Мова українська
Сторінок 254
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Українська поезія XVII століття /упорядник В.В. Яременко/ (Видання 1988 року)
Українське народне мистецтво. Поезії.
Це друга книжка своєрідної тритомної антології епохи українського ренесансу та барокко. У збірці представлені імена тих, чия поетична спадщина визначає обличчя і характер української поезії першої половини сімнадцятого сторіччя. Серед найталановитіших поетів Д. Наливайко, Віталій, Г.Дорофієвич, О.Митура, І.Домбровський, М.Смотрицький, К.Сакович, С.Почаський, І.Ужевич, К.Транквіліон-Ставровецький та інші. Читач познайомиться також із зразками анонімної поезії того часу.»
«Українська поезія XVII століття (Перша половина)». Антологія.
Автор: Василь Васильович Яременко
Видавництво: «Радянський письменник», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 352
Андрей Рублев /В.Н. Лазарев/ (Видання 1960 року)
Альбом російського іконопису
Для альбому, крім оригінальних зйомок, були використані негативи, що зберігаються у фототеках музею Андрія Рубльова та музею Архітектури академії будівництва та Архітектури СРСР.
«Андрей Рублев». Альбом
Автор: В.Н.Лазарев
Видавництво: «Советский художник», 1960
Мова: російська
Роксолана / Павло Загребельний / Видання 1983 року
Історичний роман видатного українського письменника і сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про долю Анастасії Лісовської, доньки священника з Рогатина, яка потрапила до гарему турецького султана Сулеймана I і стала однією із найвпливовіших жінок в історії Османської імперії.
Захоплюючий роман Павла Загребельного, відомого українського письменника XX століття, лауреата Шевченківської премії, розгортає перед читачем дивовижну історію життя дівчини з Прикарпаття, яка пройшла шлях від полонянки на невільничих ринках Кафи до засновниці епохи жіночого султанату. На сторінках книги Роксолана постає жінкою надзвичайної сили духу, гострого розуму та яскравої харизми. Але роман не обмежується описом лише особистої історії героїні. Загребельний підкреслює значну роль Роксолани у політичному житті могутньої ісламської держави і описує її вплив на глобальний перебіг історичних подій XVI століття.
Назва: Роксолана
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1983, Київ
Сторінок: 581
Мова: українська
История и культура античного мира (Наукове видання 1977 року)
Збірка статей про історію та культуру античного світу
Статті збірки охоплюють різні сторони історії та культури античного світу Середземномор'я та Північного Причорномор'я, Середньої Азії та Кавказу. Вони присвячені питанням економіки та соціальних зв'язків у античному світі, оцінці спадщини античності у світовій культурі; досліджується ставлення до античності у ранньому середньовіччі та міфологія слов'ян; у ряді статей йдеться про поширення грецьких та східних культів, містобудування та архітектуру, вазопису та скульптуру, кераміку та епіграфіку; публікуються знову відкриті чи неопубліковані античні пам'ятки. Статті збірки відображають коло проблем, над якими плідно працює Володимир Дмитрович Блаватський.
«История и культура античного мира»
Видавництво «Издательство «Наука» Москва 1977
Мова російська
Сторінок 232
Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі /Дмитро Степовик/ (Видання 1975 року)
Становлення української школи гравюри на металі
Книга присвячена огляду життя і творчої діяльності українського мідеритника та офортиста Олександра Тарасевича. Він був ченцем і настоятелем Києво-Печерської лаври з 1688 року. Олександр Тарасевич – видатний діяч українського образотворчого мистецтва XVII ст., один із предтеч української реалістичної графіки. Він працював однаково успішно і в книжковій і в станковій гравюрі. В межах кожного з цих двох видів він був першорядним майстром, митцем невтомного пошуку, новатором. У добу панування в мистецтві релігійної тематики Тарасевич по-земному трактував євангельські легенди, вкладаючи в них актуальний для свого часу зміст, він не обминав і соціальних моментів, відображав соціальну нерівність, відтворював сцени з життя селян. Тарасевич вписав яскраву сторінку в історію взаємин українського мистецтва із світовими художніми набутками.
«Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі»
Автор: Дмитро Степовик
Видавництво: «Мистецтво», 1975
Мова: українська та російська
Сторінок: 135
Роман. Оповідання. Нариси. Анатолій Свидницький (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики XIX століття від "Наукової думки".
В книгу включено роман "Люборацькі" - певною мірою, автобіографічний твір з життя священницької родини на Поділлі 19 століття.
Микола Зеров так охарактеризував внесок Анатолія Свидницького:
"В лавах української літератури, взагалі не бідних на всякого роду невдах, Анатоль Свидницький невдаха найбільший і найтиповіший. Ніхто-бо — навіть сам бурлака-поет Манжура — не вражає нас такою гострою невідповідністю великої природної обдарованості та злощасної літературної долі. Манжура все-таки за життя діждався друкованого збірника поезій, виданого дбайливою рукою Потебні; Манжуру все-таки по смерті спогадано низкою некроложних заміток та статей,— тут же «чоловік, що мав від природи великі духові сили і неабиякий до письменства хист... віддав Богу дух, як той класичний чумак серед відлюдного степу. Не знаємо, де навіть могила того талановитого, але безталанного письменника."
Роман. Оповідання. Нариси.
Автор: Свидницький Анатолій Патрикійович (1834-1871)
Київ - 1985 - Наукова думка
Сторінок: 573
Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра (Одеська область)
Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра.
Рік видання: 2005
Мова: російська
Кількість сторінок: 207
Книга присвячена одному з найбільш складних періодів давньої історії південного-заходу України - фіналу епохи енеоліта та бронзової доби.
Дослідження курганів, проведені на території Одеської області дозволили узагальнити характеристику культур та культурних груп скотарів 4-2 тисячоліть до н. е. межиріччя Дністра та Південного Бугу.
Книга містить розвернуту публікацію серії давніх поховальних пам'яток цього регіону, а також їх культурно-хронологічну інтерпретацію на основі порівняльно-типологічних даних та результатів радіовуглецевого датування.