Новини
Посімейні списки приписаних до селян Обіднянської волості за 1911 р. та Лучанської волості за 1912 р. Брацлавський повіт, Подільська губернія (Вінницьке родознавство)
Унікальне джерело з історії та генеалогії Вінниччини - посімейні списки сімей з поселень, що зараз входять до Вінницької області.
Особливість саме цих списків в тому, що до них записані, переважно, нащадки шляхти Речі Посполитої, які на початок 20 століття були, майже, повністю позбавлені колишнього свого статусу.
Поділля, в силу ріних причин, не може похвалитись добре збереженою архівно-документальною спадщиною. Через це, кожне таке джерело є надзвичайно цінним для всіх, хто досліджує родовід чи історію села. Або просто цікавиться українськими іменами та прізвищами дорадянського періоду.
Списки містять прізвища та імена всіх членів селянських сімей, їх вік та примітки щодо військової служби, смерті тощо.
КНИГА ПРОДАЄТЬСЯ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ОПЛАТОЮ
Кобзар /Шевченко Т.Г./ (Видання 1980 року)
Класика української літератури
В книгу увійшли вірші, поеми, балади класика української літератури Тараса Григоровича Шевченка, насичені гострими соціальними мотивами, глибокими ліричними почуттями.
«Тарас Шевченко. Кобзар»
Автор: Тарас Григорович Шевченко (1814-1961)
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980
Мова: українська
Сторінок: 611
Мыслители Киевской Руси (Наукове видання 1981 року)
Філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть.
У монографії, присвяченій 1500-річчю Києва, на широкому джерельному матеріалі висвітлюється філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть - Іларіона, Ф.Печерського, Нестора, В.Мономаха, Л.Жидяти, К.Смолятича та інших, дається характеристика національної своєрідності давньоруської філософії, її зв'язку із духовною культурою інших народів.
Зміст:
- Християнізація русі та духовна культура східних слов'ян
- Ярославові книжники Лука Жидята та Іларіон
- Монастирська ідеологія. Феодосій та Нестор
- Продовження традиції. Іоанн та Володимир Мономах
- У витоків раціоналізму. Климент Смолятич
- Розум та віра. Кирило Туровський
"Мислителі Київської Русі"
Автори: Олександр Фазлаєвич Замалєєв, Воладимир Опанасович Зоц
Видавництво Вища школа, 1981
Мова російська
Сторінок 160
Киев. Справочник-путеводитель/(Видання 1954 року)
Довідник-путівник по Києву, що відображає історичний та культурний образ міста в середині XX ст.
Це видання 1954 р. представляє собою детальний путівник по Києву, який надає широкий спектр інформації про столицю України того часу. Книга є цінним джерелом для розуміння структури, культурного та історичного ландшафту Києва в післявоєнний період.
Зміст путівника охоплює такі розділи:
1. Вступ
2. Адміністративні, наукові та культурно-просвітницькі установи і споруди
3. Музеї та заповідники
4. Театри і стадіони
5. Пам'ятники
6. Археологічні та історико-архітектурні пам'ятки
7. Історико-революційні місця
8. Місця перебування видатних людей
9. Довідки
Цей путівник є не лише практичним довідником для відвідувачів Києва 1950-х рр., але й цінним історичним документом. Він дозволяє простежити зміни в міському ландшафті, культурному житті та офіційній репрезентації міста за радянських часів.
Книга буде цікава історикам, краєзнавцям, дослідникам урбаністики, а також усім, хто цікавиться історією Києва та України середини XX ст.
Киевская Русь. Борис Греков (Букіністика)
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
История Чехии /Пичета/(Видання 1947 року)
Радянський варіант історії Чехії.
«Автори цієї книжки ставлять своїм завданням познайомити радянського читача з історичними долями героїчного чеського народу, який століттями боровся за свою незалежність проти німецької агресії.»
«История Чехии»
Редактор: Пичета В.І.
Видавництво: Государственное издание политической литературы, 1947
Мова: російська
Сторінок: 258
Слово о полку Игореве (Видання 1945 року)
Юбілейне перекладне на сучасну (на 1945-й рік) російську мову видання "Слова о полку Ігоревім" про відомий похід новгород-сіверського князя на половців в 1185 році, яке було присвячене 150 літтю відкриття рукопису твору.
Вступні статті написали відомі історики того часу.
Слово о полку Игореве
Переклад і коментарі Олексія Югова
Вступні статті академіка Б.Д. Грекова та академіка О.С. Орлова
Мова: російська
Сторінок: 193
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Стефанія Кульчицька. Альбом (Видання 1987 року)
Майстри декоративно-ужиткового мистецтва
Альбом присвячений творчості львівського майстра декоративно-ужиткового мистецтва С.В.Кульчицької, що створює оригінальні сучасні костюми на основі переосмислення народних традицій, а також плідно працює в галузі художньої вишивки.
«Стефанія Кульчицька. Альбом»
Автор-упорядник: Ганна Володимирівна Савчук
Видавництво: «Мистецтво» Київ 1987
Мова: українська, англійська, німецька, французька, російська
Сторінок: 95
Cimabue (Майстри кольору: Чимабуе. Італійське видання 1976 року)
Роботи італійського майстра Чимабуе
Чимабуе (італ. Cimabue, справжнє ім'я - Ченні ді Пепо (італ. Cenni di Pepo), близько 1240 - близько 1302) - флорентійський живописець, один з головних майстрів італійського живопису періоду проторенесансу. Видання серії «Майстри кольору». 16 сторінкам кольорових табличок передують вступний нарис та покажчик підписів до репродукцій. Перевидання випуску 1963 року.
«I Maestri del Colore. No. 11: Cimabue» (Майстри кольору: Чимабуе. Випуск 11)
Автор: Ferdinando Bologna
Видавництво: FRATELLI FABBRI EDITORI, 1976
Мова: італійська
Сторінок: 24
Олександр Поль: матеріали до біографії
Олександр Поль: матеріали до біографії
Видання містить 95 джерел/документів, які стосуються життя і діяльності видатного діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля, а також сюжетів, пов’язаних із тим, як нащадки розпорядилися його спадщиною. В них розкриваються важливі етапи біографії: родина, навчання, робота в земстві й мировому суді, дослідження криворізької руди, підприємницька діяльність, заняття колекціонуванням.
Збірник стане у нагоді для всіх, хто цікавиться біографією О.М. Поля та історією Придніпровського краю.
Рік: 2020
Кількість сторінок: 204
Мова: українська, російська