Новини
Пан Тадеуш або Останній наїзд на Литві: шляхетська історія 1811 і 1812 р.р. /Адам Міцкєвич / (Видання 1951 року)
Друга редакція українського перекладу епічної поеми "Пан Тадеуш" Адама Міцкевича, виконаного талановитим українським поетом Максимом Рильським.
«Пан Тадеуш» - це віршований героїчний національний епос Польщі, що оповідає про складний період історії початку XIX століття, коли Річ Посполита була розділена між трьома імперіями.
Переклад найбільшого та найвідомішого твору Міцкевича став життєвим проєктом Максима Рильського, над яким поет працював понад 40 років. Перша редакція перекладу побачила світ у 1927 році. Для другого видання, прагнучи максимально наблизитись до оригіналу, перекладач переробив близько тисячі віршових рядків. Однак саме ця редакція зазнала значного втручання радянської цензури в епізодах, що стосувались російсько-польських відносин.
Особливої цінності виданню надають ілюстрації Міхала Андріолі, відомого польського художника XIX століття. Ці класичні ілюстрації, створені ще для оригінального видання 1834 року, органічно доповнюють український переклад, підкреслюючи його зв'язок з першоджерелом
Книга є визначною пам'яткою української перекладацької школи та важливим культурним мостом між польською та українською літературами.
Назва: Пан Тадеуш або Останній наїзд на Литві: шляхетська історія 1811 і 1812 р.р.
Автор: Адам Міцкевич, переклад Максима Рильського
Рік і місце видання: 1951, Київ
Мова: українська
Українці. Народі і його земля (Олександр Моця)
Українці. Народі і його земля. Етапи становлення.
автор: Олександр Петрович Моця
кількість сторінок: 640
обкладинка м'яка
Рік видання: 2011
В роботі, на основі різноманітних джерел (писемних, археологічних, антропологічних, картографічних) прослідковується процес розвиток самосвідомості місцевого слов’янського населення на півдні Східної Європи - предків сучасних українців - починаючи з часів формування східнослов’янського світу в середині І тис. і закінчуючи ХІХ ст., коли сучасна самоназва остаточно ствердилась у свідомості слов’ян - автохтонів на теперішніх українських теренах. Розрахована на істориків, археологів, етнографів, антропологів, картографів і краєзнавців, а також усіх тих хто цікавиться українською проблематикою.
Нариси та замітки з археології вибрані статті за останні 60 років /Телегін Д.Я./ (Видання 2007 року)
Археологічні дослідження. Пам’ятки археології.
До книги увійшли статті та кореспонденції, написані відомим археологом, доктором історичних наук Д.Я.Телегіним протягом 1940-1990-х рр. Переважна більшість з них присвячена таким напрямкам його діяльності, як археологічні дослідження, пам’ятко охоронна діяльність, історія козацтва. У додатках наводиться список основних праць вченого. Видання проілюстроване фотографіями з власного архіву автора та його учнів. Книга розрахована як на науковців, так і на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією, археологією та культурою.
«Нариси та замітки з археології вибрані статті за останні 60 років»
Автор: Телегін Д.Я.
Видання 2007 року
Мова: українська
Сторінок: 278
Тритикале /Л.Сечняк, Ю.Сулима/ (Видання 1984 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
У книзі висвітлено етапи створення та шляхи використання пшенично-житнього гібриду тритикале нової перспективної зернової культури продовольчого та кормового призначення. Викладено основні напрямки та методи селекції. Особливу увагу приділено синтезу первинного генофонду та методам поліпшення вторинних ліній тритикале. Розглянуто морфологічні та біологічні особливості тритикале у застосуванні до завдань селекційного покращення культури. Вказано біохімічні та технологічні властивості та напрям використання зерна тритикале.
«Тритикале»
Автори: Л.К.Сєчняк, Ю.Г.Сулима
Видавництво: «Колос», 1984
Мова: російська
Сторінок: 313
Меч Арея. Роман. /Іван Білик/ (Видання 1990 року)
Історичний роман українського письменника Івана Білика (1930-2012) про події V ст. на Київщині. У художній формі автор виклав сміливу гіпотезу про походження слов’ян та українців, подовживши історію нашого народу аж на п’ять століть углиб. Письменник ототожнив головного героя - гунського царя Аттілу – із київським правителем Богданом Гатилом, а літописних гунів уважав слов’янськими пращурами українців. Драматичною була доля першого видання книги 1972р.: її вилучали з бібліотек та книгарень. Правда, встигли знищити лише 5 тис примірників із 65-тисячного накладу, бо решту швидко розкупили поціновувачі української історії або ж переховали продавці. Тільки в період, коли хитнулася радянсько-російська імперія, стало можливим перевидати цей бестселер. Видавництво «Дніпро» запланувало його наклад 150 тис. Однак паперу вистачило лише на 50 тис. примірників (з інтерв’ю І.Білика). Український читач побачив їх у 1990 р., тобто після 18-річної перерви. Навколо книг розгорнувся такий самий ажіотаж, як і 1972 року. Це справді рідкісне перевидання роману зі стрімким сюжетом і захопливими пригодами героїв, сильним і сміливим володарем Гатилом та його подвигами.
Книга містить передмову І.Білика, де він на основі історичних фактів намагається обґрунтувати право на існування своєї гіпотези про давність українського народу.
Назва: Меч Арея
Автор: Іван Білик
Рік і місце видання: 1990, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Мова: українська
Сторінок: 446
довжина 20,5
ширина 13
товщина 2,5
Вага: 0,370 кг
ТАРАС ШЕВЧЕНКО. БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС / МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ, АЛЕКСАНДР ДЕЙЧ / (Видання 1964 року)
Ця книга є ґрунтовним біографічним дослідженням життя та творчості великого українського поета і художника Тараса Шевченка. Написана двома видатними літературознавцями — Максимом Рильським, українським поетом і академіком, та Олександром Дейчем, радянським літературознавцем, вона об'єднує погляди двох знавців на геній Шевченка, його мистецький шлях і вплив на розвиток української літератури.
У книзі автори детально описують життєві віхи Шевченка: від його народження в кріпацькій сім'ї до визволення та здобуття освіти. Особливістю цього біографічного нарису є те, що він поєднує академічну строгість із емоційною чуттєвістю, характерною для Рильського. Це робить книгу не тільки науково важливою, але й захоплюючою для широкого кола читачів.
Шовкова косиця /В. І. Комендар/ (Мистецьке видання 1973 року)
Унікальний фотоальбом із видами природи Карпат. Видання присвячено унікальному куточку нашої країни - Українським Карпатам. На сторінках альбому можна побачити фото багатого та різноманітного світу карпатської природи, з її чарівною шовковою квіткою – едельвейсом. Фотографії, як містяться у цьому виданні, дуже якісні та натхненні, тож, цей альбом подарує невимовну радість та незабутні враження - природа щедро розкриє вам свої таємниці. Попри певну радянську пропаганду у тексті видання, лампові фотознімки, присутні у альбомі, з плином часу отримали самостійну цінність.
Видання - для усіх любителів якісних фотоальбомів, зокрема, тих, кому подобається пізнавати нашу рідну Україну.
Назва: Шовкова косиця.
Автор: Василь Іванович Комендар (1926 — 2015) — український ботанік, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, один з ініціаторів створення АН ВШ України.
Рік: 1973
Ужгород, Видавництво "Карпати"
Сторінок: -
довжина 29
ширина 20,5
товщина 1
Вага: 0,560 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Генетика общая и прикладная /Мюнтцинг/ (Наукове видання 1967 року)
Підручник генетики для вишів.
Підручник генетики, написаний одним із найбільших сучасних генетиків - шведським ученим А.Мюнтцингом, широко відомим своїми дослідженнями в галузі теоретичної та прикладної генетики. Книга ця добре знайома вітчизняному читачеві за попереднім виданням, випущеним російською Видавництвом іноземної літератури в 1963 р. під назвою "Генетичні дослідження". У ній систематично викладені всі розділи генетики: матеріальні основи спадковості, закони Менделя, успадкування кількісних ознак, кросипіговер, мутаційний процес і різні типи мутацій, фізіологічна та біохімічна генетика, основи молекулярної генетики, природа гена, різні типи гібри , деякі відомості з генетики людини До книги додано словник основних генетичних термінів. У новому виданні значно доповнено розділи з молекулярної та біохімічної генетики; внесено також останні дані науки та деякі інші глави. Призначена для студентів та викладачів біологічних факультетів університетів, педагогічних, медичних та сільськогосподарських інститутів, для викладачів середньої школи та технікумів, для науковців різних спеціальностей (біологів, медиків тощо).
«Генетика общая и прикладная» (Генетика загальна та прикладна).
Автор: А.Мюнтцинг
Видавництво: «Мир», 1967
Мова: російська
Сторінок: 600
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Міста Давньої Русі
Міста Давньої Русі.
Збірка наукових праць пам'яті А. В. Кузи
Рік: 2014
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 532
Збірка наукових праць про міста Русі, присвячена пам'яті видатного вченого-археолога XX ст. Л. В. Кузи (до 75-річчя від дня народження). Широкий спектр наукових інтересів та географія експедиційної діяльності науковця знайшли своє відображення в різноманітності наукових праць пропонованої збірки, що, певною мірою, пояснюється тим, що багато авторів починали свою наукову діяльність саме в його експедиціях. В статтях розглядаються питання генези давньоруського міста, його особливостей як соціально-економічного та культурного феномену, торгівлі та ін. Наукові роботи, які виконані провідними фахівцями Східної Європи із залученням останніх результатів археологічних розкопок ще раз доводять перспективність багатьох напрямків наукових досліджень закладених свого часу А. В. Кузою.