Новини
Григорій Сковорода. Вибрані твори в украінських перекладах (Видання 2003 року)
Світ Григорія Сковороди. Поезії, філософська проза.
У тисячолітній історії української літератури Григорій Сковорода посідає особливе місце. Він був великим письменником XVIII століття, чиї «божественні пісні», байки, діалоги, трактати, притчі, листи завершують золоту добу українського бароко, а може, і барокову літературу всієї Європи. Окрім того, Сковорода -- напрочуд глибокий філософ та богослов. Недаром його зведено розглядати або як мисленика, що вторував «питомо східнослов'янську стежину осягнення реальності», або як фундатора «філософії серця», або навіть як «найбільшого після перших отців Церкви християнського філософа світу».
«Вибрані твори в українських перекладах»
Автор Григорій Савич Сковорода (1722-1794), людина, чий портрет прикрашає 500-грвневу банкноту.
Видавництво «Ранок»
Сторінок 144
Енеїда. Наталка Полтавка. Москаль-чарівник / Іван Котляревський / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів Івана Котляревського, що започаткували нову українську літературу.
У виданні представлені найвідоміші твори Івана Котляревського: бурлескно-травестійна поема "Енеїда", п'єса "Наталка Полтавка" та водевіль "Москаль-чарівник". Ці твори стали переломними в історії української літератури, започаткувавши використання живої народної мови в художніх текстах.
"Енеїда" - перший твір нової української літератури, що поєднує гумор, сатиру та глибокий патріотизм. "Наталка Полтавка" - зворушлива історія кохання, що стала класикою української драматургії. "Москаль-чарівник" - комедійний водевіль, що висміює забобони та людські вади.
Творчість Котляревського відзначається глибоким зв'язком з народним життям, прогресивними ідеями свого часу та гуманістичним світоглядом. Його твори заклали основи реалістичного зображення дійсності в українській літературі та продемонстрували багатство й виразність української мови.
Це видання дозволяє читачам ознайомитися з ключовими творами, що заклали фундамент сучасної української літератури та вплинули на її подальший розвиток.
Геологические памятники Украины (Видання 1987 року)
Заповідники України
У довіднику-путівнику наводяться короткі описи 719 геологічних пам'яток по 25 областях УРСР. До них відносяться найбільш характерні оголення гірських порід та форми земної поверхні, що мають наукову чи естетичну цінність. Це заповідники або пам'ятки природи, які підлягають заповіданню, що дозволяють зрозуміти геологічну історію території України. За основним своїм значенням геологічні пам'ятки поділені на шість типів: стратиграфічні та геохронологічні, палеонтологічні, мінералого-петрографічні, тектонічні, геоморфологічні та мальовничі. Для геологів, географів, фахівців з охорони неживої природи, а також краєзнавців та туристів.
«Геологические памятники Украины. Справочник-путеводитель» (Геологічні пам'ятки України. Довідник-путівник)
Автори: Коротенко Н.Є, Щириця О.С.,Каневський А.Я.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1987
Мова: російська
Сторінок: 154
САГАЙДАЧНИЙ/ АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ./ (Видання 1989 року)
До книги українського письменника Андрія Чайковського (1857-1935) ввійшов історичний роман у трьох книгах «Побратими», «До слави» та нариси «Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Запорожжя», в яких на документальній основі зображено події кінця XVI початку XVII ст., коли гетьманом українського запорозького козацтва був Сагайдачний.
Євпраксія / Павло Загребельний / Видання 1987 року
Заключний роман історичної серії відомого українського письменника та сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про драматичну долю онуки Ярослава Мудрого, київської князівни Євпраксії, яка стала Адельгейдою Київською, дружиною Генріха IV, імператора Священної Римської імперії.
У передмові автор називає твори серії («Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст» та «Євпраксія») «художніми дослідженнями народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні» і описує «Євпраксію» як «роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, трагедію втрати любові».
Сильний характер головної героїні та прагнення зберегти власну ідентичність у чужому середовищі допомагають зберегти життя і, зрештою, повернутись додому. Важливою складовою твору є зображення політичних інтриг, оскільки Євпраксія опиняється в епіцентрі боротьби за владу між імператором та папством, відомої як боротьба за інвеституру.
Назва: Євпраксія
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1987, Київ
Сторінок: 319
Мова: українська
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Цяцькований осел / Леонід Глібов /(Видання 1978 року)
Збірник байок, віршів та загадок для дітей відомого українського поета.
До збірки вибраних творів українського поета увійшли кращі ліричні вірші, байки й загадки для дітей. У байках Глібов виступав з гострою сатирою проти панівних класів, проти неправди і неволі. За його алегоричними образами безпомилково вгадуються пани-нероби, самовладні вельможі та чиновники, зрадники, брехуни і лицеміри.
«Цяцькований осел».
Автор: Леонід Глібов
Видавництво: «Веселка», Київ, 1978
Мова: українська
Сторінок: 133
Розміри,см.:
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 1
Вага: 0,214 кг
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353
Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII століть. Білецький П.О. (1981)
"В українському мистецтві XVII-XVIII століть відбився пафос національно-визвольної боротьби. В цей час виробляються форми так званого українського бqарокко, своєрідність якого значною мірою обумовлена впливом національного фольклору. У книзі простежуються шляхи розвитку архітектури, образотворчого та прикладного мистецтв, розглядаються найзначніші пам’ятки тієї доби. Розрахована на широке коло шанувальників мистецтва."
Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII століть.
Автор: Платон Олександрович Білецький (1922-1998)
Рік: 1981
Видавництво "Мистецтво"
Сторінок: 159
Мова: українська
Книги схожого змісту:
1. Українське гутне скло. Ф.С. Петрякова (Книга про мистецтво 1975 року)
2. Народна течія в українському живопису XVII—XVIII ст. В. П. Откович. (Видання 1990 року).
3. Веселкові барви. Українське декоративне мистецтво. (Видання-альбом 1971 року).
4. Художня тканина західних областей УРСР. С. Й. Сидорович. (Видання 1979 року).
5. Українське народне мистецтво. Живопис. (Видання 1967 року)
6. Декоративне мистецтво України XX століття. Тетяна Кара-Васильєва, Зоя Чегусова. (Видання 2005 року)
7. Сучасна українська майоліка. Василь Щербак (Наукове видання 1974 року)
8. Вышивки (Видання 1982 року)
9. Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР (Видання 1972 року)
10. Древнейшие в мире художественные ковры и ткани. Руденко С.И. (Видання 1968 року)
Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі /Дмитро Степовик/ (Видання 1975 року)
Становлення української школи гравюри на металі
Книга присвячена огляду життя і творчої діяльності українського мідеритника та офортиста Олександра Тарасевича. Він був ченцем і настоятелем Києво-Печерської лаври з 1688 року. Олександр Тарасевич – видатний діяч українського образотворчого мистецтва XVII ст., один із предтеч української реалістичної графіки. Він працював однаково успішно і в книжковій і в станковій гравюрі. В межах кожного з цих двох видів він був першорядним майстром, митцем невтомного пошуку, новатором. У добу панування в мистецтві релігійної тематики Тарасевич по-земному трактував євангельські легенди, вкладаючи в них актуальний для свого часу зміст, він не обминав і соціальних моментів, відображав соціальну нерівність, відтворював сцени з життя селян. Тарасевич вписав яскраву сторінку в історію взаємин українського мистецтва із світовими художніми набутками.
«Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі»
Автор: Дмитро Степовик
Видавництво: «Мистецтво», 1975
Мова: українська та російська
Сторінок: 135
Северо-Западный Крым в античную эпоху (археологія)