Новини
Матеріали з антропології України. Випуск 5 (Збірка наукових статей 1971 року)
Матеріали з антропології України – неперіодичне видання Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
У виданні публікуються статті з проблем теорії та методики антропологічних досліджень, етнічної антропології давнього і сучасного населення України, прикладної і фізіологічної антропології, антропогенезу, розвідки про антропологічні та археологічні дослідження в інших регіонах СРСР.
Зміст
Є.І. Данилова - Деякі серологічні особливості населення УРСР у зв'язку з етнічною історією українського народу
В.Д. Дяченко - Дані популяційної генетики для районування етнічної території народів світу, зокрема українців та молдаван, в зіставленні з їх морфологічною типологією
І.М. Кухтенко - Розподіл груп крові AB0 серед російського населення с. Мар'їне на Харківщині
Л.В. Волков - Соматологічна характеристика українських легкоатлетів вищих спортивних розрядів
В.П. Алексєєв - Матеріали до краніологічної характеристики українського народу
М.М. Герасимова - Краніологічні матеріали з античної Фанагорії
Т.С. Кондукторова - Пізні скіфи на нижньому Дніпрі (за антропологічними матеріалами Золотобалківського могильника)
В.Й. Добряк - Гістологічне дослідження уламків спалених кісток із знахідки біля с. Глодоси
Л.І. Тегако - Одонтологічні дослідження на території Білорусі у зв'язку з проблемою етногренезу білоруського народу
І.М. Чіканчі - Порівняння асиметрії морфологічної будови щелеп людини і мавп
І.І. Саливон - Краніологічна характеристика середньовічного населення м. Новогрудка
Г.П. Зіневич - До антропології могильника біля с. Завітне в Криму
Матеріали з антропології України. Випуск 5
Рік: 1971
Київ Наукова Думка
Сторінок: 123
Острозька слов’яно-грецько-латинська академія (Наукова книга 1990 року)
Дослідження діяльності слов'яно-греко-латинської академії та літературно-перекладацького гуртка у м. Острозі. Розкривається взаємозв'язок культурного життя з ідеологічною боротьбою в Україні в 1570-х - 1630-х роках.
Вміщено дані про визначних літераторів, полемістів і громадських діячів.
З відгуків:
"Важливим дослідженням, яке фактично синтезувало всю інформацію про Острозьку академію була праця львівського дослідника Ігоря Мицька «Острозька слов’яно-грецько-латинська академія», саме вона заклала фундамент подальшого відродження академії." (Анастасія Хеленюк, 2021)
Острозька слов’яно-грецько-латинська академія
Автор: Мицько Ігор Зіновійович
Київ 1990 Наукова думка
Сторінок: 190
Исторія Русовъ (Репринт з книги 1846 року)
Один з перших творів з історії України, надзвичайно популярний в першій половині 19 століття.
"До початку 1990х, за майже двохсотлітній період свого існування «Історія Русів» була опублікована двічі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге — 1956 року в Нью-Йорку.
Свого часу вона таємно поширювалася в списках, за неї платили несосвітенні гроші, всі, хто її прочитав, зазнали її чару. «Історією Русів» користувався Тарас Шевченко при написанні багатьох своїх патріотичних творів, а також Пушкін («Полтава»), Гоголь («Тарас Бульба») та багато-багато інших письменників, істориків, політичних діячів.
«Історія Русів» — це твір історичний і політичний, суворо реалістичний і легендарний, романтичний; це — дзвін на сполох, заклик українцям до єднання, визволення, це — історично справедливий погляд на наше минуле."
Исторія Русовъ или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, Архіепископа Бѣлорускаго.
Репринт 1991 року з книги 1846
Сторінок: 302
Мова: дореформена російська
Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства (Видання 1982 року)
Київська Русь та історичні долі східних слов'ян.
Книга присвячена розгляду історії російського, українського та білоруського народів XIII-XVII століть, взаємозв'язку та єдності витоків їхнього економічного, політичного та ідейного життя в Стародавній Русі. Автори виявляють творчу роль давньоруської спадщини у суспільно-політичній історії Росії, України та Білорусії, показуючи життєвість традиції, яка закономірно призвела до возз'єднання братніх народів у єдиній державі. Крім того, у книзі міститься аргументована критика зарубіжних історіографічних концепцій процесу возз'єднання України та Білорусії з Росією.
Зміст:
- Від авторів
- В. Т. Пашуто. Частина перша. Відродження Великоросії та долі східних слов'ян
- А. Л. Хорошкевич. Частина друга. Історичні долі білоруських та українських земель у XIV – на початку XVI ст.
- Б. Н. Флоря. Частина третя. Давньоруські традиції та боротьба східнослов'янських народів за возз'єднання
«Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства». К 1500-летию Киева
Автори: Пашуто В.Т., Флоря Б.Н., Хорошкевич А.Л.
Видавництво «Издательство «Наука» 1982
Мова російська
Сторінок 264
Древности Северо-Западного Причерноморья (Наукове видання 1965 року)
105 випуск радянського археологічного наукового журналу.
Короткі повідомлення Інституту археології (КСІА) - радянський археологічний науковий журнал, метою якого було введення в науковий обіг результатів професійних досліджень, формування сучасних концепцій з проблем археологічної науки. Матеріали, присвячені актуальній тематиці, що розроблялися співробітниками Інституту археології РАН та інших наукових установ, організовані в журналі з тематичного та хронологічного принципу. Періодично окремим блоком розміщувалися матеріали тієї чи іншої наукової конференції, організованої ІА РАН або з його участю.
«Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях института археологи. Древности Северо-Западного Причерноморья» (Короткі повідомлення про доповіді та польові дослідження інституту археологи. Стародавності Північно-Західного Причорномор'я)
Видавництво: «Наука», 1965
Мова: російська
Сторінок: 134
Достопримечательности Полтавы. Павел Бодянский (репринт)
Шайтан-коба-мустьєрська стоянка Криму /Колосов Ю.Г./(Наукове видання 1972 року)
Книга з історії України. Крим.
Видання присвячене відомій не тільки в Україні, але й далеко за її межами ранньопалеолітичній стоянці Криму в гроті Шайтан-Коба. Висвітлюються палеогеографічні умови розташування стоянки, геологічні умови залягання культурних решток, дається опис численного крем'яного інвентаря, фауни, реконструюються життя і побут давніх мешканців. Розглядається питання про зв'язки Криму з Добруджею, Передньою Азією, на основі чого можна припустити найбільш імовірний шлях заселення Криму в мустьєрську епоху леваллуамустьєрськими групами.
«Шайтан-коба-мустьєрська стоянка Криму»
Автор: Колосов Ю.Г.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1972
Мова: українська
Сторінок: 157
Материалы и исследования по археологии СССР. №124/ (Антикварна книга 1964 року)
Збірник підсумкових результатів археологічних досліджень у Таджикистані.
Це видання є четвертим томом "Праць Таджицької археологічної експедиції" і містить результати досліджень, проведених переважно після 1953 р. Збірник підготовлений спільними зусиллями Інституту археології АН СРСР, Інституту історії ім. А. Доніша АН Таджицької РСР та Державного Ермітажу.
Праця важливим джерелом інформації про археологічні дослідження в Середній Азії, зокрема в Таджикистані. Воно представляє значний інтерес для археологів, істориків, етнографів та всіх, хто цікавиться давньою історією та культурою Центральної Азії.
Збірник відображає масштабні археологічні роботи, що проводилися в Таджикистані в 1950-х рр., і є цінним внеском у вивчення стародавніх цивілізацій цього регіону. Матеріали, представлені в томі, можуть бути корисними для розуміння культурних, економічних та соціальних процесів, що відбувалися на території сучасного Таджикистану в різні історичні епохи.
Дед умер молодым / Савва Морозов / (Видання 1988 року)
Документальна повість про мецената Савву Морозова, написана його онуком на основі архівів як сімейних, так і державних.
Книжка С. Морозова присвячена особистості відомого російського промисловця і мецената Савви Морозова. С. Т. Морозов розповідає драматичну долю свого діда, розкриваючи його характер на широкому суспільно-літературному фоні Росії рубежу кінця XIX - початку XX століть.
Друге видання цієї книжки доповнене новими матеріалами.
Назва: Мій дід помер молодим
Автор: С. Морозов
Рік: 1988
Місто: Москва
Видавництво: Советский писатель
Сторінок: 201
Мова: російська
Каталог колекції документів Київської Археографічної комісії. 1369–1899
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271