Новини
Іду на вас. Ідоли падуть. /Юліан Опільський/ (Антикварне видання 1988 року)
Історична повість-дилогія, основні події якої розказують нам про часи Київської Русі Х століття. Назва першої книги "Іду на вас" походить від відомого вислову князя Святослава, який, оголошуючи війну ворогові, попереджував "Хочю на вы ити". З усіх історичних фактів автор обирає для повісті останній період правителя - його похід у Болгарію і смерть князя від рук печенігів. Це твір, в якому міститься тонке розуміння епохи Святослава, панорама життя різних соціальних груп даного періоду та гострі суперечності між ними. Друга повість "Ідоли падуть" логічно продовжує тему Київської Русі. В ній йдеться про події, пов’язані з князюванням сина Святослава - Володимира, який завершив об’єднання всіх східнослов’янських земель у складі Київської Русі та охрестив їх. Автор розкриває складний процес зміни світосприйняття при переході на нову віру, який утвердився через синтез традиційної язичницької обрядовості з християнським віровченням. У поглядах і вчинках персонажів книг діє свій моральний закон та кодекс честі.
Твори написані українською мовою.
Дане унікальне видання сподобається всім читачам, які захоплюються подіями княжої доби, що відбувались на українських теренах, та колекціонерам книг української історії.
Назва: Іду на вас. Ідоли падуть.
Автор: Юліан Опільський (Юрій Львович Рудницький, 1884-1937) - талановитий український письменник. Своє літературне ім’я взяв від назви рідного краю - Опілля, мальовничої землі на Тернопільщині. Розквіт творчості автора збігається в часі з Українською національно-демократичною революцією, створенням ЗУНР, визвольною боротьбою УВО й ОУН проти польської окупації західних українських земель. Своїми плодами праці письменник пробуджував у суспільстві інтерес до минулого та віру в успішне майбутнє України. У своїх творах письменник пробує якомога глибше зануритися в атмосферу епохи, про яку збирається писати. Про що б не писав Юліан Опільський, він ставив перед собою завдання ознайомити читача з побутом, звичаями, віруваннями мешканців країни, про яку пише, – Київської Русі, Стародавнього Єгипту, Вавилону, Риму чи Скандинавії.
Рік: 1988
Львів. Вища школа. Видавництво при Львівському університеті.
Ранняя французская живопись (Угорське видання 1973 року)
Альбом французького живопису
«У нашій книзі простежується розвиток французького живопису протягом двох з половиною століть: з середини ХІІІ до початку XVI століття. Ця епоха була найбурхливішою в історії Франції - епохою кривавих подій, що супроводжували створення єдиної французької держави. Країна, що складалася з багатьох самостійних графств, герцогств і королівських доменів, починаючи з XII століття вела виснажливі війни з англійцями. У XIV-XV століттях так звана Столітня війна прирекла французький народ на довгі десятиліття запеклих зусиль у всіх сферах життя.»
Книга містить 48 репродукцій.
«Ранняя французская живопись». Альбом
Автор: Едіт Лайта (Lajta Edit)
Видавництво: Corvina, Будапешт, 1973
Мова: російська
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Українська ідентичність у модусі міфологем (Руслана Демчук)
Авторка: Руслана Демчук
Рік: 2014
Кількість сторінок: 236
Національний дискурс і тема етнокультурної ідентичності набули неочікуваної актуальності після розпаду таких державних утворень, як СРСР, Югославія, фактично Грузія та Молдова. Анексія Криму й наміри розчленувати Україну зробили зазначену проблематику життєво важливою. Усталені поняття гуманітаристики щодо природності/еволюційності певних ідентифікаційних феноменів нині потребують кореляції або перегляду. Зокрема, Україна запропонувала відмінну від Росії модель соціального існування у контексті східноєвропейського простору, зумовлену як історико-культурною компонентою, так і специфічною самоідентифікацією індивідуумів.
У монографії розглянуто формування української ідентичності у ракурсі репрезентативних міфологем з актуалізацією концептів "ієротопія", "храмова свідомість", "мнемотоп", "крипторелігійна поведінка", "ностальгічний міф" тощо.
Мистецька спадщина Івана Федорова /Запасько Я.П./ (Видання 1974 року)
Детальний, ілюстрований аналіз друкарських робіт Івана Федорова (Федоровича), який зробив величезний внесок у розвиток друкарства в Україні. Ілюстрований огляд і альбомні репродукції шрифтів і прикрас.
«Мистецька спадщина Івана Федорова»
Автор: Яким Прохорович Запаско
Видавництво: «Вища школа», Львів, 1974
Мова: українська та російська
Сторінок: 215
Історія Українського війська. Іван Крип’якевич, Богдан Гнатевич та ін. (Репринт 1993 року з видання 1936)
Репринтне видання знаменитої книги 1930-х про історію збройних сил українських земель від найдавніших часів до початку 20 століття. Тривалий час книга була чи не єдиним джерелом з військової історії України, яке закривало б всі історичні періоди та фокусувалось би саме на українському контексті.
Історія Українського війська.
Автори: Іван Крип'якевич, Богдан Гнатевич при співпраці Зенона Стефанова, Осипа Думіна та Святослава Шрамченка
Репринт 1993 року з книги виданої в 1936 році у Львові в видавництві Івана Тиктора.
Твори. Леонід ГЛІБОВ (Видання української класики 1982 року)
"В історії кожної літератури є письменники, які, незважаючи на різноманітність творчого доробку, уособлюють певний жанр, оскільки саме в ньому найповніше виявилось обдарування митця, а його здобутки в цьому жанрі посіли визначальне місце в літературному процесі. Леоніда Глібова Іван Франко назвав "найкращим українським байкописом", вважаючи насамперед байки "головним титулом заслуги сего талановитого поета".
Твори
Автор: Леонід Глібов (1827-1893)
Київ 1982 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 228
Биологические основы возделывания кукурузы /Володарский Н.И./ (Наукове видання 1975 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
У книзі розглянуто особливості росту і розвитку кукурудзи, показано вимоги її до чинників зовнішнього середовища - температури, умов зволоження, мінерального живлення, освітлення тощо. Основну увагу приділено тим біологічним особливостям культури, які мають істотне значення для правильної розробки технології її вирощування.
«Биологические основы возделывания кукурузы» (Біологічні основи вирощування кукурудзи)
Автор: Володарський Микола Ілліч
Видавництво: «Колос», Москва, 1975
Мова: російська
Сторінок: 253
Человек-амфибия. /Александр Беляев/ (Антикварне видання 1988 року)
Збірка науково-фантастичних романів та оповідань відомого радянського письменника-фантаста Олександра Біляєва. До неї увійшли романи "Людина-амфібія", «Остання людина з Атлантиди» та такі оповідання як "Мертва голова", "Тримай на захід", "Невидиме світло". Видання прикрашене ілюстраціями художника Олександра Басса.
Головний герой роману "Людина-амфібія" юнак Іхтіандр в результаті зухвалого експерименту, проведеного його прийомним батьком, аргентинським хірургом Сальватором, отримав здібність жити у водній стихії, яка водочас дарує йому гармонію з прекрасною Гуттієре та стає його прокляттям, навіки розлучаючи людину-амфібію з коханою й людським родом.
В другому романі «Остання людина з Атлантиди» нью-йоркський підприємець містер Соллі споряджає наукову експедицію з метою відшукати легендарну острівну державу, описану колись у діалогах Платона. Тут письменник спробував реконструювати життя легендарної Атлантиди, що зникла в океанській безодні.
Сюжет оповідання "Мертва голова", написаний в піджанрі робінзонади, розгортається довкола спроб французького вченого-ентомолога Мореля вижити в нетрях дикої природи Амазонії.
Головний герой "Тримай на захід" геній на ім’я Великий Розум, виборюючи більше часу на власне життя, летить на ракеті на захід, намагаючись встигнути закінчити свій винахід.
Оповідання "Невидиме світло" розповідає про сліпця Доббеля, якому доктор Крусс вживляє електроноскоп - апарат, що дарує своєму носію можливість сприймати випромінювання електронів.
Автор на сторінках своїх творів майстерно створює атмосферу таємничості й загадковості, спонукаючи читача дізнатись, чим закінчиться та чи інша пригода.
Твори написані російською мовою.
Унікальна збірка сподобається шанувальникам наукової фантастики, а також колекціонерам антикварних книг.
Назва: Человек-амфибия.
Автор: Олександр Романович Бєляєв (1884—1942) — російський письменник-фантаст, репортер, адвокат та журналіст. Один із основоположників радянської науково-фантастичної літератури. За величезний внесок у російську фантастику та пророчі ідеї автора часто називають "російським Жюль Верном".
Рік: 1988
Київ "ВЕСЕЛКА"
Мова російська
Крепостное зодчество Древней Руси. Косточкин, Налетов (Букіністика 1969 року)
Фотокаталог з коротким екскурсом в історію по збереженим оборонним спорудам, переважно, північних та східних князівств Русі - Старий Ізборськ, Новгород, Твер, Володимир, Коломна, Суздаль, Вологда та інші.
Фактично книга є фотофіксацією стану цих пам'яток на 1960-і роки.
Чудовий подарунок для всіх, кого цікавить як виглядали оборонні споруди нашого основного противника в 15-17 ст.
Підписи продубльовані англійською мовою.
Крепостное зодчество Древней Руси
Автори: Косточкин, Налетов
Рік: 1969
мова: російська, англійська
Сторінок: 170
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. Юрій Пінчук (Наукове видання 2009 року)
Творення національної свідомості у студіях видатного вченого Миколи Костомарова.
У книзі розглядаються наукові студії з історії України видатного вченого, письменника і громадсько-політичного діяча XIX століття Миколи Костомарова «Богдан Хмельницький», «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці» та інші в аспекті формування вітчизняної свідомості. Структура побудована за географією Костомарової творчої діяльності та хронологією створення і публікації ним студій. Акцентується увага на концептуальних, історіографічних, методологічних, термінологічних та інших питаннях як основи репрезентації наукової спадщини Костомарова- історика стосовно процесу пробудження і конституювання української нації. Для науковців, широкого кола читачів
«Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації»
Автор: Пінчук Юрій Анатолійович -- доктор історичних наук, професор, лауреат премії імені М.І.Костомарова Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України
Мова українська
Рік: 2009
Сторінок 306