Новини
Григорій Левицький і українська гравюра /Фоменко В.М./ (Наукове видання 1976 року)
2800 грн.
Українське народне мистецтво.
У книзі досліджується творчість українського гравера Г.Левицького (1697-1769), який сприяв збагаченню українського граверства XVIII ст. реалістичними рисами, прогресивними суспільними ідеями. Висвітлюються російсько-українські та польсько-українські зв'язки в галузі граверства і роль Г. Левицького в їх зміцненні.
«Григорій Левицький і українська гравюра»
Автор: Фоменко В.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 109
Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. Українська народна творчість (Наукове видання 1987 року)
3200 грн.
Балади, що відобразили драматичні й трагічні конфлікти, події та випадки з особистого життя людини в дошлюбний період. Відібрано найдосконаліші зразки з різних регіонів України.
Для літераторів, фольклористів, етнографів, шанувальників народної творчості.
Зміст
Від упорядників
Драми кохання й молодості в народних баладах
Балади про кохання та дошлюбні взаємини
- Добір пари випробуванням сили й кмітливості
- Чарування. Отруєння чарами
- Суперництво в коханні
- Збування нелюба ціною життя
- Вивіряння вірності в коханні
- Взаємовідданість закоханих - вище родинних почуттів
- Втрата милого (милої); переживання смерті (розлуки)
- Самогубство (смерть) насильно розлучених закоханих
- Зрада в коханні й дружбі. Помста за невірність
- Втеча з спокусником. Розплата підмовлених до мандрів за своє легковір'я
- Зрадливе зведення дівчини. Втрата вінка
- Дітозгубництво
- Покарання розпусників
- Шлюб, вінчання
Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. Українська народна творчість
Упорядкували: Дей О.І., Ясенчук А.Ю., Іваницький А.І.
Київ 1987 "Наукова думка"
Сторінок: 472
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
1200 грн.
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269