Антикварні книги на подарунок
Топ продажів
Великий каменяр Життя й заслуги Івана Франка. /Дорошенко В./ (Діаспорне видання 1956 року)
1800 грн.
Діаспорне видання. Життя і праця Великого Каменяра.
«Мабуть нема в нас людини, яка б не чула б про Івана Франка. Адже ж це один із наших найбільших письменників і діячів у всій соборній Україні, а в Галичині такий й найбільший. Він так багато зробив для неї, що його не дурно називають Каменярем Західної України. Бо як каменяр будує якийсь дім, так Франко будував твердиню нашої просвіти, науки, добробуту, нашої народної самосвідомости. Сам син селянина, він змалку пізнав життя і потреби селянства, цього найважнішого в нас стану, та цілий свій вік працював над тим, щоб просвітити наш народ і поліпшити його долю. Франко хотів, щоб український народ зрівнявся під кожним поглядом із культурними освіченими і народами світу.»
«Великий Каменяр (Життя й заслуги Івана Франка)»
Автор: Дорошенко Вол.
Видавництво: Накладом Комітету Українців Канади, Вінніпег 1956
Мова: українська
Сторінок: 63
Мелхиседек Значко-Яворський. /Василь Кудрик/ (Діаспорне видання 1957 року)
1950 грн.
Діаспорне видання. Життєпис церковного діяча причетного до "Коліївщини".
«Матеріяли про Мелхиседека Значка-Яворського взято з книжки «Архив Юго-Западной Россіи» Часть І, том ІІ, сторінка 869, -- виданої в Київі 1864 року. Передмова і життєпис Яворського занимає 213 сторін, а решту забирають документи, всіх 163, що вяжуться з особою Яворського і обставинами серед яких Яворський жив.» (З передмови)
«Оцей «Додаток до Маловідомого» додасть нову сторінку до загальної Історії України, відкривши в подробицях те, що десь побіжно згадується, та відкривши те, що дотепер не було відоме.»
«Мелхиседек Значко-Яворський. Додаток до «Маловідомого»
Автор: Василь Кудрик
Видавництво: Видавнича спілка «Тризуб», Вінніпег (Канада) 1957
Мова: українська
Сторінок: 220
Богданів синок історичне оповіданє /В.Щ./ (Діаспорне видання 1921 року)
1800 грн.
Діаспорне видання. Оповідання на основі російського романа О.Рогової
«Козаки під'їхали під кріпость. Великий деревляний будинок був окружений валом і ровом. На чотирьох рогах були вежі, а з веж крізь вікна визирали гармати. На валах стояли менші пушки. Коло пушок ходила варта в французьких мундурах. А довкола кріпості було нїби жидівське місточко. На борзі поставлені крамницї і шинки, аж кипіли робітниками і Жидовою. А між робітниками було всяке -- і Москалї і Поляки і Литовці і Волохи і Вірмени і Турки.»
«Богданів Синок історичне оповіданє» На основі російського романа О.Рогової
Автор: написав В.Щ.
Видавництво: Українське видавнича спілка «Українського Голосу» Вінніпег Канада 1921
Мова: українська
Сторінок: 92
Хмельницький як полководець. /Мирон Заклинський/ (Діаспорне видання 1950 року)
1200 грн.
Початок доби боротьби за нашу державу від повстання у 1648 році. Діаспорне видання
Книга про Хмельницького, як творця козацької держави.
«В 17. і 18. столітті шанували й величали в нас Хмельницького, як творця козацької держави. Гетьмани й ген. старшина Гетьманщини старалися зберегти якнайбільше з тих свобід, що він забезпечив за Україною в умові з царем Олексієм. У 19 столітті вже не вміли якслід його цінити. Навчились ми цього аж у початку 20. віку, по революції 1917-21 рр., бо аж тоді почали ми думати й відчувати по державницьки. Підчас революції переконались ми, як важко збудувати й оборонити державу, як далеко позаду стояли ми тоді в ділянці військовій, дипломатичній і внутрішньої політики від вмілого, суцільного Богданового проводу.» (Зі вступу)
«Хмельницький як полководець»
Автор: Мирон Заклинський
Видавництво: Накладом Станиці УСС, Нью-Йорк 1950
Мова: українська
Сторінок: 32
Яким ідеш шляхом? Роздуми. /Марія Жижка/ (Діаспорне видання 1980 року)
1860 грн.
Діаспорне видання. Праця релігійної тематики.
«Багато людей я зустрічала на своєму віку. Були вони різні -- своїм віком, своєю особистістю та різні своїми поглядами на життя, політику і релігію. Деякі були грамотні, інші неграмотні, були і науковці, а також і духовні особи різних релігій. Кожний пояснював свої поняття і розуміння відносно тієї або іншої проблеми давньоминулого чи теперішнього часу. Кожна людина терпить біль -- фізичний і духовний і для кожного «свій біль болючіший…»
«Яким ідеш шляхом? Роздуми»
Автор: Марія Жижка
Видавництво: накладом Зеновія Жижки, Кембрідж 1980
Мова: українська
Сторінок: 176
Від Праги до Москви. /Ісаак Десяк/ (Діаспорне видання 1986 року)
3200 грн.
Мемуари людини, що вирішила повернутися до Батьківщини. Діаспорне видання.
«Центральною темою цих спогадів є особиста трагедія людини, яка вирішує повернутися на Батьківщину з метою працювати і бути корисним для власного народу, а натомість мусить так дорого заплатити за свої надії і сподівання.» (Замість передмови)
«Він вже не прийде до мене за цим зошитом. Тепер я сам вже збираюсь у далеку дорогу перейти межу, що є між цим земним світом і тим, «потойбічним», і там передати йому цей зошит. Та лихо в тому, що через цю межу не пропускають не то що зошита, а взагалі жадних матеріальних речей, навіть найцінніших. То зошит залишиться тут, в цьому земному світі.»
«Від Праги до Москви»
Автор: Інж. Ісаак Десяк
Видавництво: Науково-Дослідне Товариство Української Термінології, Нью-Йорк 1986
Мова: українська
Сторінок: 190
Любов до ближнього. /Свирид Ломачка/ (Діаспорне видання 1961 року)
2200 грн.
Збірка гумористичних та сатиричних творів Бориса Олександрова-Грибінського – одного з чільних поетів української діаспори. Діаспорне видання. Книга містить відбиток екс-лібриса з написом «L.SZALEWA 14 NELLES AVE TORONTO 9, ONT.»
«Причиною успіху збірки була актуальність тематики, своєрідність підходу до життєвих проблем, а головне -- специфіка і якість Ломаччиного гумору, хоч у творчості Ломачки непомітно наслідування будь-якого з українських та чужинецьких гумористів, його творчість, однак, свідчить про знайомство з її найвищими творчими досягненнями». (З передмови)
«Я не знав, яким чином мало б бути мене видно там, де я не буваю, або не видно там, де я буваю, і тому мовчав»
Мова: українська
Сторінок: 122
Початки української комедіїє /Михайло Возняк/ (Діаспорне видання 1955 року)
3200 грн.
Праця літературознавця й фольклориста Михайла Возняка. Діаспорне видання.
Книга була підготована до трьохсотрічного ювілею української комедії, початок якої автор датує 1619 роком, коли на ярмарку в місті Кам’янка-Струмилова було поставлено драму Якуба Гаватовича і при ній дві українські інтермедії. У роботі розглянуто українські інтермедії – комедійні вистави XVII–XVIII сторіч, висвітлено історію українського вертепу. Надруковано зразки тогочасних інтермедій, комедійних діалогів і віршів.
«Цією книжкою - Початки української комедії М. Возняка, - починаємо передруковувати ряд рідкісних книжок, вартість яких без сумніву промовляє за тим, щоб їх зберегти, бодай, для студій. Проте наклад таких книжок буде дуже обмежений. ...»
«І взагалі народна драма витворюється і відокремлюється в самостійну цілість з того широкого циклю епічної поезії, який спирається на поганські народні перекази. Передовсім форма загадки була близька до діяльогу, що з неї легко розвинутися невеликий народній драмі. Повстаючи з питань і відповідей загадки вже тим самим вносять в епічну поезію драматичний елемент.»
Сторінок: 248
Павло Грабовський. Вибрані поезії (Видання 1941 року)
2850 грн.
До книги увійшли оригінальні поезії, переклади й переспіви автора
Павло Грабовський — український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії вела боротьбу за національну волю України, тісно пов'язану з рухом за соціальне визволення. Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу.
«Павло Грабовський. Вибрані поезії»
Автор: Павло Арсенович Грабовський (1864–1902), народився 11 вересня 1864 у селі Пушкарному на Харківщині (тепер Сумська область) в бідній сім’ї пономаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874–1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки ґрунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв’язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний переділ», поширення забороненої літератури Грабовський 1882-го був заарештований і виключений із семінарії, а потім висланий на 2 роки під нагляд поліції за місцем народження. У 1885 році отримав дозвіл жити в Харкові, де став одним з керівників «групи революційних народників». У 1886 році вступив на військову службу, в тому ж році за образу офіцера був направлений в війська Туркестанського військового округу. По дорозі, в Оренбурзі, був заарештований за поширення політичної літератури і відправлений назад до Харкова для дізнання. На допиті визнав своє знайомство з членами революційної групи, факти зберігання і поширення заборонених видань. У 1888 році з Московської пересильної в’язниці (Бутирки) відправлений на 5 років на заслання в Сибір. Поселений під нагляд поліції в Балаганськ (Іркутська губернія). Під час перебування у в’язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. У 1889 році взяв участь у складанні та розповсюдженні «Заяви російського уряду» проти звірячої розправи над ув’язненими 22.03.1889. Після появи тексту заяви в зарубіжній пресі був заарештований. У 1891 році за постановою Іркутського губернського суду засуджений до позбавлення всіх прав стану і каторжних робіт на 4 роки. У 1892 р за рішенням Сенату каторга була замінена на заслання-поселення в «найдальші місця Сибіру». Поселений в Якутській області (Вілюйськ), з 1896 – в Якутську. У 1899 році переведений до Тобольська. У Тобольську давав приватні уроки, працював коректором, служив у ветеринарному відділенні губернського управління. Продовжував займатися літературною творчістю, в 1899-1901 публікував статті в газеті «Сибирский листок». Роки заслання вкрай підірвали його здоров’я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає літературної роботи, готується видавати зібрання творів, пише нові вірші. Помер в Тобольську 12 грудня 1902 року від туберкульозу. Похований, згідно із заповітом, на кладовищі поруч із декабристами. З 38 років свого короткого життя 20 Павло Арсенович провів в ув’язненні і засланні. Упродовж усього творчого життя Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах «З чужого поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», у підготовленій, але не виданій збірці «Хвиля» (1899) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Грабовського зазвучали російські билини, твори Державіна, Жуковського, Пушкіна, Кіндрата Рилєєва, Полежаєва, Михайла Лермонтова, Федора Тютчева, Миколи Огарьова, Олексія Толстого, Курочкіна, Миколи Некрасова, Миколи Добролюбова, Михайлова, Минаєва, Плещеєва, Майкова тощо. Павлу Грабовському належать переклади двох поем Джорджа Байрона («Шільйонський в’язень», «Замок Альва»), двох поем Роберта Бернса («Хома Баглай» (в оригіналі «Том О’Шантер») та «Старчача гульня»), віршів Персі Шеллі, Сауті, Вільяма Вордсворта, Теннісона, Генрі Лонгфелло, Елізабет Браунінг, Йоганна Ґете, Уланда, Генріха Гейне, Ленау, Фрейліграта, Георга Гервега, Леопарді, П’єр-Жана Беранже, Віктора Гюго, Дюпона, Анрі-Огюста Барб’є, Моріса Метерлінка тощо.
Видавництво: «Радянський письменник» Київ 1941
Мова: українська
Сторінок: 431
Тернистим шляхом. Городецький І (Діаспорне видання 1948 року)
1400 грн.
Діаспорне видання. «Присвячене пам’яті Великого Князя Української Церкви».
«Цю невеличку книжечку альбом видаємо з нагоди Апостольської Візитації Української Католицької Церкви в Німеччині Преосвященішим Єпископом Д-рон Іваном Бучко. Радіючи цим небуденним Праздником -- наші думки линуть у Рідний Край, наші уста цілують цей тернистий шлях, яким вступає сьогодні наш Рідний Нарід, а особливо наша Рідна Церква. Хай же наша радість сплететься з цією журбою в одну всенародну молитву за наше воскресіння! Рівночасно з тим хай ця скромна праця спонукає наших істориків до написання великих праць-епопей для висвітлення національної мартирології українського народу й його Церкви під сучасну пору та для прославлення наших Степінаців, наших борців з Альказару, наших героїв і мучеників за найвищі ідеали. В Реґенсбурзі, 24 квітня 1948 року. Автор.»
«Тернистим шляхом…» (Мартирологія Української Католицької Церкви в образках)
Автор: І.Городецький
Видавництво: Реґенсбурґ, Мюнхен 1948
Мова: українська
Сторінок: 40
Шевченко й Франко. Мандрика М.І. (Діаспорне видання 1957 року)
1200 грн.
Діаспорне видання. УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК. СЕРІЯ ЛІТЕРАТУРА Ч. 3
«ШЕВЧЕНКО Й ФРАНКО (ДОПОВІДЬ В ТИЖНІ АКАДЕМІЧНИХ ВИКЛАДІВ УВАН У СТОЛІТТЯ Ів. ФРАНКА - ВІННІПЕҐ)
Забираючи слово про поетів, хочу взяти, як символ до дальшого говорення, поетичне оповідання з Біблії, де сказано, що коли пророк Ілля відлітав на небо, то він скинув своєму наступникові, Єлисеєві, свій верхній одяг на знак передачі йому своєї пророчої місії. Хоч прямого фізичного стику між Тарасом Шевченком і Іваном Франком і не було, бо Франкові було лише п'ять років у день смерти Шевченка, але пророчу місію Шевченка перебрав фактично аж Франко, і ніхто другий до нього. Переходячи до суттєвої теми мого викладу, хочу завважити, що правдиве пізнання й оцінка історичної особи, себто особи, що діяла в минулому, буде тоді, коли наш дослід буде заснований на обставинах її історичного часу чи доби. Отже, візьмемо добу появи на світ і пізніше на арену творчости Тараса Шевченка. Це був час темної ночі над Україною, час страшної неволі нашого народу. Передтим закінчилась велика трагедія боротьби за останні залишки української державности й волі. Запорозька Січ розгромлена, природні багатства України загарбані московськими зайдами, народ закріпощено в панську неволю. Освіта знищена, ім'я України стерто з життєвої книги, витискалося навіть з пам'яті народньої. Під таким тяжким тиском московського поневолення, українська провідна верства скапітулювала. Про Україну, як таку, вже ніхто не мріяв. Вважалося, що все на віки закінчено, поховано... Залишаються лише пісні про минуле, яке ... вже не вернеться. Зостанеться лише домашня культура.»
«Шевченко й Франко»
Автор: Микита Іванович Мандрика. (1886, Київ 1979) український літературознавець, дипломат, поет,громадськтй діяч, доктор права.
Видавництво: «Вінніпеґ». Накладом Української Вільної Академії Наук, 1957
Мова: українська
Сторінок: 21
Тернистим шляхом. П.Кибкало (Діаспорне видання 1961 року
2000 грн.
Спогади уродженця Полтавщини про своє минуле. Перша половина 20 століття - падіння Російської імперії, життя в СРСР 1920-30-х, еміграція в Америку.
Зміст:
- Від автора
- Війна і революція
- Підпільна організація
- Споживча кооперація та колективізація
- Мій арешт
- Праця в колгоспі після арешту
- Як я відбув операцію і репатріацію
- Табір та еміграція до Америки
“Прошу свого читача вибачити, що я не майстер пера, а звичайний селянин, і може бути неправдивий вираз деяких слів. Я маю нижчу освіту, закінчив чотири кляси народної школи. Прикрашувати мистецьки я не можу, а пишу щиро й правдиво, так, я воно відбувалося на ділі. Особи, яких я згадую в цьому нарисі, правдиві, за вийнятком деяких, що з відомих причин підібрані, події теж правдиві і вірні. Одне може бути не точне, це дати, деякі з них беру приблизно. Мови української літературної я не вчив, бо тоді, коли ходив до школи (1903-07 рр.) української мови не вчили, а тільки російської. Отож, у цих споминах я пишу мовою, яку я засвоїв від своїх батьків та від прочитаних мною українських книжок.
***
Я народився в 1896 році на Полтавщині, хутір Галущина Гребля, Кустолівської волості, Кобиляцького повіту, в селянські родині. Батьки мали 8,5 десятин землі і займалися сільським господарством. Закінчивши чотири кляси народної школи, я не зміг продовжувати навчання, бо для цього потрібні були гроші, яких батько не мав, а тому й займався сільським господарством, яке дуже любив. Дитинство провів добре, спокійно, до 1914 року, до вибуху першої світової війни.
Дякуючи своїм батькам, я взнав, що Україна була вільна Козацька держава, а потім стала колонією Москви. Коли я ще був малим, то батько розказував уривки з “Кобзаря”, які так легко мені залишалися в пам’яті, а коли підріс, то це була улюблена моя книжка, яку я знав майже всю напам'ять. В 1915 році, 7-го серпня ст.ст., коли я мав усього 18 років і чотири місяці, мене покликано, вірніше мобілізовано до військової служби.
....
(П. Кибкало)
«Тернистим шляхом»
Автор: Полікарп Кибкало
Видано накладом автора. Буенос-Айрес – Рочестер 1961
Мова українська
Сторінок 168