Художнє оповідання. Діаспорне видання. «Давним-давно в Україні стояв хутір, а в тому хуторі проживав козак Данило Чабан із жінкою та дітьми. Хутір цей, де вони жили, такий, що кращого не бажав би собі найбільш вигадливий чоловік. Дістався він Данилові, перейшовши через руки Бог-зна скількох прадідів та прабабок, а звісно ж кожному, що де оселиться українець з українкою, там зараз зацвіте вишневий садочок коло білої хатини, запахнуть усякі квітки, простелються криві стежечки по степу та гаю та розлягатимуться мелодійні пісні — то можете уявити собі, який то садок був, викоханий стількома поколіннями Чабанів, яка то сила квіток, скільки улюблених куточків і в степу і в лісі і на сумежній луці, та яке то багатство пісень!» Книга містить відбиток екслібрису «Wasyl Mykytyn 12451 Pebble Beach Dr. Sun City, AZ. 85351-3365 U.S.A.» «Степовий гість. Оповідання козацьких часів» Автор: Марко Вовчок (1833-1907) - письменниця демократичного напряму, класик української літератури. Народилася в маєтку Єкатерининське Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові, після закінчення якого у 1848 році оселяється у тітки в м. Орлі. У 1851 році одружилася із засланим до Орла за участь у діяльності Кирило-Мифодієвського товариства студентом Київського університету Панасом Марковичем та виїхала з ним до України. Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині вивчила життя, культуру, мову українського народу. У 1859 — 1867 рр. перебувала за кордоном. Після повернення з-за кордону зближується з видавцями «Отечественных записок», веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади. У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста.24 травня 1870-го року Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Звонарьовим про укладання нею та редагування ілюстрованого місячника «Переводы лучших иностранных писателей». Скликаний третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті. Після цього випадку, який осоромив письменницю, вона переїхала жити в глушину — в маєток своїх знайомих у Тверській губернії. Померла 28 липня 1907 в м.Нальчик на Кавказі, де і похована. Видавництво: «Бистриця», Мінден, 1948 Мова: українська Сторінок: 19

Видання містить загальну інформацію про Україну 50-х рр., було орієнтоване на дітей українців діаспори. «УКРАЇНА, це назва для земель в Европі поспіль заселених українським народом. Та крім цієї назви наша земля мала колись ще й інші. Найстарша назва нашої батьківщини була Русь. Це староукраїнська державна назва. Спочатку словом Русь називали тільки землю Полян, поміж Дніпром, Ірпенем та Россю, а пізніше, разом з владою київських князів, вона поширилась на всю їх державу. Та хоч ця назва і вживалась урядово, або в книгах літописних, але в народі була все назва «Україна», про що є багато свідоцтв, а найголовніші з них, це народні перекази та старовинні пісні і думи.» Науково-популярне видання містить загальну інформацію про Україну 50-х рр. ХХ ст.: герб, прапор, гімн, кордони, адміністративно-територіальний поділ, природа, населення, визначні історичні місця, етнографічний склад. Призначається для учнів середньої школи. «Україна – земля моїх батьків» Автор: Юрій Сірий Видавництво: Об’єднання працівників дитячої літератури, Нью-Йорк, 1952 Мова: українська Сторінок: 64