Оригінальне чотирьохтомне видання 1893-1898 рр. "Словарь російсько-український"  - прикраса бібліотеки та невичерпне джерело для вивчення української мови. Книги побачили світ у Львові в знаменитому Видавництві Наукового товариства ім. Т.Шевченка, а упорядниками став колектив ("Спілка Адеська"), який очолив житель Одеси - Михайло Комаров. 37 000 російських слів та в кілька раз більше українських відповідників! Українські слова зібрано на основі записів живої народної мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних творів - "постачали матеріал сільські учителі, священники, пани, живущі по селах, що записували слова просто з уст народа, а крім того виписувано слова з пам'ятників усної народної словесності і творів письменників, як теперішніх так і колишніх"  Ось ще кілька цитат від авторів та критиків: «Давно вже почувається потреба в такій книжці, як російсько-український словар. Потреба ся, що здавна чулася не то що в Галичині, а й на Україні, стала найпильнішою останніми часами, коли російська література придбала собі таку славу й сталася чинником у просвіті слов′янських народів, а разом із тим щоразу більше стає вона по мові народною й більше московською, коли користування нею для всіх слов′янських народів, хоч би навіть і таких близьких родичів, як ми Русини, викликає ще більшу потребу в словарі… Запобігаючи сій потребі, ми й зважилися випустити в світ нашу роботу» (з передмови) «Дуже важлива та обставина, що пан Уманець поставився до свого завдання цілком сумлінно. Так, наприклад, він не піддався одній дуже несимпатичній течії, модній тепер серед деякої частини української інтелігенції. Останнім часом ми раз у раз зустрічаємо в українських журналах дивовижні статейки, викликані бажанням яскравіше відтінити українську мову перед великоруською, у яких у зв'язку з цим оголошується гоніння на багато загальновживаних, цілком народних українських слів. А саме: піддаються проскрипції ті українські слова, які а) схожі на великоруські і б) мають для себе синоніми, які не зустрічаються у великоруській мові; ці синоніми оголошуються «щиро народними» словами, а спільноруські — «москалізмами». Не поділяючи таких вузьких і, до того ж, несумлінних тенденцій, пан Уманець об'єктивно вніс у словник усі слова, які постійно вживає народ, і це, зрозуміло, ніяк не перешкодило тому, щоб лексичне багатство і самостійність української мови виступили у словнику пана Уманця в повнім блиску, незважаючи навіть на численні пропуски...» (Агатангел Кримський)   На книзі є підпис Олекси Романюка, підкреслення та печатки неіснуючих бібліотек. Назва: Словарь російсько-український Упорядник: М.Уманець (Комаров Михайло Федорович) і А.Спілка (Спілка Адеська — колективний псевдонім гуртка упорядників, куди належали: Т. Десятин-Лук'янів, Трохим Зіньківський, Ольга Косач (Олена Пчілка), В. Назаревський, Михайло Старицький, Кость Ухач-Охорович та ін.). Рік: 1893, Львів, друкарня Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка Сторінок: 318, 285, 286, 238 Мова: українська (желехівка)