Шевченко й Франко. Мандрика М.І. (Діаспорне видання 1957 року)

Діаспорне видання. УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК. СЕРІЯ ЛІТЕРАТУРА Ч. 3

«ШЕВЧЕНКО Й ФРАНКО (ДОПОВІДЬ В ТИЖНІ АКАДЕМІЧНИХ ВИКЛАДІВ УВАН У СТОЛІТТЯ Ів. ФРАНКА – ВІННІПЕҐ)
Забираючи слово про поетів, хочу взяти, як символ до дальшого говорення, поетичне оповідання з Біблії, де сказано, що коли пророк Ілля відлітав на небо, то він скинув своєму наступникові, Єлисеєві, свій верхній одяг на знак передачі йому своєї пророчої місії. Хоч прямого фізичного стику між Тарасом Шевченком і Іваном Франком і не було, бо Франкові було лише п’ять років у день смерти Шевченка, але пророчу місію Шевченка перебрав фактично аж Франко, і ніхто другий до нього. Переходячи до суттєвої теми мого викладу, хочу завважити, що правдиве пізнання й оцінка історичної особи, себто особи, що діяла в минулому, буде тоді, коли наш дослід буде заснований на обставинах її історичного часу чи доби. Отже, візьмемо добу появи на світ і пізніше на арену творчости Тараса Шевченка. Це був час темної ночі над Україною, час страшної неволі нашого народу. Передтим закінчилась велика трагедія боротьби за останні залишки української державности й волі. Запорозька Січ розгромлена, природні багатства України загарбані московськими зайдами, народ закріпощено в панську неволю. Освіта знищена, ім’я України стерто з життєвої книги, витискалося навіть з пам’яті народньої. Під таким тяжким тиском московського поневолення, українська провідна верства скапітулювала. Про Україну, як таку, вже ніхто не мріяв. Вважалося, що все на віки закінчено, поховано… Залишаються лише пісні про минуле, яке … вже не вернеться. Зостанеться лише домашня культура.»

«Шевченко й Франко»
Автор: Микита Іванович Мандрика. (1886, Київ 1979) український літературознавець, дипломат, поет,громадськтй діяч, доктор права.
Видавництво: «Вінніпеґ». Накладом Української Вільної Академії Наук, 1957
Мова: українська
Сторінок: 21