Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському. І: Польові роботи, керамічний посуд, люльки. (Павло Нечитайло)

Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському. І: Польові роботи, керамічний посуд, люльки. Превентивна археологія в Україні

Книга висвітлює результати археологічних досліджень закритого комплексу доби Кам’янецького ейялету (1672—1699 рр.). У 2016 р. Кам’янець-Подільська архітектурно-археологічна експедиція проводила дослідження у південно-східній частині площі Польський ринок. Було відкрито залишки глинобитної споруди з дерев’яним каркасом на кам’яному фундаменті. У заповненні споруди знайдено понад 3000 артефактів.

Перший том «Матеріалів досліджень османської кав’ярні на Польському ринку» містить розділи, присвячені польовим дослідженням, аналізу колекції керамічного посуду і люльок.

Публікація отриманих матеріалів важлива, з огляду на закритий характер археологічного комплексу на площі Польський ринок.

Кількість сторінок: 296
Обкладинка тверда

Зміст

ВСТУП (5)

Розділ 1. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ (9)
1.1. Скупчення обмазки та кераміки трипільської культури (9)
1.2. Бруківка (9)
1.3. Стратиграфія північної стінки розкопу (10)
1.4. Споруда у східній частині розкопу (11)
1.5. Стратиграфія східної стінки розкопу (12)
1.6. Ділянки розкопу поза виявленими нерухомими об’єктами (13)
Висновки до розділу 1 (14)

Розділ 2. КЕРАМІЧНИЙ ПОСУД (15)
2.1. Горщики (15)
2.2. Глеки (18)
2.3. Водолії (18)
2.4. Миски-тази (19)
2.5. Миски (20)
2.6. Тарілки (20)
2.7. Макітри (21)
2.8. Покришки (21)
Висновки до розділу 2 (22)

Розділ 3. КАВОВІ ЧАШЕЧКИ (23)
3.1. Китайські кавові чашечки (23)
3.2. Турецькі фаянсові кавові чашечки (30)
3.3. Перські «фаянсові» (?) кавові чашечки (31)
3.4. Турецькі глиняні полив’яні кавові чашечки (33)
Висновки до розділу 3 (34)

Розділ 4. ГЛИНЯНІ ЛЮЛЬКИ ДЛЯ ПАЛІННЯ (35)
Висновки до розділу 4 (65)

ВИСНОВКИ (67)

Summary (69)

Література (74)

Ілюстрації (81)

З інтерв’ю автора “Кримській світлиці”

ОСМАНСЬКА КАВ’ЯРНЯ XVII СТ. З ЧАШЕЧКАМИ ТА ЛЮЛЬКАМИ

– Нещодавно вийшла ваша монографія «Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському: Польові роботи, посуд, люльки». А коли ви її написали – встигли раніше чи вже під час війни завершували?

– Ні-ні, в таких умовах, у яких я зараз, нереально щось масштабне писати. Книга була готова до друку ще у 2019 році, і ми хотіли її випустити до дати, адже у 1699 році припинив існування Кам’янецький еялет (упродовж 1672-1699 років Кам’янець (нинішній Кам’янець-Подільський) був центром Кам’янецького еялету – провінцією Османської імперії – ред.). Але через низку причин видання книги постійно переносилося, і ми вже зробили це зараз. У 2022 році теж була кругла дата, оскільки в 1672 році якраз почалася історія Кам’янецького еялету.

– Як на мене, символічно, що книга вийшла того ж року, коли в Україні почалася повномасштабна війна. Для іміджу нашої країни це теж важлива праця.

– Поза війною і в контексті війни ця праця дуже важлива. Так пощастило, що ми з колегами дослідили повністю такий унікальний об’єкт як кав’ярня часів Кам’янецького еялету 1672-1699 років. Ясно, що на території Османської імперії в Північному Причорномор’ї, десь у Криму, можливо, кав’ярні були й раніше, але на території материкової України – це безперечно перший такий заклад. Цінно те, що об’єкт було досліджено повністю разом із великою господарською ямою, льохом, пічкою, де, очевидно, випікали хліб, і також, можливо, в нижній частині варили каву. Ми відкрили і перший брук, який був пов’язаний із кав’ярнями. Хто бачив фото кав’ярень ХІХ ст. у Стамбулі, той розуміє, що це не заклади в сучасному трактуванні, куди ти заходиш, береш каву і сідаєш за столик. Там було все влаштоване трішки по-іншому: у невеликому приміщенні варили каву навинос, були невеличкі столики, а люди сиділи на подушечках на бруківці і пили цю каву.

Цікаво, що сама кав’ярня проіснувала недовго. З допомогою провідного фахівця з української артилерії, професора, доктора наук Олега Мальченка ми навіть дослідили ядра, якими зруйнована ця кав’ярня. Швидше за все, це сталося в кінці 80-х років XVII ст., коли було кілька знаменитих облог Кам’янця, одну з яких очолював син Яна Собеського (король Речі Посполитої – ред.). Вона була невдалою, але по місту випустили близько тисячі ядер, виникло багато пожеж.

Велику допомогу в написанні цієї книги надала науковця Ірина Гусач, яка є хорошим дослідником керамічних виробів якраз цього періоду. У самому приміщенні цієї зруйнованої кав’ярні ми знайшли близько 80 різного ступеня збереженості чашечок для пиття кави із Передньої Азії, багато зразків китайської порцеляни, перських напівфаянсів. Також там знайдено понад 1300 люльок для паління. Це теж була велика робота. Ми шукали по всьому світу аналогії, але таких об’єктів знайшлося дуже мало. Безперечно, частина цих люльок виготовлялася на місці, а частину завозили з Передньої Азії. Багато подібних знайдено на території Угорщини, яка теж була у складі Османської імперії, а частину – на османському кораблі, що перевозив подібні чашечки та люльки і затонув біля берегів Хорватії у кінці XVII ст. Це великий і цікавий детектив, який довелося розв’язувати за допомогою колег.

Ця багатостраждальна книга, яку я довго очікував, нарешті вийшла. Сподіватимемося, що інформація про неї розійдеться і видання стане значним внеском в археологію Османської імперії, оскільки свого часу це була величезна територія – частина Європи, Африки, Передньої Азії, сучасної Туреччини, з яскравою матеріальною культурою, що серйозно вплинула на культуру козацької доби і взагалі – Балкан і всієї Європи.

Коли на територію заходить імперія, то завжди це яскраво проявляється і в побуті. В археології за приклад можна взяти Римську імперію. Там, де вона заходила, були водогони, бруківка, черепиця, планування міст, дороги, архітектура, високоякісний посуд та інші речі. Коли Османська імперія зайшла на територію Поділля, там з’явилися імпорти з різних країн світу: рис, тютюн, прянощі, небачений посуд. Тому досліджувати місця, пов’язані з Османською імперією, надзвичайно цікаво, така робота ведеться. У нас працюють постійні експедиції на території Хотинської фортеці та Білгорода-Дністровського.