Альбом української радянської акварелі Цей альбом – перша спроба узагальнити досягнення української радянської акварелі, представити на суд любителів мистецтва краще з доробку провідних майстрів. Типовий художник нашого часу – художник-мандрівник. Зручні в користуванні акварельні фарби ніби створені для подорожей. «Відкривши» для себе акварель як найважливіший засіб відображення дійсності, митці водночас відкрили для себе величезний світ – будівельні майданчики і підприємства, опалені сонцем степи й міста Середньої Азії і тувинські плоскогір`я, що котяться вдалину зеленими хвилями, крутолобі камчатські сопки і невгамовні далекосхідні порти… Все це прийшло в мистецтво новими мотивами, темами й образами, зробивши його багатшим і повнокровнішим. Гортаючи сторінки альбому, читач разом з художниками здійснить захоплюючу мандрівку по нашій країні і нашому часові. Резюме російською, англійською, французькою, німецькою мовами. «Сучасна українська акварель». Альбом Упорядник: Павлов Володимир Павлович Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978 Мова: українська Сторінок: 130

Мистецьке видання про Одещину. Раритетний альбом із фотографіями Одеської області було видано у Києві 1977 року. Попри певну неактуальність тексту про Одещину, зокрема, наявність радянської політичної пропаганди, фото, вміщені в книгу, з плином часу отримали самостійну цінність. Адже лампові фотографії та фотознімки, зроблені при теплому сонячному світлі вважаються одними з найякісніших і найгарніших. Видання містить як кольорові, так і чорно-білі знімки. Альбом - унікальний, адже містить у собі велику кількість цінних історичних фотографій Одещини. Видання сподобається усім, хто цікавиться фотомистецтвом та історією. Назва: Одещина. Рік: 1977 Київ, "Мистецтво" Сторінок: - довжина 28 ширина 22 товщина 1,5 Вага: 0,800 кг

Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві. Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови). «Михайловские мозаики». Автор: Лазарев В.М. Видавництво: «Искусство», 1966 Мова: російська Сторінок: 265 Розміри,см.: довжина 30 ширина 21,5 товщина 2 Вага: 1,180 кг